Боби доліхосу — це не лише екзотична окраса саду, а й цінний харчовий продукт із давньою історією. Про особливості вирощування, декоративну та кулінарну цінність гіацинтових бобів розповідає Олександр Позняк, науковець ДС «Маяк» ІОБ НААН України, с. Крути

Доліхос — давня харчова культура, поширена у світі, особливо популярна в індійській кухні. Має насичений трав’яний аромат і збалансований вміст білка. В їжу використовують як зрілі сухі плоди, так і свіжі зелені стручки. Сухе насіння також дуже смачне — за смаком нагадує стручкову квасолю, але м’якше, ніжніше й вишуканіше.
Ця культура універсальна: може бути гарніром або основною стравою, чудово підходить для салатів і супів, особливо в поєднанні з імбиром і кокосом. Добре поєднується з прянощами, рисом, овочами, морепродуктами. Зелені боби та недостигле насіння вживають як приправу до м’ясних страв.
У європейській кулінарії доліхос використовується рідко, оскільки містить глікозиди — речовини, які можуть перетворюватися в синильну кислоту. Тому боби слід попередньо вимочувати, кілька разів змінюючи воду, а потім варити не менше 1–1,5 години.
Боби мають пергаментний шар, тому в їжу придатне лише молоде (типу фляжеоль) або достигле (чорного забарвлення) насіння. Як овочева рослина доліхос відомий з давнини, має ніжний смак, схожий на спаржеву квасолю.

Для вирощування доліхосу потрібні опори — як для виткої квасолі. На городі ними можуть слугувати стебла кукурудзи, висіяної рядами-кулісами. Ліана придатна для декорування непрезентабельних куточків обійстя, господарських будівель, формування зелених стінок, притінення бесідок тощо.
Можна вирощувати і без опори — тоді стебла стеляться по землі. Урожай буде трохи менший, але й догляд простіший. Висівають культуру на добре освітлених ділянках, з південного боку куліс. Ґрунт має бути пухким, поживним, помірно зволоженим, з реакцією близькою до нейтральної. Насіння висівають у першій декаді травня на глибину 3 см, з інтервалом 30–50 см.
Протягом вегетації проводять 2–3 розпушування міжрядь — від появи сходів до змикання рослин у рядку, обов’язково після поливів, сильних опадів або появи бур’янів. Доліхос потрібно двічі прополоти і, за потреби, двічі полити.
Недостиглі боби збирають вибірково — коли в них утворюється повноцінне зелене зерно. Оскільки насіння достигає не одночасно, його також збирають вибірково, коли боби стають сухими і змінюють забарвлення на світло-буре чи сірувато-біле. Після досушування боби обмолочують, насіння очищають. Схожість зберігається 4–5 років.

Доліхос — дуже мальовнича ліана, яка чудово підходить для озеленення та оформлення альтанок, парканів, арок. Її незвично пофарбоване листя та яскраві плоди створюють виразний декоративний ефект. Рослина витка, зі стеблом довжиною 3–4 метри, що обвиває опору проти годинникової стрілки. Квітки метеликові, схожі на орхідеї, мають ніжний аромат, подібний до гіацинтового. Доліхос часто називають «витким бузком». Цвіте з червня–липня до пізньої осені. Одна китиця квітує до трьох тижнів, тому на рослині одночасно видно і квітки, і боби різного ступеня стиглості.
Декоративну цінність мають і квітки, і листя, і боби. Останні — насиченого буряково-червоного кольору, інші варіанти забарвлення трапляються рідко. Боби завдовжки до 6 см, вигнуті, плоскі, з носиком.
Цю оригінальну рослину здебільшого знають як квітково-декоративну, але вона має також харчове та лікувальне значення. Доліхос лябляб (лобія, гіацинтові боби) містить природні антиоксиданти, які знижують ризик серцевих хвороб і онкологічних утворень.

• Рослинного білка — особливо цінного для вегетаріанців
• Харчових волокон — для нормалізації травлення і рівня цукру
• Мінералів — залізо, калій, магній, фосфор
• Вітамінів групи B — для обміну речовин і нервової системи
• Вуглеводів — як джерело енергії
Це поживний інгредієнт, що сприяє швидкому насиченню та зміцненню організму.
Рекомендовані товари!