⌂ Фото: Руслан Панченко та його досягнення — виноград Дюваль
Молодий селекціонер-сортовипробувач з Миколаївщини Руслан Панченко не перестає дивувати своїми досягненнями. Ще не зтихли обговорення його гібридної форми Чорний кіготь, як він вже демонструє широкому загалу красиві грона винограду новинки Дюваль.
Щоб форму можна було назвати перевіреною, треба за нею спостерігати близько чотирьох років. Якраз за цей час рослина набереться сили, проявить усі отримані параметри від батьків.
Перевірка проходить буквально з першого року життя. Зокрема, перші три місяці сіянці не обробляють фунгіцидами. Хворі оїдіумом чи мільдью викорчовують, за рештою спостерігають надалі. Наступний критерій — сила росту.
— Загалом рослини перевірять за близько сорока параметрами: морозостійкість, урожайність, здатність витримувати урожай, коефіцієнт плодоношення тощо. Так відбирають найкращі з найкращих, — пояснює селекціонер. — У мене серед 40 гібридних форм лише одна може стати перспективною. Решта вибраковується.
З-поміж перевірених сіянців можна брати лозу для щеплення з впевненістю в тому, що характеристики прищепи не зіпсуються, бо для молодших сіянців такий ризик цілком можливий.
Багато вважає, що виведення нового сорту — це справжнє диво. Хоча сам селекціонер-початківець на це лише усміхається, бо знає: кожне диво — це результат багатьох років досліджень, місяців за книжками, вивчення досвіду колег та сотні недоспаних, сповнених нервів та переживань, ночей.
⌂ Виноград Чорний Кіготь
— Чорний кіготь — перша форма, про яку я заявив. Тепер ще маю декілька перспективних форм, проте про них говорити зарано, адже не пройшли перевірку, — без нотки пафосу, радше збентежено, зізнається пан Руслан. — У своїй селекційній практиці роблю ставку саме на пізні сорти. Працюючи над формою Чорний кіготь, я намагався створити виноград середньопізнього чи пізнього терміну достигання, стійкий до морозів та хвороб. Щоб початківець при мінімальних навичках і знаннях міг виростити якісний багатий урожай. Вдалося чи ні, судити не мені. Проте результатом я задоволений.
Про процес створення нової форми Руслан Панченко розповідає із неабияким захопленням:
— Від природи виноград буває трьох типів цвітіння: жіночий, чоловічий та двостатевий. Останній найпопулярніший серед виноградарів, оскільки може сам себе запилювати, у гронах не спостерігається горошіння. Проте для селекції використовують сорти із жіночим типом цвітіння. Обране суцвіття, материнське, треба ізолювати.
Пан Руслан використовує два способи ізоляції: агроволокно та скляну тару. Для запилення треба взяти пилок із двостатевого сорту та штучно перенести на материнську форму, щоб передати генотип батька. Цей процес повторюють три–п’ять разів. Запилена квітка вже цього сезону дасть плоди, які на вигляд і смак геть не відрізнятимуться від материнського сорту, проте матимуть особливі кісточки, з яких виростуть сіянці. Це єдиний можливий шлях селекції.
Нині дуже популярне все органічне. Пан Руслан теж практикував два роки вирощування винограду лише за допомогою біопрепаратів, але дійшов висновку, що це неможливо.
— На жаль, усі біопрепарати, якими я обробляв виноград, не досить ефективні в боротьбі зі шкідниками і хворобами, — визнає Панченко. — Я обробляю виноград такими засобами: Кабріо Топ, Хорус, Ридоміл Голд, Детройт і, залежно від обставин, Квадріс або Косайд. Ці препарати рятують мої кущі від буйволоподібної цикадки і гронової листокрутки, мільдью і оїдіуму, сірої гнилі, антракнозу та чорної плямистості.
Проблемою для ягід також є сонячні опіки. Більшість виноградарів проявляє вищий пілотаж креативності та винахідливості: хтось за особливими схемами обрізає листя та пагони, хтось затіняє підручними засобами. На винограднику Панченка кожне гроно від небажаного знайомства з комахами та надмірним сонцем рятують спеціальні мішечки.
— Це, звісно, нелегко, — усміхається пан Руслан. — Треба на кожне гроно обережно натягнути спеціальний мішечок. А в мене понад двісті кущів. За день таку роботу не виконаєш.
Якби, звичайно, затінити всі кущі італійською тіньовою сіткою, тоді опіків можна було б легко уникнути.
⌂ Фото: Виноград Оріон. Ще одна гордість пана Руслана
Кожен аграрій мріє про максимально багатий і якісний урожай, який є де реалізувати.
— Усі, хто має великі площі виноградників, мають обрати дві–три гібридні форми та орієнтуватися на реалізацію на північ України або ж за кордон, — радить пан Руслан. — Мене рятують невеликі обсяги продукції.
Проте спочатку теж було нелегко. Першими врожаями насолоджувалися самі й пригощали друзів та знайомих.
А надалі доводилося якось викручуватися. Нині ягоди з мого виноградника можна придбати в супермаркетах і ресторанах Миколаєва. Також мені дуже поталанило домовитися про «експорт» до столиці.
У майбутньому Руслан Панченко планує закласти новий виноградник за новітньою схемою та власноруч розробленими шпалерами. Левову частку землі хоче виділити на селекційні роботи, решту — на удосконалення навичок у господарюванні.
Спеціально для СонцеСад матеріал підготувала Ірина Сидоренко