⌂ Гірчиця біла найпоширеніша серед сидаратів
Про сівозміну чули всі. Однак не кожен власник присадибної ділянки може її дотримуватися — місця мало, а картоплі має вистачити на довгу зиму для великої родини. Тож не рідкість, коли цією культурою засаджують усю вільну площу — одну й ту ж щороку. Що робити, аби при цьому врожайність картоплі не зменшувалася, а хвороби та шкідники не дошкуляли їй? Допоможуть сидерати та інші хитрощі вирощування. Про них розповідає Роман Ільчук, завідувач сектору картоплярства Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, доктор сільськогосподарських наук.
Ідеальний варіант існує!
Вирощувати картоплю як монокультуру можна один-два роки поспіль, але впродовж трьох-чотирьох це робити не рекомендовано, бо навіть після першого року на старому місці залишаються хвороби та шкідники, які чекають упродовж зими на нові насадження улюбленої культури. Щоб зміцнити стійкість рослин проти них, треба дати органічні добрива, яких сьогодні дуже бракує. Тому замінити їх можна сидератами. Оскільки 90% приватних господарств викопують картоплю до початку вересня, до настання перших холодів залишається як мінімум два чи два з половиною місяці. Це період, необхідний для того, аби сидерати зробили свою добру справу. Тому доцільно після збирання врожаю картоплі висіяти на цій ділянці олійну редьку, яка накопичує найбільше вегетативної маси. Дещо поступається в цьому відомий сидерат – гірчиця біла, але під картоплю вона також чудово підходить. Також можна сіяти із цією метою ріпак ярий чи озимий або жито в суміші з викою.
⌂ Люцерна
Що дають сидерати?
По-перше, вони не дозволяють бур’янам сходити й рости. По-друге, олійна редька та біла гірчиця виділяють певні елементи, які борються зі шкідниками, хворобами. І головне – сидерати ефективно удобрюють ґрунт під майбутній урожай. Не забудьте «закопати» сидерати. Це обов’язкова умова їхньої ефективності. Коли сидеральну культуру на зиму перекопують чи прикопують, вона розкладається на мікроелементи в доступній формі, які переходять у ґрунт, і рослини їх легко засвоюють. Тоді як деякі неорганічні добрива в період вегетації не розкладаються чи розкладаються частково. Тому рослинам їх важко спожити.
Олійна редька та біла гірчиця — чудові замінники гною. Якщо висіяли на ділянці 10 кг сидерату, це так само, якби внесли 10 кг гною.
Органіки замало
Водночас слід зазначити, що картопля потребує багато мікроелементів для розвитку, особливо для нарощування вегетативної маси та кореневої системи. Тому наситити її лише органікою не вдасться. Найбільш оптимальним добривом для картоплі є нітроамофоска, яка містить три основні складові — азот, фосфор, калій, до того ж уже в збалансованих пропорціях. Та оскільки картопля є калієлюбною рослиною, то для накопичення в ній сухої речовини, крохмалю, покращення смакових властивостей потрібно найбільше калію. Якщо додаємо по одиниці азоту та фосфору, то калію потрібно 1,5 чи навіть 2 одиниці. Однак калійні добрива є важкорозчинними, тож їх під картоплю рекомендовано вносити восени, тоді вони встигають перейти в легкодоступні форми. Навесні це робити запізно!
Нітроамофоску ж краще вносити безпосередньо під насадження картоплі — у борозни чи посадкові ямки. Не бійтеся, що «спалите» бульби. Цього не станеться, якщо використовувати рекомендовані виробником норми. Натомість розсипання добрив по грядці — менш ефективне. Це підтверджено дослідженнями. Внесення добрив під рослину підвищує їх споживання до 90%.
⌂ Райграс багаторічний
Більше – не завжди краще
Рекомендовані норми внесення добрив для зони Західного Лісостепу — 4 тонни гною та 40–50 кг нітроамофоски на 10 соток. За результатами досліджень встановлено, що значне перевищення зазначеної норми може спричинити зворотний ефект — знизити врожайність культури. До того ж призводить до накопичення нітратів та погіршення якості бульб. Хоча деякі господарства, які займаються інтенсивним вирощуванням картоплі, вносять по 600–800 кг добрив на гектар. Але це переважно стосується сортів закордонної селекції, які й розраховані на інтенсивні технології вирощування – для забезпечення їхньої максимальної врожайності. Отож, подумайте, що для вас цінніше й важливіше: кількість чи якість і користь для здоров’я?
Купити насіння сидератів тут
Акція!. Як виняток ми відкрили Вам доступ до журналу "СонцеСад" і запрошуємо передплатити його тут
Скачати електронний варіант журналу тут
Зміст статей журналу СонцеСад №4/2020
Овочеві ідеї від Тетяни Сус (журнал СонцеСад №4/2020)
Подяка від шанувальниці за урожайні помідори (журнал СонцеСад №4/2020)
Поспішайте не кваплячись, висаджуючи овочі у відкритий ґрунт не на початку травня, а в червні (журнал СонцеСад №4/2020)
Паприка - смак Закарпаття (журнал СонцеСад №4/2020)
Органічне вирощування овочів - сімейна справа (журнал СонцеСад №4/2020)
Рецепт консервованої Діадеми унікальної кукурудзи для схуднення (журнал СонцеСад №4/2020)
Користь у квадраті від олії з восокоолеїнового соняшника (журнал СонцеСад №4/2020)
Карамелізована соняшникова «зірочка» в меді (журнал СонцеСад №4/2020)
Лузаєте, як завжди, – і молодієте від високоолеїнового соняшника Еверест (журнал СонцеСад №4/2020)
Надсолодка кукурудза – вибух емоцій у роті (журнал СонцеСад №4/2020)
«З любові – кожна насінина кукурудзи!» (журнал СонцеСад №4/2020)
Як виростити літній кипарис – кохію (журнал СонцеСад №4/2020)
Китайські огірки на вашому городі (журнал СонцеСад №4/2020)
Кавуни на вашому городі (журнал СонцеСад №4/2020)
Новорічний салат із свіжої домашньої редиски - це реально (журнал СонцеСад №4/2020)
Жовтий кавун за свій смак не «червоніє» (журнал СонцеСад №4/2020)
Коли гарбуз дорожчий за оливки (журнал СонцеСад №4/2020)
Амарант – ліки та цінний продукт харчування (журнал СонцеСад №4/2020)
Овочева дієта для шкіри (журнал СонцеСад №4/2020)
