Створити власний соковитий сад, де ростуть солодкі сливи, персики та медові груші, — мета багатьох господарів. Але як перетворити цю ідею на реальність і пройти шлях від одного саджанця до цілого фруктового масиву? Своїм практичним досвідом ділиться родина Віктора та Анни Терентюків із села Вершина Житомирської області.
Вони разом уже 25 років і весь цей час мріяли про власну плодово-ягідну ділянку, хоча спочатку їм просто бракувало площі для реалізації цих задумів. Сьогодні їхнє господарство займає 1,5 гектара, і ростуть там найрізноманітніші плодові культури.
⌂ Фото: Віктор та Анна Терентюки
У журналі №1/2026 ми розпочали прогулянку їхнім подвір’ям і зараз продовжуємо. Цього разу нас вразив екзотичний персик — найбіліший у світі Айс Піч.
«Персик Айс Піч уже не новинка в Україні. Він відрізняється повністю білим забарвленням, тільки на сонці у плодів з’являється невеличка рожевинка. А ще у нього дуже хрумка м’якоть. Можливо, це не кожному сподобається. Але врожайність у нього гарна, розмір кожного плода, якщо без перевантаження, — 200 грамів. Це його норма. Персик соковитий і солодкий», — ділиться враженнями Віктор Терентюк. Його дружина Анна додає: «Цей персик можна було б консервувати завдяки його хрусткості».
Довідка від СонцеСадуАйс Піч — ексклюзивний середньопізній сорт, який отримав свій унікальний колір слонової кістки від старовинного японського персика Yume Yon. Його плоди мають ніжну світлу шкірку з легким пушком, а біла, соковита і хрустка м’якоть на сонці здається напівпрозорою, створюючи дивовижний ефект шматочків льоду.
Головна перевага сорту персика Айс Піч— екстремальна солодкість 16–22° Brix, яка перевищує показники навіть інжирних персиків. Багатий смак поєднує ванільні нотки з відтінками ананаса, груші та абрикоса. Завдяки мінімальному вмісту кислот фрукт ідеально підходить для дітей та людей із чутливим шлунком, а підвищена кількість антиоксидантів робить його неймовірно корисним. Стиглі плоди міцно тримаються на гілках і не осипаються, що дозволяє розтягнути період збору врожаю. Попри ніжне забарвлення, м’якоть досить щільна, тому фрукти не мнуться і відмінно переносять транспортування. Їх можна відправляти до інших куточків України, аби пригостити родичів, — а це можливо не з кожним сортом. Кісточка відділяється важко, тому плоди найчастіше споживають свіжими або використовують для приготування ніжних однорідних джемів, пюре та соків.
Купити саджанці гарантовано сорту Айс Піч можна на нашому сайті.
Крім білосніжних персиків, родина Терентюків вирощує цікавий сорт Бельмондо. Ці персики мають дивовижний смак — схожі на ананас.
«Ми вирощуємо персик закордонної селекції сорту Бельмондо. Це персик середнього терміну дозрівання. Незважаючи підвищене опушення, м’якоть дуже солодка, до того ж вона має присмак ананасів. Тільки персики цього сорту мають такий смак. Заради цього ми його тримаємо у нашій колекції. Загалом його хто пробує, то всім подобається», — розповідає Віктор Терентюк.
Довідка від СонцеСадуПерсик сорту Бельмондо — зірка американської селекції серед пласких (інжирних) персиків, що завоював любов садівників своїм неперевершеним медовим смаком.
Вага плодів 100–140 грамів, але якщо ви подбаєте про нормування врожаю, то легко отримаєте екземпляри вагою понад 200 грамів. На відміну від Айс Піч, мініатюрна пласка кісточка тут без проблем відділяється від м’якоті. Завдяки високій концентрації цукру та щільній структурі цей персик ідеально тримає форму під час запікання чи приготування на грилі. Він неперевершено поєднується з благородними сирами типу горгонзоли або брі. А ще його дуже зручно їсти навіть малечі — сік не розбризкується і не стікає по руках та обличчю, як це буває з круглими плодами.
Купити саджанці персика Бельмандо гарної якості можна у нашому каталозі на сайті.
Окрема гордість родини Терентюків — груша Микола Крюгер, яка має просто «бомбічні», величезні плоди. З цими грушами у родини пов’язано чимало цікавих історій. Є навіть власні сімейні рецепти варення.
«Плоди на такій груші виростають, дійсно, дуже великі. Найбільший плід у нас колись був 750 грамів! Груші дуже смачні. Як і всі груші, їх треба завчасно зірвати. Вони влежаться і матимуть надзвичайно солодкий і маслянистий смак. Цю грушу я дуже люблю. Це осінній сорт, тож збирати груші краще десь у вересні, а то й раніше, щоб вони просто не впали з дерева і не почали псуватися. Коли впала перша груша з дерева — вже підходить час її збирати. Груша врожайна, крупноплідна, безпроблемна і дуже смачна», — посміхаючись, розповідає Анна Терентюк.
«Бувають роки, коли окремі гілки доводиться або підпирати, або нормувати — настільки рясна «бомбічна» груша. Та й плоди чималенькі», — долучається до розмови чоловік Віктор.
Микола Крюгер користується популярністю серед рідних, а от до клієнтів просто не встигає потрапляти, — і цю проблему подружжя садівників уже вирішує.
⌂ Фото: Віктор Терентюк біля бомбічних груш Микола Крюгер
«Будемо додавати ще кілька саджанців такої груші, бо бачимо хороший потенціал. Порівняно з іншими непоганими грушами, такими як Дельбарью, Крупноплідна і Ноябрська, Микола Крюгер виривається вперед за рахунок урожайності та крупноплідності. Та й саме дерево має сильний ріст і може втримати гарний урожай. Ми вирощуємо цей сорт уже 6–7 років і бачимо, що він має лише переваги», — з гордістю діляться планами господарі.
Плоди Миколи Крюгера ребристі, не зовсім гладенькі. Це дещо псує вигляд, але все інше — просто відмінно! Усі, хто вперше пробує такі груші, у захваті!
Коли груші Микола Крюгер достигають, плоди стають повністю жовтими з рожевим бочком. Анна Терентюк обожнює ще з дитинства варення та вареники з грушами. Це улюблена бабусина страва, яку тепер Анна готує сама. Сушені груші потрібно відварити і перекрутити на м’ясорубці — буде неймовірно смачна начинка для вареників. Також Анна сушить для сім’ї груші слайсами, як чипси.
Якось у нас була сильна буря, обсипалося чимало груш. Чоловік привіз їх додому, там вони певний час полежали. Але я бачу, що вони в’януть і не будуть далі набирати смаку. Я їх порізала і зварила варення.
Спочатку я зварила цукровий сироп із розрахунку 800 грамів цукру на кілограм груш. До сиропу всипала нарізані груші. Проварила 5 хвилин на великому вогні, відставила каструлю. Так повторила процедуру ще два рази. І на третій раз законсервувала в баночки.
І ще обов’язково додаю трішки лимонної кислоти. Небагато — десь на кінчику чайної ложечки. Це і для смаку, і як консервант.
Цікавинка!
Для дерев Віктор Терентюк викопує гарні великі ями, приблизно метр завглибшки і метр завширшки, так, щоб молоде дерево могло розправити кореневу систему. Господар каже, що, коли часу бракує, можна яму робити трохи меншою: 60×60 см. Головне зовсім не це. Є у господаря кілька фірмових секретів. «На дно я кидаю приблизно тачку перегною, трохи землі і різної трави. Якщо перегною немає — можна просто трави. Насипаю прошарками: лопату трави, лопату землі. Чим більше трави, тим менше землі я підсипаю. Обов’язково додаю потрібні мікро- і макроелементи. Я їх змішую всі разом. Може, це неправильно, але я роблю так: змішую магній, калій, фосфор і додаю туди.
«А ще підсипаю протруєне пшоно від личинок хрущів. Використовую звичайний протруйник «Антихрущ». Пшоно протруюю сам: кілограм пшона на упаковку протруйника і трішки олії. Це для запаху. Хрущ іде на запах. Підійде будь-яка олія, але найкраще — нерафінована. Вона ароматніша.
«Багато такого пшона не потрібно — дрібку висипаю під стовбур, там, де корінь. Щойно я так почав робити, проблем з хрущами не маю вже років 5. Бо черешня, абрикос, та й узагалі всі кісточкові часто страждають від личинок хрущів. Вони люблять підгризати корінь, і дерево пропадає. Таке протруєне пшоно можна застосовувати для будь-яких культур», — наголошує господар.
Матеріал підготувала Людмила Калита
Асортимент плодових дерев у СонцеСаді
Рекомендовані товари!
(067) 409-80-90