Кизил сотні літ щороку рясно плодоносить (журнал СонцеСад №1/2021)

LinkedIn
WhatsApp
Telegram
08.02.2021

⌂ Професор Світлана Валентинівна Клименко всесвітньо відомий селекціонер кизилу

Кизил – давня рослина, яка має славну історію використання в кулінарії та народній медицині. Сьогодні добре відомо, що він корисний при цукровому діабеті, незамінний для дієтичного харчування, особливо дітей. Цінними є не тільки плоди цієї рослини, а й листки та коріння. Це природний антибіотик. Також ним лікують гепатит. Сьогодні вирощування кизилу стало дуже популярним і йому пророкують велике майбутнє. Кизил активно садять як на присадибних ділянках, так і на великих плантаціях. Саме в Україні закладено найбільший у світі сад цієї культури, про який «СонцеСад» писав в одному з попередніх номерів. Що викликало новий спалах популярності кизилу? Зокрема й те, що виведено нові дуже смачні й високоврожайні його сорти, а найкращі з них – саме в Україні.

Слухайте наш подкаст про вирощування кизилу:

Навряд чи хтось знає про цю культуру більше, ніж Світлана Валентинівна Клименко – авторка найкращих у світі сортів кизилу. Її поради – на вагу золота. Ця відома вчена, докторка біологічних наук, професорка, завідувачка відділу акліматизації плодових рослин Національного ботсаду ім. М. Гришка НАН України дала ексклюзивне інтерв’ю «СонцеСаду».

В Україні давно знали про дерен, дуже цінували цю культуру. Тому, можливо, тут народилося так багато його сортів?

– Так, відомий нам кизил в Україні здавна називали дереном, а в західних регіонах, де його особливо люблять і цінують, – дрінком, дрінковим деревом і ще багатьма іменами. Саме завдяки роботі, проведеній у Національному ботанічному саду, вдалося відродити цю культуру в Україні. Ми об’їздили всі регіони держави, зібрали рідкісні форми кизилу, які ще збереглися. Вибрали найкращі за кількома ознаками, серед яких найголовніша – це плоди, і провели селекцію. У нашій колекції вони різні навіть за формою (овальні, циліндричні, пляшкоподібні тощо). І ми вперше в Україні зареєстрували 14 сортів кизилу селекції Національного ботанічного саду. Це тільки зареєстровані. Загалом їх набагато більше – до 30. Це світовий рекорд!

⌂ М’якоть ягід новітніх сортів кизилу – м’ясиста, цукриста, смачна

Якими перевагами вони вирізняються?

– Передусім термінами достигання (від початку серпня до кінця жовтня). Тобто якщо вирощувати різні сорти (ранні, середні, пізні), можна гарантовано насолоджуватися кизилом упродовж трьох місяців. Наприклад, є чудові ранні сорти: Миколка, Гренадер, Елегантний. Останній отримав таку назву, бо має вишукані й красиві плоди. Із-поміж середніх цікавими є Лук’янівський (великі та смачні плоди), Екзотичний, Видубицький, Володимирівський, Євгенія. Серед пізніших – Радість і Старокиївський. Вага плоду також важлива. У різних сортів – від 5 г до 12 г, а цьогоріч урожай видався на славу й плоди були більшими.

Ще однією важливою ознакою доброго сорту є невелика кісточка. Якщо в природі вона становить 20% маси плоду, то в наших окультурених сортів – лише 8–9%.

До того ж у природі кизил дає невеликий урожай (з однієї рослини можна зібрати максимум 2–5 кг плодів). Натомість у культурі з п’ятирічної рослини вже можна зібрати до 5 кг, а з 30-річної – 60–70 кг смачного й корисного врожаю.

Кизил перекладається українською як «червоний». Але ж є і жовтоплідний дерен?

– Усі сорти, які ми внесли до реєстру, мають червоні плоди, але в нашій колекції є п’ять сортів із жовтими. У природі їх уже не існує. Хоча в середині ХІХ століття директор Нікітського ботанічного саду Стевен описував такий рідкісний сорт. Інший жовтоплідний кизил (з овальними плодами) вирощували в розсаднику Левка Симиренка в Млієві. А в 1993 році на території Вінниччини ми знайшли жовтий кизил із пляшкоподібними плодами й назвали цей сорт Ніжний. Крім того, у процесі гібридизації одержали ще й сорти коралові завдяки схрещуванню жовто- і червоноплідних. Є сорти із рожевими плодами. Усі вони – і жовті, і рожеві – надзвичайно солодкі, бо містять більший відсоток цукрів, тому зазвичай їх їдять свіжими, до приготування варення вони не вціліють. Це так смачно!

⌂ Професор Світлана Валентинівна Клименко вивела близько 30 сортів кизилу

Червоні сорти також бувають солодкими?

– Так, усе залежить від вмісту цукрів. Але зазвичай їх більше накопичується у пізніх сортах. Перевагою червоних сортів також є те, що вони містять надзвичайно корисні антоціани. Тому ця властивість прирівнює їх за цінністю до солодших жовтих.

Також вміст цукрів у ягодах залежить від терміну їх збирання. Якщо плоди дуже достигли, аж прив’ялені, вони накопичили більшу кількість цукрів та інших поживних речовин. Тому хочете піку цукристості – збирайте червоноплідний кизил, коли плоди стиглі, майже чорні. Хоча загалом їх можна зривати в стадії так званої технічної зрілості. Не обов’язково тримати на кущі так довго, щоб вони самі почали осипатися. Насамперед це стосується ранніх сортів. Тобто можна зібрати недостиглі плоди (за кілька днів до повного достигання), потім їх витримати декілька днів (розстелити на поверхні чи засипати тонким шаром у ящики), щоб накопичили більше цукрів. Через кілька днів плоди також стануть «чорними», хоча й міститимуть дещо менше цукрів, порівняно з достиглими на дереві.

Де найкраще садити рослину, щоб їй було комфортно?

– Як відомо, у природі кизил росте в підліску, на пагорбах, у затінку. Але в культурі йому дуже добре на осонні, якщо дотримуватися всіх правил агротехніки. Річ у тім, що коренева система кизилу невелика, мичкувата, розміщується на глибині від 20 до 60 см, тобто майже поверхнева. Якщо йдуть навіть невеличкі дощі, вона здатна швидко «напитися».

І посуху кизил витримує, бо в нього опушені листки, які мають унікальну особливість згортатися човником, щоб менше вологи випаровувати. Але якщо хочете, щоб плоди не просто вціліли, а ще й були м’ясисті, солодкі, соковиті, то обов’язково поливайте рослину. Якщо нема такої можливості, замульчуйте пристовбурове коло будь-яким органічним матеріалом. На невеликій присадибній ділянці досить посадити два екземпляри кизилу. Я завжди рекомендую висаджувати його на відстані два метри від паркану, а можна навіть за парканом, бо ростиме й плодоноситиме дуже довго (до 200–300 років!).

⌂ Обрізуючи кизил, бажано формувати штамб: це полегшує збір ягід та обробіток міжрядь

Від чого залежить урожайність кизилу?

– Передусім від його унікальних біологічних особливостей. А також від ретельного догляду за рослиною. Запилення в дерену перехресне, його забезпечують джмелі та інші комахи (не лише бджоли).

Тепер про секрет урожайності кизилу. У його суцвітті є 25–30 квіточок, але вони ніколи не розкриваються одночасно. Спочатку розцвітає лише один ярус (10–12 квіток), решта чекає свого часу. Якщо є приморозки, то перші квітки можуть зовсім вимерзти. Адже кизил зацвітає найраніше з усіх плодових рослин (з кінця березня і до середини квітня). Навіть якщо верхній ярус цвіту вимерзає, підіймається другий – решта 10–15 квіточок, які вже точно зав’яжуться.

Надзвичайно цікаво: коли дерен розцвітає, а надворі холоднішає, лусочки на бруньках стискаються і закривають суцвіття. Ось така природна хитрість забезпечує гарантований стабільний урожай. Я не пам’ятаю, щоб за останні 50 років наші кизили колись не дали врожаю. Навіть у 1972 році, коли на квітучий кизил випав сніг, уся зав’язь не загинула. Цілком природно, що частина її може осипатися, але за умови доброго догляду кизил завжди дає щедрий урожай.

⌂ У плодовій бруньці закладено до 30 квіток

І в чому полягає такий догляд?

– Хочу наголосити на важливості підготовки посадкової ями, аби рослині, особливо в перші п’ять-сім років, було комфортно і їй вистачало поживних речовин. Така яма має бути 50 см діаметром і завглибшки 50 см (якщо це легкі ґрунти – дерново-підзолистий або чорнозем) і трохи більше, якщо ґрунт важкий, – до 60 см. Якщо ж піщаний, на дно ями треба насипати невеличкий шар глини, аби вода не так втікала від рослини вглиб. Традиційно радять для осіннього висаджування підготувати ями впродовж літа, а для весняного – восени. Якщо плануєте наперед і встигаєте це зробити – дуже добре.

Якщо ґрунти бідні, у яму бажано додати перегною або компосту, перемішати все із землею (1:5), поставити рослину, розправити кореневу систему, полити, щоб корінці прилипли до землі, засипати ґрунтом до рівня посадкової ями, знову полити. Якщо яма добре заправлена, то перші п’ять-сім років не треба вносити мінеральні речовини під кизил. Після висаджування сформуйте пристовбурове коло, щоб у ньому також затримувалася вода, і замульчуйте.

До речі, за кордоном мульчують і плодові, і декоративні рослини будь-яким органічним матеріалом. Бо, по-перше, мульча перешкоджає росту бур’янів; по-друге, зберігає вологу; по-третє, є чудовим джерелом органічних добрив.

Чи треба опускати кореневу систему в глиняну бовтанку?

– Колись це було актуально, бо саджанці перевозили на великі відстані, їх не упаковували, як тепер, й продавали не в контейнерах, а прямо на вулиці з оголеним корінням, тож глиняна бовтанка запобігала висиханню коренів. Сьогодні цього не треба робити – умови транспортування й зберігання саджанців інші. Але буває, що рослина таки трішки підсушується. Тоді можна опустити її на добу (не більше) у воду. Якщо вона зовсім не засохла, то добре приживеться після такої процедури.

Коли найкраще садити кизил?

– Раніше вважали, що навесні. Тепер у нас зазвичай дуже короткі й спекотні весни, зате довгі й теплі осені. Тобто осінні умови надзвичайно сприятливі для висаджування рослин. Навесні цей період скоротився до десяти днів – може трапитися, що або ми не встигаємо посадити вчасно, або рослина не встигне прижитися. А в середніх і південних районах висаджувати кизил можна й упродовж усієї зими. У Степу, Лісостепу, Поліссі – від початку й до кінця жовтня (оптимально з 10 до 25 жовтня). Тоді коренева система (за умов правильного висаджування, поливання та мульчування) має час прижитися, а взимку її захищатиме мульча. Також під час висаджування рослин восени бажано трішки «освіжити» кореневу систему, обрізавши кінчики. Якщо вони, коли обрізуємо, білі, це означає, що живі.

Але можна висаджувати кизил і навесні. Тоді рослина одразу піде в ріст, використовуючи поживні речовини, які є в посадковій ямі. Сама ж вона починає функціонувати, тобто фотосинтезувати, утворювати органічні речовини, тільки через три-чотири тижні. Тому будьте певні, що рослина прижилася, якщо за місяць після висаджування вона росте.

⌂ Новітні сорти кизилу мають крупну ягоду та маленьку кісточку (8% від ягоди)

Як правильно сформувати крону?

– Обрізувати надземну частину кизилу треба навесні. Щоб вона була в рівновазі з кореневою, частина якої під час викопування втрачається. Якщо кизил висаджують в одно- чи дворічному віці, треба вкоротити центральний пагін, що дасть можливість рости бічним гілочкам, коли вже формуємо крону.

Якщо вирощуєте рослини дерену в штамбовій формі, для формування крони відміряйте 60–70 см. Якщо до цієї мірки є бокові брунечки або гілочки, видаляйте їх, а вище – формуйте крону. Це дуже просто: спеціального обрізування робити не треба, але освітлення крони рослин, які плодоносять, уже починаючи із 7-10-річного віку, обов’язкове. Якщо крона погано освітлюється, достигання плодів усередині й на периферії не буде одночасним. І вам доведеться збирати плоди кілька разів. Загалом плоди мають рівномірно розташовуватися в кроні.

У чому лікувальний секрет дерену?

– Спектр лікувальних властивостей дуже великий. Недарма його вирощували в монастирських садах із ІХ століття. Адже в монастирях тоді добре знали, як і чим лікувати різні недуги.

Колись з Ізраїлю до нас приїхали відвідувачі й попросили викопати корінь дерену для лікування гепатиту. А через місяць нам повідомили, що пацієнт цілковито одужав.

Отже, кизил – це дивовижна рослина, яка заслуговує на те, аби бути у вашому саду, на столі й у домашній аптечці.

Сорти кизилу селекції Світлани Валентинівни Клименко:

Кизил Янтарний

Середньопізній високоврожайний, морозостійкий сорт. Плоди масою 3,5 г, овально-циліндричні, ніжні, соковиті, при повному дозріванні - солодкі. Тонка міцна шкіра. Плоди осипаються, тому рекомендується зняти їх за 3-4 дні до повного дозрівання. Кількість цукрів і пектинів у цього сорту найбільша в порівнянні з іншими сортами.

Кизил Володимирський

Середньопізній, зимостійкий сорт. Плодоносить щороку, рясно і рівномірно. Плоди одномірні масою 7,5-9,5 г, блискучі, красиві, чорно-червоні з самого початку достигання, наприкінці достигання чорні. Смак насичений кисло-солодкий. Строк достигання: з 20 серпня по 15 вересня.

Кизил Елегантний

Середньоранній, скороплідний і високоврожайний сорт! Плоди масою 5 г, одномірні, не обсипаються, дозрівають у серпні. На початку дозрівання мають вишнево-червоний колір, при повному дозріванні стають майже чорними. М’якоть соковита, темно-червоного кольору, має освіжаючий кисло-солодкий смак і насичений аромат. 

Кизил Лук'янівський

Один з найпопулярніших середньоранніх сортів! Плоди великі, масою 8 г, одномірні, мають форму пляшки, темно-червоного кольору, а в період повного дозрівання майже чорні. М’якоть соковита, ароматна, дозрівають у третій декаді серпня.

Кизил Миколка

Дуже ранній український сорт! Високоврожайний, зимо- і посухостійкий. Плоди великі, масою 7-8 г, грушоподібної форми, соковиті, темно-червоного забарвлення. Шкірочка тонка, ніжна. М’якоть смачна, солодка. Морозостійкий.

Кизил Старокиївський

Посухостійкий, великоплідний сорт середнього терміну дозрівання. Плоди масою від 7 г, грушоподібні, при повному дозріванні темно-червоні, дозрівають в кінці серпня. М’якоть соковита, солодка з характерним кизиловим ароматом. Високоврожайний.

Кизил Світлячок

Крупноплідний сорт.
Плоди великі, масою  6,5-7,5 г.
Плоди пляшковидні, червоно-чорні з темно-червоною м'якоттю, щільні, солодко-кислі і дуже ароматні.
Дозрівають у кінці серпня, не осипаються і зберігаються після збирання протягом місяця.

Купити саджанці кизилу можна тут.

 

Відео «Кизил. Переваги органічного вирощування».

Розповідає Світлана Валентинівна КЛИМЕНКО, доктор біологічних наук, професор, завідувачка відділу акліматизації плодових рослин Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка НАН України:

Зміст статей журналу СонцеСад №1/2021
Надзвичайна звичайна айва (журнал СонцеСад №1/2021)
Ягідне царство Анатолія Гребенника (журнал СонцеСад №1/2021)
Актинідія любить українські землі (СонцеСад №1/2021)
Гіменокаліс – лілія-павук (журнал СонцеСад №1/2021)
Пересаджуємо лілійник (журнал СонцеСад №1/2021)
Королева ночі тубероза (журнал СонцеСад №1/2021)
Лесина Груша в саду (журнал СонцеСад №1/2021)
Лілія як дерево! (Журнал СонцеСад №1/2021)
Секрети вирощування картоплі (журнал СонцеСад №1/2021)
Вирощуємо смачну картоплю (журнал СонцеСад №1/2021)
Жимолость – максимум користі, мінімум клопотів (журнал СонцеСад №1/2021)
Верба б’є по хворобах (журнал СонцеСад №1/2021)
Астильба – тіньовитривала краса надовго (журналСонцеСад №1/2021)
Десять правил вирощування груші (журнал СонцеСад №1/2021)
Хурма – досить легка культура для вашого саду (журнал СонцеСад №1/2021)
Флокс садовий – невибаглива краса (журнал СонцеСад №1/2021)
Червонощокі яблука - діти сонця (журнал СонцеСад №1/2021)

LinkedIn
WhatsApp
Telegram