Лесина Груша в саду (журнал СонцеСад №1/2021)

01.04.2021

До 150-річчя від Дня народження Лесі Українки

11 листопада 2020 року співзасновник журналу-каталогу «СонцеСад» Остап Романович Михаць посадив у Колодяжному, садибі-«колисці» Лесі Українки, власноруч вирощену Лесину Грушу – маленьку щепу від 120-річної груші Поетеси! Справжня естафета поколінь у Колодяжному!

Ця акція «І проросте пагіння з минулого у майбуття...», яка проходила 11-12 листопада, приурочена до 150-річчя від Дня народження Лесі Українки, славнозвісної поетеси, перекладачки, громадської діячки, яке святкуємо 25 лютого 2021 року.

Ще за життя Лесі Українки уся садиба родини Косачів у селі Колодяжному, що на Волині, просто потопала у зелені! Лесина Груша, яка належить до літніх сортів, росте, буйно цвіте та плодоносить у саду до сьогодні! Але час невблаганний. 120-літній вік груші дає про себе знати.

Відео: «СонцеСад» посадить Лесину Грушу

Аби продовжити життя Лесиній Груші, керівництво Музею Лесі Українки у 2019 році відгукнулося на ініціативу Остапа Михаця і дозволило нарізати з неї гілочок для вирощування саджанців.

Дирекція та працівники Музею Лесі Українки дуже вдячні Остапу Михацю за друге життя Лесиної Груші!

Акція 11-12 листопада пройшла за участі начальниці управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА Ольги Чубари, директорки Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Ольги Бойко, директорки Волинського краєзнавчого музею Оксани Важатко, начальника управління гуманітарної сфери Колодяжненської сільської ради Павла Кухти та палких шанувальників творчості Лесі Українки.

Цю акцію провели також і в інших містах України. Так, 12 листопада маленькі Лесині Груші висадили у Луцьку біля Волинського національного університету імені Лесі Українки, біля Волинської державної обласної універсальної бібліотека імені Олени Пчілки, а представники Волинської спілки письменників України посадили її у Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.

Як же зародилася ідея продовжити життя Лесиній груші, які головні цілі акції? Розповідає Остап Михаць, співзасновник журналу-каталогу «СонцеСад».

⌂ Лесина груша, старенька та крислата

Старенька груша

Якось мені розповіли, що на території музею Лесі Українки у Колодяжному, біля будиночку, в якому вона жила, росте унікальна стара-старезна груша, яку ще бачила і любила сама Леся Українка.

Я дуже цікавлюся постаттю Лесі Українки, тому з величезним інтересом поїхав у Колодяжне до цього музею, аби побачити унікальне дерево.

Мені було тривожно бачити, що ця груша дуже старенька, дупласта, ці дупла намагаються залікувати, накладаючи пломби, але вони «ростуть» і надалі, а цементні пломби випадають. Одним словом, я побачив, що груша в аварійному стані, і не відомо, скільки вона ще проживе…

⌂ Навесні груша рясно цвіте

Молоде пагіння

Я подумав, що було б дуже класно склонувати цю грушу і поширити ці клони від груші, яка мала пряме відношення до Лесі Українки, по всій Україні – аби приблизити Лесю Українку до мешканців усіх регіонів, щоб, бачачи ці груші, згадували про Поетесу, про її прекрасні поезії, про цю фантастичну жінку, яка стала уособленням усієї України.

Я поспілкувався з дирекцією музею, і мені люб’язно дозволили взяти живці з цієї груші, і ми прищепили їх на саджанцях дикої груші, аби виросли такі ж потужні, великі дерева, як і Лесина груша, що росте поруч з музеєм, щоб отримати її точну копію.

У 2020 році ми виростили майже сотню таких груш, і вони добре прийнялися. А наприкінці 2020 року започаткували акцію з висаджування Лесиних Груш у місцях, безпосередньо пов’язаних з Лесею Українкою. Ми кажемо «Лесина груша», хоча насправді цю грушу посадила Ізидора – сестра Лесі Українки, однак Леся дуже любила цю грушу, любила біля неї відпочивати, милувалася навесні її рясним цвітінням, любила їсти її плоди (бо вони й дійсно дуже смачні).

Моя мати

Для мене ця акція має особливе значення. Моя мати була вчителькою української мови та літератури і вона дуже любила Лесю Українку. У нашій школі, де вона працювала (в селі Соколя Мостиського району на Львівщині), вона зробила музей-куточок Лесі Українки. І я пам'ятаю, як вона вирізала її фотографії, прикрашала їх різноманітними узорами, готувала тематичні плакати, які розвішувала на стінах музею-куточка. І потім було дуже прикро, що коли мати після тривалої хвороби приїхала до школи, а музею-куточка – немає! Як же так трапилося?! Матері пояснили: «Ну, оце робили ремонт, і воно якось загубилося…» А насправді все було інакше. До школи приїхали з району і, побачивши музей Лесі Українки, сказали: «Ну, що це таке? У вас немає музею, пов’язаного з партією, з комсомолом, з радянською владою – тільки Леся Українка!» І тоді директор школи, від лихого подалі, розпорядився прибрати музей Лесі Українки: «Щоб ще не пришили націоналізм».

І я щасливий, що ми дожили до часів Незалежності України, коли вже немає отієї остороги: а раптом щось буде не так, якщо надто багато говоритимемо про Лесю Українку. Багато не буває! І тому для мене це ніби продовження тієї справи, яку робила моя мати, і тому для мене це має особливий сенс! На превеликий жаль, моя мати у 2020 році померла, вона не змогла дожити до цього моменту, але я думаю: вона була б щаслива!

⌂ Остап Михаць з саджанцем Лесиної груші

Початок у Колодяжному

Перша посадка маленької Лесиної Груші відбулася саме в тому місці, звідки ми взяли живці цієї груші, – тобто в Колодяжному. Попередньо я вже вів розмову, щоб посадити її й у себе на батьківщині – у місті Бориславі. Там є дуже гарний парк культури і відпочинку, і це місце пов'язане з Іваном Франком, який високо цінував творчість Лесі Українки.

Доречно було б долучити до нашої акції й представників музею Лесі Українки у місті Сурамі в Грузії, де померла Леся Українка, і посадити Лесину Грушу там.

Коли у 2019 році ми брали у Колодяжному живці Лесиної Груші, то зустрілися з делегацією Союзу українок з Америки, які виявили надзвичайне зацікавлення цією темою. Тому я планую передати наші саджанці Лесиних Груш за океан, аби їх висадили біля приміщень Союзу українок по всій Америці.

⌂ У Колодяжному посадили маленьку Лесину грушу

Надзвичайний емоційний підйом

Під час акції 11-12 листопада я багато спілкувався з волинянами про Лесю Українку, як з дорослими, так і зі студентами. І я був вражений, наскільки люди цим живуть, наскільки їх це цікавить, наскільки вони цим горять! Для мене це стало надзвичайним емоційним підйомом. Мені дуже приємно, що є багато людей, яким це настільки до душі! Як і вони, я з великим трепетом ходив кімнатами музеїв Лесі Українки і відчував ту особливу ауру. Торкався тих предметів, яких торкалася сама Леся Українка. Це надзвичайне відчуття!

Відео «Лесина Груша. Інтерв'ю Остапа Михаця на радіо»:

Відео «Лесина груша у Рівному: Краєзнавчий музей». Остап МИХАЦЬ, співзасновник журналу та каталогу «СонцеСад», висадив Лесину грушу біля Рівненського обласного краєзнавчого музею, на вулиці Драгоманова, разом із директором музею Олександром Булигою:

Відео «Лесина груша у Рівному: Державний архів». Остап МИХАЦЬ, співзасновник журналу та каталогу «СонцеСад», висадив Лесину грушу біля Державного архіву Рівненської області, разом із директором архіву Олегом Ясінським:

Відео «Лесина груша у Рівному: Парк Просвіти». Остап МИХАЦЬ, співзасновник журналу та каталогу «СонцеСад», висадив Лесину грушу у Парку Просвіти, разом із міським головою Рівного Олександром Третяком: