Євген та Вілена Винокурови, м. Первомайський, Харківська обл.
Втративши роботу в тяжкі 1990-ті роки, щоб мати хоча б якусь можливість вижити, ми з дружиною почали наводити лад на нашій присадибній ділянці, яку отримали у спадок від батьків.
Моя кохана Вілена активно сприяє моєму розвитку як садівника-городника. З її легкої руки я ще більше полюбив землю, і все, що на ній росте, квітує та плодоносить. Ми один одному допомагаємо, трудимося і радіємо з урожаїв теж разом. Вілена часто каже жартома: «Я люблю землю. Ти любиш мене, а отже, і все, що подобається мені».
Ось так разом уже сорок років крокуємо життєвими шляхами. За роки тяжкої праці навчилися господарювати й вирощувати непогані врожаї овочевих, лікарських, пряно-смакових рослин, а також винограду, фруктів, ягід тощо.
Тішать урожаєм і солодкий перець, томати, огірки, цибуля, морква, буряки, селера тощо. Робота на землі підтримує, дарує радість.
Розділювальні доріжки на присадибній ділянці.
Кожна наша культура розміщена на окремому клаптику, а між ними – умовні розділювачі: доріжки, порослі килимком трави або ж вимощені п’ятаками зі стовбурів дерев. Але такі доріжки є не між усіма грядками, деякі обсаджуємо по периметру рядком іншої культури. Ось, наприклад, картоплю й томати обсаджуємо календулою — і шкідники майже не турбують городину. А суниця, кажуть, полюбляє таких сусідів, як часник та цибуля, тоді хворіє менше. Огірки висаджуємо між кукурудзою за схемою: два рядки кукурудзи – два рядки огірків. У лунки з кукурудзою можемо ще й квасолю «підселити». Кукурудза з квасолею створюють затінок у спекотні дні, й огірки почуваються більш комфортно, довгоплетисті сорти чіпляються за кукурудзу. Капусту обсаджуємо чорнобривцями. Ароматно й гарно, а ще чорнобривці шкідників відлякують й від хвороб овочі оберігають. Моркву й цибулю радимо висівати також у сусідстві. Вони захищають від шкідників одна одну. Загалом стараємося використовувати площу якомога раціональніше.
З північного боку вздовж усього паркана від вулиці ростуть найбільш високорослі дерева, які захищає високий щільний паркан від північних вітрів. Дерева, своєю чергою, захищають разом із парканом усі інші насадження. Вздовж плодових через 80–100 см висаджено ягідні кущі, яким комфортно рости в півтіні плодових дерев. Далі вздовж них — доріжка. Понад доріжкою з обох боків — квіти, щавель чи багаторічна цибуля, інші багаторічники. Далі — ряд ягідних кущів, яким більше до вподоби сонечко. А тоді вже й усіляка городина чіткими ділянками. Тобто все росте компактно, з урахуванням сусідства й сівозмін.
Євген Винокуров
Щоб урожай тішив та дивував, дбаємо про родючість ґрунту. Вважаємо, що в кожному господарстві має бути власне джерело добрив — компост. Ми компостуємо усі органічні рештки, здатні перегнивати: невеликі гілки, корінці, помиї, курячий та кролячий послід, попіл тощо. Загорожу для компосту маємо з дощок та старого шиферу розміром 2х4 м й заввишки 1,8 м над землею, а заглиблена в землю на 70 см. Тобто спочатку вийняли ґрунт на глибину 70 см, зробили каркас із стовбурів та дощок й обшили залишками шиферу. Задня стінка та бокові — стаціонарні, а спереду висота регулюється. Термін приготування якісного компосту — два роки. За рік заповнюється одна половина загорожі, а наступного — інша, перша за цей час «дозріває», її постійно поливаємо водою чи помиями. За два роки компост стає схожий на масний чорнозем, який легко ріжеться лопатою. Вносимо його в ґрунт перед розпушуванням.
Коли сівалкою висіваємо дрібне насіння овочевих культур — цибулі, моркви, буряків, петрушки, щавлю, салатів, коріандру тощо — борозни нарізаємо сапкою вручну, наповнюємо їх кролячим послідом, зволожуємо і лише після цього висіваємо в ґрунт та закриваємо насіння.
Гірчицю сіємо від сусідів, які не ведуть боротьбу з пирієм. Вона пригнічує пирій, а якщо її закрити в ґрунт, то підвищує його родючість. Періодично (раз на п’ять-сім років) з настанням осені засіваємо певну площу городу бобовими із закриттям їх у ґрунт для накопичення бульбочкових бактерій.
Якість посадкового матеріалу — саджанців дерев та кущів — визначаємо візуально. Має бути обов’язково підщепна шийка та розгалужене кореневище з багатьма тоненькими корінцями. На деревах — штамб не нижче 0,5 м. І звичайно ж, купуємо не на стихійних ринках, а зазвичай — у перевірених фірм, як правило, у «СонцеСаді», на виставках виробників високоякісної продукції тощо.
Вілена Винокурова
Ще одна порада: не женіться за кількістю. Посадіть наполовину менше корінців перцю, капусти, баклажанів, томатів тощо, але забезпечте їм необхідне зволоження та живлення, результат вас приємно здивує. Для цього повністю замульчуйте ґрунт: вкладіть непрозорим шаром між кущами подрібнені солому, сіно, бур’яни тощо. Мульча збереже корінці від перегрівання й не дасть прорости бур’янам. Під час висаджування додайте до кожної лунки компосту чи перегною, деревного попелу, перемішайте, добре полийте й тільки тоді висадіть розсаду й одразу ж замульчуйте. Підживіть її через сім-десять днів та ще раз через наступні сім-десять. Ми підживлюємо розчином коров’яку чи пташиного посліду (1/10) в розрахунку 0,5–1 л під рослину. Контролюйте вологу під рослинами, за потреби поливайте нехолодною водою.
Ось і всі наші секрети надзвичайних урожаїв!
