Кожен, хто має відношення до рослинництва, знає, що без повноцінного живлення усі витрати на садивний матеріал, засоби захисту рослин, опору, зрошення, тощо, малоефективні. Лише при збалансованому живленні рослина може максимально реалізувати свій генетичний потенціал в різних ґрунтово-кліматичних зонах.

Залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт входять до складу біокаталізаторів. Без калію, кальцію, бору, молібдену рослини не можуть нор­мально рости та розвиватись. Водень та кисень у формі води становлять ос­новну структурну одиницю сирої маси рослини, а з участю вуглецю — ще й основу сухої речовини. Вуглець є незамінним мікроелементом — листки вбирають його з повітря. Інші мікроелементи — азот, фосфор, калій, каль­цій, магній, сірка, залізо рослина бере із ґрунту у формі міне­ральних спо­лук. Неза­мінними мікроелемента ми є бор, мар­ганець, моліб­ден, мідь, цинк, кобальт та ін.

Вони найефек­тивніше впливають на біохімічні процеси в рослинному організмі (під­вищують активність ферментів), а отже й на якісні показники майбутнього врожаю. Незамінні макро- і мікроеле­менти містяться в ґрунті у формах різ­ної доступності для рослин та різної концентрації, залежно від типу ґрунту. Запаси доступних для зерняткових основних елементів живлення попов­нюються за рахунок удобрення наса­джень мінеральними та органічними добривами.

АЗОТ

Він надзвичайно важливий, оскільки входить до складу амінокислот, білків та інших о речовин, із яких побудован структурні одиниці клітини зокрема, ядро. Найбільша кількість азоту — у тканинах та органах, які забезпечують розмноження та ріст рослини.

На початку вегетації  у фазі росту листків і пагонів рослини збагачені азотом за рахунок власних запасів. Згодом його відносна кількість змен­шується, але абсолютна збільшується — за раху­нок зростання маси органів. Восени азот переміщу­ється в зиму­ючі органи. Нестача азоту за­тримує ве­гетатив­ний ріст, рослини не дають при­ростів. Надлишок азоту має місце за нестачі фосфору і калію, тому живлення потрібно збалансовувати. Інак­ше у рослини подовжується період росту, вегетативні процеси перева­жають над генеративними, рослини довго не входять в стан спокою, за­тримується достигання плодів, зни­жується морозостійкість.

ФОСФОР

Фосфор надходить у корені рослин у неорганічній формі та у вигляді органічних сполук. Це невід’ємний компонент ферментів, які беруть участь у синтезі хлорофілу, процесах дихання тощо. Фосфор має велике значення для передачі генетичної інформації, утворення клітинних стінок, репродуктивних процесів. Його нестача послаблює плодоношення ро­слин, а при формуванні плодів можли­ве передчасне осипан-ня зав'язі, вони набувають (зокрема у груші) темну­ватого забарвлення, а молоде листя — червонуватого відтінку. Також послаб­люється гілкування пагонів і коренів, на кінцях тонких пагонів утворюється розетка листя, яке довго тримається в осінній період, плоди формуються з недорозвиненим насінням.

Оптимальний рівень забезпечено­сті ґрунту фосфором—18–30 мг/100 г.

КАЛІЙ

Калій не входить до складу орга­нічних сполук, але дерева споживають його у великій кількості. Він посилює діяльність ферментів при утворенні білків, підвищує тургор клітин, регулює водний баланс рослин. При нестачі калію послаблюється фотосинтез та посилюється дихання, що призводить до зменшення пластичних речовин та нагромадження розчинних форм азоту, які в надмірній кількості шкід­ливі. Калій посилює стійкість рослин проти низьких температур (в цьому його особлива роль) а також проти ураження грибними хворобами. Не­стача цього елемента проявляється в пожовтінні листя, утворенні опіків по краях листків у вигляді вузької смужки. Спостерігається уповільнений ріст пагонів, засихає їх верхівка, опадає зав’язь, погіршуються смакові якості плодів.

При оптимальному вмісті калію в ґрунті (15-25 мг/100 г ) в плодах накопичується більше барвних та аро­матичних сполук, а при його надлишку зменшується вбирання магнію і каль­цію, що спричиняє захворювання пло­дів на гірку ямчастість.

КАЛЬЦІЙ

Кальцій становить основу клітинних стінок, зумовлюючи їхню міцність та запобігаючи передчасному старінню. Він регулює азотний, вуглеводний та фосфорний обміни, процеси ди­хання й фотосинтезу. При не­стачі цього елемента про­являється дрібнолистість і брунатна плямистість на листкових пластинках. При порушенні співвідношення між кальцієм і калієм, ка­льцієм та азотом у бік ос­танніх плоди уражуються гіркою підкірковою пля­мистістю. У разі надлишку кальцію навпаки блокується надходження заліза, що спри­чиняє хлороз (пожовтіння чи по світління) листкової пластинки.

МАГНІЙ

Магній входить до молекули хло­рофілу, бере участь у побудові пек­тинових речовин, стінок клітини, ак­тивізує роботу ферментних систем. Відіграє вирішальну роль у процесі фо­тосинтезу. Приймає участь у перене­сенні енергії.

ЗАЛІЗО

Регулює реакції дихання, фотосин­тез, азотфіксацію, відновлення нітра­тів і нітритів до аміаку.

Нестача заліза проявляється у ви­гляді хлорозу листя. Основні типи ґрун­тів в Україні достатньо забезпечені за­лізом, але на карбонатах, солонцюва­тих і дерново-підзолистих ґрунтах воно може бути у важкодоступній формі.

СІРКА

Входить до складу багатьох білків та окремих амінокислот. Впливає не на обсяги врожаю, а на його якість. Сірка не є дефіцитним елементом для плодових порід, оскільки її в ґрунті достатньо.

БОР

Бор міститься у ґрунті у формі борної кислоти, відіграє важливу роль у запиленні та заплідненні квіток. Бере участь у формуванні клітинних структур, ди­ференціації тканин, надаючи їм міц­ності.

Основними ознаками нестачі бору є відмирання пунктів росту, дрібнолистість, пожовтіння. Особливо негативно на нестачу цього елементу реагує груша. Через брак бору опробковіють різні частини плодів, вони передчасно опадають.

МІДЬ

Мідь у вигляді іонів зосереджується в хлоропластах (біля 70%). Сприяє посиленню білкового обміну, збіль­шенню вмісту хлоропластів в рослинах. При її нестачі дерева хворіють різни­ми плямистостями, по­гіршується смак пло­дів. Хоча нестача міді у рослин проявляється дуже рідко.

ЦИНК

Цинк входить до складу окремих фер­ментів, відіграє важливу роль у синтез білків та вітамінів. Його нестача викли кає розетковість, дрібнолистість, хлороз, знижується врожайність і якісті плодів, порушуються фізіологічн процеси: в листках значно збіль шується вміст фосфору та хлорофілу що зменшує інтенсивність фотосин тезу. Цей елемент підвищує моро­зостійкість рослин. Засвоєння цинку різко погіршується при надлишку важких металів, особливо міді.

КОБАЛЬТ

Кобальт стимулює обмін речовин у рослинах, підвищує їх продуктивність.

МОЛІБДЕН

Молібден впливає на фосфорний обмін у рослин, підвищує вміст зв’яза­ної води і водо утримуючі можливості тканин, що сприяє кращій посухо­стійкості дерев. Його нестача прояв­ляється у вигляді вузьколистості із закрученням країв листкової плас­тинки до середини. Вони набувають світло-зеленого та жовтуватого кольо­рів. Листки з часом опадають, а вер­хівки пагонів засихають.

Зважаючи на те, що всі розглянуті мікроелементи відносяться до важких металів, недопустиме їх накопичення у плодах.

Природна родючість ґрунтів, а от­же, і забезпечення культур елемента­ми живлення проявляється в повній мірі лише з сприятливого водного режиму.

УДОБРЕННЯ НАСАДЖЕНЬ

Особливо важливий азот для мо­лодих дерев, коли з другого року після садіння застосовують мінеральні добрива, а на четвертий — органічні. Але за умови, що садивні ями були добре заправлені перегноєм. Ранньою весною вносять 40 аміачної селітри або 30 г карбаміду на 1 м² пристовбурного кола, але обов’язково заро­бляють добриво в ґрунт. Починаючи з четвертого року вносять 5–6 кг гною на 1 м² пристовбурного кола (теж заро­бляють в ґрунт). Можна застосовувати добрива з поливною водою, попе­редньо їх розчинивши. Також вико­ристовують курячий послід, розве­дений з водою у певній концентрації.

⌂ Ранньою весною вносять мінеральні добрива

⌂ Треба обов’язково закопувати добриво в ґрунт

Починаючи з 5-го року після са­діння плодові дерева удобрюють повним мінеральним добривом: азоту — 15–18, фосфору — 8, калію — 12 г діючої речовини на 1 м² удобрюваної площі (залежно від вмісту в тому чи іншому добриві діючої речовини роб­лять перерахунок та вираховують, скільки міндобрива треба внести). Один раз у 2 роки вносять по 6–8 кг гною на м² пристовбурного кола. Ефективним і швидкодіючим добривом, особливо при підживленні після закін­чення цвітіння дерев, є висушений і переме­лений пташиний послід, розведений з водою.

Підживлють 1–3 рази за вегетацію, в залеж­ності від величини врожаю, але останнє підживлення проводять не пізніше другої декади серпня аби не затягнути ве­гетацію та не знизити зимо­стійкість рослин.

При позакореневому піджив­ленні, найчастіше використовують сечовину (карбамід) 0,3–0,5% кон­центрації. Вона легко поглинається листками, підвищує їх функціональну діяльність. З фосфорних добрив застосовують 2–3% розчин подвій­ного суперфосфату, а з калійних — 1–2% сульфату або нітрату калію. Вони підвищують зимостійкість дерев. Та­кий вид підживлення є основним спо­собом забезпечення дерев мікроелементами. їх у фазі активного росту пагонів та формування генеративних бруньок (травень–червень), обприс­кують розчинами хелатів (оптимальна форма добрив для рослини) (0,2–0,5%), борної кислоти (0,15–0,2%), сірчано-кислим цинком (3–10%), сульфатом заліза (1,8– 2,2%). Мікро­добрива яких торгових марок вико­ристовувати — вирішуйте самі, головне — вивчіть їх склад та вміст різних еле­ментів а також дотримуйтеся реко­мендацій по застосуванню.

⌂ Позакореневе підживлення

Кислі ґрунти вапнують перед садін­ням (повторно — коли ступінь насичен­ня основами при аналізі менше 60%), а солонцюваті — гіпсують (повторно — коли насичення натрієм більше 10% загальної ємкості поглинання).

Головне пам'ятати, що будь-яке удобрення повинне бути виваженим та збалансованим. Обов’язково перед садінням потрібно зробити аналіз ґрун­ту на забезпечення основними еле­ментами живлення, щоб не діяти «в сліпу».

Юлія Гончарук, кандидат сільськогосподарських наук, Інститут садівництва НААН України

Купити мінеральні добрива для підживлення кісточкових культур