«СонцеСад» ділиться порадами від експерта В. М. Ласкавий, кандидат сільськогосподарських наук, Інститут олійних культур НААН, м. Запоріжжя
Виноград може рости на одному місці протягом кількох десятиліть. Однак довговічність, продуктивність та рентабельність виноградних насаджень залежить від того, наскільки кваліфіковано буде виконано заходи із закладання виноградників і догляду за ними.
Особливу увагу приділяють насамперед вибору земельної ділянки, передпосадковій підготовці ґрунту, добору й розміщенню сортів, якості садивного матеріалу, а також визначенню схеми садіння й системи ведення і формування кущів. Виноград можна висаджувати як восени, так і навесні. Для південних областей рекомендують садити восени – наприкінці жовтня – на початку листопада, а для північних і західних – навесні, переважно у квітні, коли температура ґрунту на глибині залягання основних коренів становитиме 8–10°С.
Передусім треба визначити місце для того, щоб закласти виноградник. На присадибній ділянці бажано вибрати місце в південній, південно-західній частині експозиції, не загущене деревами. Найкращі ділянки на рівнині та пологих південних, південно-західних і західних схилах, на яких кущі краще освітлюються та обігріваються, ніж на східних та північних. Тут раніше достигає урожай, вища цукристість ягід, краще визріває лоза, рослини менше пошкоджуються пізніми весняними і ранніми осінніми приморозками. Треба звернути увагу й на глибину залягання ґрунтових вод, які мають бути не менше двох метрів від поверхні.
Для вирощування винограду використовують шпалерні опори, що сприяє доброму освітленню кущів, кращому використанню ними площі живлення. Вибираючи схему розміщення рядів і кущів у конкретних умовах, враховують комплекс біологічних і організаційних факторів. Серед біологічних факторів велике значення має сила росту кущів. Сильнорослі розміщують на більшій відстані один від одного, ніж середньо- і малорослі.
Особливу увагу слід приділити посадковому матеріалу. У зв’язку з поширенням філоксери, перевагу слід віддавати щепленим саджанцям, можливо висаджувати й кореневласні саджанці, але тих сортів, які відносно стійкі до філоксери (гібридні сорти). Саджанець повинен мати розвинену кореневу систему з однорічним приростом не менше 30–40 см із міцним коловим спаюванням щепи та підщепи. Довжина підземного штамба має бути 40–50 см, щоб коріння винограду не пошкодив мороз або йому не завдала шкоди посуха.
Перед садінням саджанці підрізують, залишаючи один сучок на два, три вічка та парафінують верхню частину саджанця, заздалегідь розтопивши парафін у воді. Після короткочасного занурення у парафін (одна-дві секунди) саджанець охолоджують у воді. Підготовлені для садіння саджанці вимочують у воді не менше доби.
Добрий розвиток виноградних кущів забезпечує якісна передсадивна підготовка ґрунту, яка передбачає переміщення на глибину розповсюдження основної маси коренів (40–60 см) структурного ґрунту та добрив. Незалежно від рівня родючості ґрунту, в кожну посадкову ямку треба внести два-шість кілограмів перегною, 20–50 г калійної солі та 50–100 г суперфосфату або 150–200 г нітроамофоски. Викопуємо яму 60×60×60 см, на дно, до глибини саджання, насипаємо невеликим горбиком верхній родючий шар ґрунту, перемішаний із добре перепрілою гноївкою або компостом.
Під час посадки саджанець розміщують у центрі ямки, а коріння рівномірно розправляють на горбку. Потім ямку до половини засипають пухкою землею і заливають одним-двома відрами води. Якщо висаджувати навесні, після всмоктування в землю води, ямку засипають повністю, а на верхівку саджанця насипають купку з пухкого ґрунту заввишки 15-20 см. Якщо ж садити восени, то перед замерзанням ґрунту слід накрити саджанці землею, перед настанням стійких морозів їх накривають шаром ґрунту 20-30 см.
Розповідає Василь БОНДАРЧУК, представник компанії «Бадваси»
Рекомендовані товари!
У наявності
Саджанець виноград (кореневласний) Карнавал (ІВН-126)
У наявності
Саджанець Виноград (кореневласний) Динька (ІВН-122)