Астильба — тіньовитривала краса надовго (журналСонцеСад №1/2021)

06.02.2021

Астильби — декоративноквіткові багаторічники родини ломикаменеві, назва яких походить від двох латинських слів: «а» — без і «сти(і)льбе» — блиск. У назві відображено одну з характеристик листків рослини — відсутність блиску, матовість. Рід Астильба налічує до 40 видів, які в природі ростуть у вологих місцях тінистих лісів.

⌂ Анастасія Голубенко, кандидат біологічних наук, співробітник ботанічного саду ім. О. Фоміна

Надземна частина астильби відмирає на зиму, а навесні відростає з бруньок на багаторічному кореневищі. Стебло прямостояче, листки прості або перисті, зубчасті, довгочерешкові, темно- або червонувато-зеленого кольору. Дерев’янисте кореневище щороку формує бруньки поновлення у верхній частині.

⌂ Астильба Avalanche

Головна принада астильби — це верхівкові волотисті, ромбічні або пірамідальні суцвіття з дрібних ажурних квіток білого, червоного, бузкового, рожевого, лілового відтінків. Терміни цвітіння варіюють від червня до серпня.

Для висаджування вибирають місце в тіні дерев або кущів, з північного боку будинку, поруч із природними чи штучними водоймами. На сонячних місцях цвітіння може бути ряснішим, але короткотривалим.

Ґрунт краще використовувати суглинистий, бажано з високим заляганням ґрунтових вод. Оптимальна кислотність — рН 5,5–6,5.

⌂ Астильба Purperlanze

Висаджують астильби навесні, у кінці березня — середині травня, або рано восени — у вересні-жовтні. Перед висадженням готують ділянку: видаляють кореневища бур’янів, перекопують ґрунт та щедро підживлюють його рослинним компостом або перепрілим гноєм. Готують ямки завглибшки та завширшки 20–30 см, на відстані 30 см одна від одної. На дно кладуть перемішані із землею жменю золи й столову ложку мінерального добрива, потім заливають ямку водою. Кореневище розміщують так, щоб над бруньками відновлення товщина ґрунту становила не менше 4–5 см, засипають землею, рясно поливають, ущільнюють і накладають мульчу з перегною або торфу завтовшки 3–5 см. Вирощувати квіти на одному місці можна й протягом 20 років, проте зазвичай пересаджують і розділяють кореневище що 5–7 років.

⌂ Астильба Peach Blossom

Кореневище астильби виростає вгору, а нижня його частина поступово відмирає. Згодом коренева система піднімається над поверхнею ґрунту й втрачає живлення та зволоження. Щорічний вертикальний приріст становить приблизно 3–5 см. Тому дуже важливо підсипати кореневище родючим ґрунтом. Це зазвичай роблять наприкінці осені.

Також необхідними для астильби є регулярне й рясне поливання, особливо в період формування суцвіть, і мульчування поверхні ґрунту навколо розетки рослини, що дає можливість захистити корені від перегрівання, довше утримувати вологість ґрунту та уникнути розростання бур’янів.

⌂ Астильба Amethyst

Підживлюють рослини тричі впродовж вегетативного сезону: навесні — азотними добривами (найчастіше перегноєм), у середині червня — калійними (2 ст. л. калійної селітри на 10 л води — по пів літра розчину на рослину), перед закінченням цвітіння — фосфорними (20 г суперфосфату на рослину). Напередодні підживлення бажано добре полити астильби, а після внесення добрив — розпушити й замульчувати ґрунт.

Наприкінці вегетативного сезону стебла разом із листками зрізають на рівні ґрунту, а ділянку мульчують.

Акція! Як виняток ми відкрили Вам доступ до журналу "СонцеСад" і запрошуємо передплатити його тут

Скачати електронний варіант журналу тут

Гладіолус — аристократ серед квітів

Якщо троянду вважають королевою квітів, то гладіолус може з повним правом претендувати на звання квіткового короля! Про секрети вирощування цієї дивовижної квітки «СонцеСаду» розповіла Ольга Тимченко, кандидатка біологічних наук

Гіацинт: квітка дощу для прикраси вашого саду

Квітка дощу — саме так у перекладі з грецької звучить назва цієї чарівної квітки. Посадка в саду, догляд та способи зберігання цибулин гіацинтів

Сантоліна — пухнаста окраса клумби

Вирощування та догляд за невибагливою сантоліною