⌂ На фото: Юрій Осадчий
Киянин Юрій Осадчий зазвичай вихідні проводить у селі Артемівці Бориспільського району. Разом із батьком вони спорудили тут заміський будинок і тепер усією родиною приїжджають сюди відпочити від міського галасу. У селі як у селі: роботи ніколи не бракує. І попри те, що вже пізня осінь, Осадчі й далі працюють на городі.
У погожу днину Любов Іванівна, мама Юрія, жне серпом якусь дивну жовту гостролисту траву. Нею засадили чималеньку ділянку поблизу будинку. А господар підкопує рядки та підважує кущі лопатою. Потім добре обтрушує кореневища на спеціальному саморобному ситі. Дивуючись, зауважую, що на
підземних частинах рослин чимало коричнево-білих продовгуватих бульбинок. їх ретельно миють і залишають сушитися.
⌂ На фото: Любов Іванівна, мама Юрія
«Так розмножується чуфа, — пояснює мені господар. — Ця екзотична рослина — дуже давня сільськогосподарська культура, родом з Африки, де вона свого часу була важливим продуктом харчування. її бульби, схожі на мигдалинки, знаходили навіть у гробницях єгипетських фараонів. Звідси інша назва чуфи — земляний мигдаль. Ці бульбинки-горішки — скарбниця вітамінів та мікроелементів: 150–200 грамів забезпечують організм людини всіма потрібними поживними речовинами. До того ж вони
єдині серед інших горіхів містять у своєму складі фолієву кислоту. Завдяки корисним властивостям ця культура швидко поширилася континентами. Нині в багатьох країнах Америки, Азії та Європи страви з чуфи вважають національними».
За словами Юрія Осадчого, про диво-горішки він дізнався випадково. Сім років тому їхня родичка їздила в гості до Казахстану і звідти привезла посадковий матеріал чуфи. Чоловік заради цікавості взяв у неї чотири насінини й посадив у землю. Коли восени вирішив оглянути, що з них виросло, був неабияк вражений.
«З кожної зернини я зібрав по пригоршні земляних горіхів, усього — близько кілограма, — провадить розмову господар. — Урожай — фантастичний! Тоді я почав цікавитися, що це за рослина, і виявив, що вона й справді унікальна. Горішки чуфи підвищують імунітет та працездатність, покращують роботу нервової системи, мають здатність виводити радіонукліди. Крім того, вони дуже смачні. Тепер у нашій родині їх споживають усі як свіжими, так і смаженими та перемеленими. Мама, наприклад, порошок із чуфи розбавляє окропом і п’є замість кави. Додає його до випічки. А я тепер навіть зуби перемеленими горішками чищу замість пасти. До речі, раджу робити це всім, у кого хворі ясна».
⌂ Пан Юрій добре обтрушує кореневища на спеціальному саморобному ситі
Пан Юрій каже, що на присадибній городній ділянці їхня родина застосовує лише методи органічного землеробства. І тому диво-горішки в Осадчих і справді екологічно чисті.
«Землю на городі навесні ми не переорюємо, бо тоді знищуються корисні мікроорганізми, — каже Юрій Осадчий. — Лише розпушуємо верхній шар, аби полегшити їм доступ до кисню. Так робили наші предки. Вони розпушували землю ралом. Гноєм поле не підживлюємо. Якщо й використовуємо органіку, то лише рослинну, для прикладу, компост. Втім на чорноземі цього робити щороку не варто. Висаджуємо бульби у відкритий ґрунт зазвичай наприкінці квітня — у першій декаді травня. Тоді земля вже прогрілася, однак вологи ще вистачає. За таких умов сходи з’являються через сім-десять днів. Якщо посадити чуфу раніше — горішки довго лежатимуть у холодному ґрунті. Запізнитеся з висадженням — теж програєте, бо земля тоді вже пересихає».
Догляд за земляним мигдалем, як каже господар, мінімальний. Ця сільгоспкультура — невибаглива, тому за літо її варто лише кілька разів прополоти і підгорнути, як картоплю. Викопують наприкінці жовтня — на початку листопада, коли пожовтіють стебла.
Цього року, як розповідає Юрій Осадчий, чуфа вродила нівроку. З кілограма висаджених бульб він планує зібрати врожай не менше 30–40 кілограмів цінної екологічно чистої продукції. Охочих її придбати не бракує. Тим паче, що напередодні пан Юрій кинув клич в соцмережах і запросив на майстер-клас зі збирання диво-горішків. І охочі не забарилися.
⌂ Чуфа відповідає всім вимогам органічного виробництва
«Недавно ми всією родиною переїхали з Києва до одного із сіл Броварського району, — розповідає Оксана Петренко. — Зробили це заради дітей, бо хотіли, аби вони дихали чистим повітрям. Загалом ми всі — прихильники здорового способу життя, а я створила власну авторську програму «Дорога здоров’я». Тому значну увагу приділяємо харчуванню. Півроку тому я відмовилася від м’яса, зараз на стадії відмови від молочних продуктів. Їх треба замінити на вегетаріанські, до того ж екологічно чисті. Наприклад, коров’яче молоко — на мигдальне. Мигдаль, який до нас привозять із-за кордону, для довшого збереження обробляють певними хімічними речовинами. Тому цей продукт аж ніяк не екологічно чистий. А Юрина чуфа, навпаки, відповідає всім вимогам органічного виробництва. Крім того, вона вирощена на нашій землі з любов’ю, а це означає, що цей продукт має позитивну енергетику. Коли я прочитала в інтернеті запрошення на майстер-клас, одразу зголосилася приїхати. З Юрою ми знайомі давно. Уже не раз споживали його чудо-горішки. Додаємо їх до кондитерських виробів, робимо мигдальне молоко. І друзів пригощали, цього разу наберемо земляного мигдалю і для них».
...Додому гості Осадчих привезли не лише диво-горішки, а й стебла чуфи. За словами пана Юрія, так зване «чуфиння» додають у подушки та матраци, щоб позбутися безсоння. А Оксана Петренко хоче наповнити матраци стеблами чуфи вперемішку з лікарськими травами. Якщо їх використати в лазні, як вона вважає, це сприятиме релаксації.
Людмила ПРИЙМАЧУК
