⌂ Малинник — гордість садівника-аматора
Садівник-аматор Анатолій Іванович Гребенник переїхав до села Смолянки, що на Чернігівщині, десять років тому, після виходу на пенсію, – і відразу здивував місцевих жителів. На Поліссі заведено, що більшу частину городу засаджують картоплею, а Анатолій Гребенник 40 соток своєї ділянки виділив для саду, з них майже 20 – для ягідників. Зовсім скоро виявилося, що Анатолій Іванович не помилився, бо вирощування ягід та фруктів є набагато вигіднішим, ніж картоплі. «Я вважаю, що треба господарювати ефективно, щоб при мінімальних затратах праці отримувати максимальний прибуток», – каже садівник.
На сімейній раді Гребенники відразу вирішили, що садівництво в них буде органічне, тобто жодної хімії: мінеральних добрив і отрутохімікатів не застосовуватимуть. Добрива – тільки органічні.
Гордість садівника – малинник. Анатолій Іванович вирощує ремонтантні сорти малини: Еріка й Полана. «Ці сорти стійкі до шкідників і хвороб. Вони обходяться без обприскування отрутохімікатами, тому що основний період розвитку та плодоношення ремонтантної малини припадає на серпень-вересень, коли вже закінчується цикл розвитку основних шкідників цієї культури», – розповідає садівник. До речі, з личинками хрущів, які люблять під’їдати коріння малини, Анатолій Іванович бореться теж органічним способом. На відміну від інших садівників і городників, які на своїх ділянках безжально розправляються з кротами, у нього вони живуть у цілковитій безпеці, очищаючи сад від шкідливих личинок.
Малину Анатолій Іванович садить рядками завдовжки 10-12 метрів, з метровими міжряддями й 50-сантиметровими відстанями між кущами. Восени малину скошують, залишаються пеньки заввишки 3-5 сантиметрів. Після скошування для дезінфекції садівник обробляє рядки залізним купоросом (пачка на 10 літрів води), розбризкує його обприскувачем. Це практично єдина «хімія» на городі Анатолія Гребенника. Відра розчину залізного купоросу вистачає приблизно на 2,5 сотки, на весь малинник треба два відра.
З другої половини жовтня і в листопаді садівник починає удобрювати ягідники й плодові дерева. Удобрює Анатолій Іванович сад послідом від своїх кроликів. Обов’язкова умова: послід має добре перепріти. Дбайливий господар висипає його в яму завдовжки сім метрів, завширшки чотири метри й завглибшки метр. У ямі гній перепріває близько року й перетворюється на якісний перегній, яким садівник і підгодовує зелені насадження. На ділянці дві ями: одна заповнюється гноєм, в іншій уже визрів перегній. На ряд малини Анатолій Гребенник висипає приблизно дві-три тачки такого органічного добрива. Сипле безпосередньо на рядки малини, а зверху мульчує соломою. «Це не тільки добриво, а й захист ягоди від вимерзання. Солома змішується з перегноєм, за зиму та весну перепріває і теж перетворюється на додаткове добриво для моєї малинки», – ділиться досвідом господар.
«Навесні малину мульчую соломою ще раз. Мульча зберігає вологу й затримує розвиток бур’янів. І малині комфортно, і мені менше роботи», – каже садівник. Бур’яни в міжряддях скошує мотокосаркою. Скошену траву не прибирає, ця природна мульча перешкоджає перегріванню і пересушуванню ґрунту. Щоб ягоди були більшими, Анатолій Іванович систематично проріджує малину, залишаючи на кущі 5-8 пагонів.
Раніше садівник кущі поливав водою з бочки, у яку накачував воду зі свердловини. Вона спочатку нагрівалася на сонці, а потім її використовували для поливання. Бочка стояла на півметровому узвишші, вода текла самопливом по шлангах, прокладених до всіх культур. Торік Анатолій Іванович відмовився від бочки, поливає ягідники та фруктові дерева непідігрітою водою. «До центрального шланга додаю гнучкі бічні, по яких вода тече до кущів. З власного досвіду бачу, що таке поливання не шкодить рослинам. Головне – поливати рано-вранці або ж пізно ввечері, вже після заходу сонця», – радить садівник.
До цвітіння малину потрібно поливати раз на тиждень, в період цвітіння – не менше двох разів. Поливання має бути рясним, щоб земля добре напивалася водою. Зрозуміло, що таку схему поливання використовують за посушливої погоди. Ще одне найпростіше пристосування, яке значно збільшує ефективність поливання, – шиферні огорожі, що захищають ряди малини. Шифер садівник ріже на смуги розміром 100 х 30 см, потім на 15-20 см заглиблює в землю. Такий бар’єр не дає воді розливатися, волога потрапляє під коріння рослини. Крім того, ця огорожа затримує солому й перегній, які не розлітаються і не «сповзають» у міжряддя.
Малина дуже швидко розростається. «Якщо восени посадили малину, то вже наступної осені можна підібрати посадковий матеріал», – підкреслює Анатолій Іванович. Саджанці малини з господарства Гребенника із задоволенням купують односельці, мешканці сусідніх сіл. По ягоди приїжджають і садівники з райцентру Куликівки й Чернігова. «Малину майже не продаю, з’їдаємо самі: діти, онуки, родичі, друзі. Їмо, заготовляємо на зиму: морозимо, консервуємо, готуємо варення. Я ще навчився робити вино. Воно не тільки смачне, а й корисне, чудово допомагає при застуді. А реалізація посадкового матеріалу – додатковий дохід до нашого бюджету», – оповідає Анатолій Іванович.
⌂ Смородина Ювілейна Копаня
Анатолій Гребенник має 40 кущів смородини. Підбирав сорти так, щоб максимально продовжити період плодоношення (різниця в достиганні ягід становить приблизно тиждень), а також щоб вони були високоврожайні, зимостійкі, стійкі до шкідників і хвороб.
У пріоритеті в садівника п’ять-шість сортів. Серед ранніх він відзначає смородину Селеченську. «Урожайна, зимостійка, стійка до борошнистої роси. Ягоди дуже великі, солодкі, – хвалить сорт Анатолій Іванович. – Серед середньостиглих дуже добрий сорт Велой. Продуктивний, потребує мінімального догляду, ягоди великі, солодкі». З-поміж середньопізніх садівнику подобаються сорти Ювілейна Копаня та Орловський вальс: «Сорти зимостійкі, продуктивні, стійкі до хвороб і шкідників. Ягоди великі, солодкі, гарні й для їжі, й для варення». Серед пізніх Анатолій Іванович віддає перевагу сорту народної селекції Лєнтяй, який він любить за великі солодкі ягоди, хоча сорт і не дуже урожайний.
Анатолій Гребенник підгодовує смородину перегноєм із розрахунку 10 літрів під кущ. Проти шкідників восени обробляє розчином залізного купоросу. Обов’язково поливає смородину: до цвітіння – раз на тиждень, у період цвітіння – два рази на тиждень. У середньому під кожен кущ потрібно лити два відра води. Розмножує смородину живцями, які ріже під кутом 45 градусів і вкорінює в землі, а потім розсаджує молоді кущики або продає посадковий матеріал охочим.
На своїй садовій ділянці Анатолій Гребенник вирощує не тільки такі поширені й відомі культури, як малина, смородина, аґрус, а й досить екзотичні культури – гумі (лох багатоквітковий), годжі, актинідія.
Гумі – чагарник заввишки два-три метри з красивим сріблястим листям. Він – прибулець із Південно-Східної Азії, близький родич обліпихи, на одному місці кущ може рости до 25 років. Гумі – чудовий медонос. Його квіти нагадують за ароматом бузок. «Маю два кущі гумі, чотирирічний вже плодоносить. Ягідки приємні на смак: кисло-солодкі, соковиті, злегка терпкі. Достигають поступово, добре зберігаються, найцікавіше – під час зберігання ягоди не засихають, а підв’ялюються. Гумі – невибаглива рослина, їй підходить легкий супіщаний або суглинний ґрунт. Добре реагує на підгодівлю. Щорічно восени вношу під кожний кущ відро перепрілого гною. Цей чагарник добре витримує холод і не потребує укриття взимку. При переохолодженні швидко відновлюється і пускає нові стебла. Рослина стійка до шкідників і хвороб, підходить для органічного вирощування», – наголошує Анатолій Гребенник.
⌂ Квітучі кущі годжі
Годжі – кущі заввишки до 3,5 метра, з розлогою кроною. «Я маю два кущики цих ягід. За чотири роки вони виросли до 2,5 метра заввишки. Годжі дуже корисні. Дорослій людині рекомендують вживати столову ложку плодів на день. Плоди годжі люблять пташки: якщо недогледів, за тиждень з’їдять весь урожай. Це невибаглива культура, стійка до хвороб і шкідників, я її не обробляю, навіть залізний купорос восени не застосовую, чудово витримує морози», – характеризує екзота Анатолій Іванович.
Садівник розводить і три сорти актинідії: Ароматна, Пурпурова, Крупноплідна. «Ця ліана росте в мене на шпалерах, як виноград. Я її і обрізую так, як його. Актинідія досить морозостійка, добре реагує на підгодівлю перегноєм, у вегетативний період потребує поливання», – ділиться знаннями садівник-аматор.
Жимолость - найперша ягода, що починає плодоносити
Найперша ягода, що починає плодоносити в саду Анатолія Івановича, – жимолость: ще в кінці травня – на початку червня. «Зараз маю три сорти жимолості – Карина, Камчатська, Дочка Велетня. Ягода корисна, смачна, онуки її їдять із великим задоволенням. Жимолость не є вибаглива, догляд за нею не складніший, ніж за смородиною. Навесні проводжу мінімальне санітарне обрізування, влітку – помірне поливання, восени підгодовую кущі перегноєм. Рослина витримує низьку температуру, навіть під час цвітіння короткочасні весняні заморозки їй не зашкодять, на плодоношення це не впливає. Ось така унікальна ягода!» – дивується Анатолій Гребенник.
⌂ Онук Анатолія Івановича Дмитро Євтушенко дуже полюбляє ягоди жимолості
Лохина – нова культура в саду Анатолія Івановича, посадив її лише цього року. Має поки що три сорти – рання Річка, середньостиглий Бонус і пізній Нельсон. «Лохина потребує певної підготовки ґрунту. У посадкову яму обов’язково потрібно закладати торф, що розклався, компост, сосновий і ялиновий опад, тобто верхній шар ґрунту, що є під соснами і ялинами. Я по такий ґрунт їздив до лісу, – каже садівник. – Для кущиків копав ями розміром 70 х 70 см і закладав туди лісовий ґрунт та інші компоненти. Торф і хвойний опад треба щорічно підсипати, бо з дощами й талими водами всі поживні компоненти суміші переміщуються в нижні шари ґрунту. Для експерименту один кущ лохини посадив у спеціальний кислий ґрунт, який придбав у спеціалізованому магазині. Хочу перевірити, де вродить раніше і де урожай буде кращий – у куща, що ріс на магазинному ґрунті, чи в того, що – на лісовому».
Тішить господаря врожаями і фруктовий сад, у якому ростуть яблуні, груші, сливи, абрикоси, алича, персики. Персики Анатолій Іванович вирощує районовані, тому вони витримують поліські зими. «Торік потішив рясним урожаєм Білий Лебедєва. Цей сорт чудовий для наших широт: стійкий до заморозків, невибагливий, урожайний», – радіє садівник.
Сорти винограду Анатолій Гребенник підбирав стійкі для північних широт. У його колекції понад 30 сортів: як укривних (Фенікс, Хіп-Хоп, Аркадія, Сенсація, Монарх, Тимур, Родзинка), так і неукривних (Юпітер, Полярний, Муромець, Квітковий). Завдяки правильному вибору сортів і дотриманню технології вирощування садівнику-аматору, навіть в умовах Північної України, вдається щорічно отримувати стабільний урожай винограду.
А недавно в саду Анатолія Івановича з’явився ще один екзот – Павловнія повстяна. Це яскраве декоративне дерево, що швидко росте, є чудовим медоносом. Анатолій Гребенник не тільки садівник, а й успішний бджоляр, який не боїться пошуків та експериментів.
Олена Березкіна
Купити саджанці ягідних тут
Акція!. Як виняток ми відкрили Вам доступ до журналу "СонцеСад" і запрошуємо передплатити його тут
Скачати електронний варіант журналу тут
Читайте ще:
Надзвичайна звичайна айва (журнал СонцеСад №1/2021)
Актинідія любить українські землі (СонцеСад №1/2021)
Гіменокаліс – лілія-павук (журнал СонцеСад №1/2021)
Пересаджуємо лілійник (журнал СонцеСад №1/2021)
Королева ночі тубероза (журнал СонцеСад №1/2021)
Лесина Груша в саду (журнал СонцеСад №1/2021)
Лілія як дерево! (Журнал СонцеСад №1/2021)
Кизил сотні літ щороку рясно плодоносить (журнал СонцеСад №1/2021)
Секрети вирощування картоплі (журнал СонцеСад №1/2021)
Вирощуємо смачну картоплю (журнал СонцеСад №1/2021)
Жимолость – максимум користі, мінімум клопотів (журнал СонцеСад №1/2021)
Верба б’є по хворобах (журнал СонцеСад №1/2021)
Астильба – тіньовитривала краса надовго (журналСонцеСад №1/2021)
Десять правил вирощування груші (журнал СонцеСад №1/2021)
Хурма – досить легка культура для вашого саду (журнал СонцеСад №1/2021)
Флокс садовий – невибаглива краса (журнал СонцеСад №1/2021)
Червонощокі яблука - діти сонця (журнал СонцеСад №1/2021)