⌂ Фото: Василь та Валентина Шамсудінові
Знайомство з подружжям розпочалося в Запоріжжі, на виставці «Золоте гроно». Увагу привернув натовп, який щедрі господарі пригощали виноградом та персиками із власного саду. Та ще й у гості запрошували всіх бажаючих. Отож, їдемо на гостину у місто Вільнянськ!
Господарі стрічають нас радо, і вже дорогою до свого дому пан Василь розповідає про певні штрихи з автобіографії: «Моє коріння сягає Таджикистану. Прадід дожив до 143 років і був знаним виноградарем, певно, від нього мені й передалася любов до землі. Тато виїхав до України, служив в армії, потім тут закохався в маму і залишився жити».
Василь Шамсудінов тривалий час працював на залізниці, доробився до невеликого житла. Його сім’ї дали приміщення, яке колись було сараєм, а дбайливі господарі облаштували там оселю. Біля дому є трошки землі, кожен клаптик якої використовують із максимальною користю.
⌂Фото: Так поміж рядками винограду дозрівають соковиті кавуни та ароматні гарбузи
«Моєму Василю якби землі більше, то він удень і вночі працював би, — із-за спини чоловіка озивається дружина Валентина. — Інколи зайде увечері, сяде на стілець і зітхає: «Ех, якби мені ліхтарик на лоба, то я ще попрацював би трошки».
А працювати нелегко. Навіть води із-під землі роздобути не мають змоги. На технічні потреби господарі дощову воду збирають, а для питної зробили щось на зразок величезної діжки з кришкою. Воду привозять машиною, закачують у ємність, а далі вже відрами беруть її на власні потреби. Господарі розповідають, що бурили свердловину, проте безрезультатно: вода далеко. Та й земля – тільки каміння. Визбирували його і виносили з подвір’я. Але і під камінням земля не годиться для садіння, нічого на ній не виросло б, довелося з лісосмуги більш родючої приносити, додавати органіку.
⌂ Фото: Пан Василь зі своїм урожаєм винограду
І справді: на цих кам’янистих клаптиках нема де розігнатися! Але й за таких умов господарям вдалося виростити сад їхньої мрії. Господар веде нас до саду: «Ось гляньте: який виноградник! Це — моя гордість! Перший кущ посадив ще 2010 року, нині ж маю понад 120 кущів близько сімдесяти сортів. Тут є сорти: Вікторія, Аку-аку, Аркадія, Діва Марія, Шахерезада, Водограй, Ізюминка, Тимур, Рута, Надія Азос, Шахиня Ірану, Велез, Фестивальний, Руслан.
Найбільше гроно було на винограді сорту Благовіст – приблизно чотири кілограми. Я дуже хотів посадити сорти Ягуар та Краса Балок. Багато про них чув, але знайти ніде не міг. Коли ж знайшов, то мав із ними клопіт. Ягуар дуже довго сидів на місці. Я його замульчував соломою, через день поливав. Він і відійшов, зараз ось вже з листочками. Красу Балок придбав у Шмільова Олександра Феофановича, відомого земляка-виноградаря, дуже тішився, проте згодом кущик став пропадати: листя по краю пожовтіло, точка росту прив’яла. Я розрив кущ, обережно потягнув за стебло, а воно так легко піддалося. То я його вийняв і поставив на три дні у воду. Потім почав ножем корінь шкребти, дивлюсь — коріння то гарне. Стебло трохи засохло, тож зрізав до живого і на добу у стимулятор росту. Викопав яму вполовину меншу, посадив. Через день почав поливати. І пагін ожив».
Землі у господарів не так багато, тому доводиться раціонально розподіляти кожен клаптик. Так поміж рядками винограду дозрівають соковиті кавуни та ароматні гарбузи. Господар запевняє, що від такого сусідства рослини не страждають, а лише виграють. Виноград захищає від спеки, а бахчеві — попереджують пересихання ґрунту.
⌂ Фото: Дренажна система для вирощування винограду
Пан Василь щедрий на поради. Розповідає про своє ноу-хау – дренажну систему поливання: «Копаю ямку лопатою або буром приблизно 50–60 сантиметрів від винограду, потім просвердлюю у бік куща канавку в напрямку до кореня, пускаю трубку, засипаю щебенем дрібної фракції (він затримує вологу), землю утрамбовую, зверху накриваю обрізаними пляшками. Коли дуже спекотно, то під кущ, у ці ж ямки, раз на сім-десять днів даю по відру води».
Через цю систему господар не лише поливає, а й удобрює виноградні лози. А добрива готує самостійно. Рецепт такий: збродити в діжці коров’як, азотні добрива, листя та траву. Суміш розвести з розрахунку відро добрива на два-три відра води. Готовий розчин пан господар заливає у дренажні ямки за два тижні перед цвітінням винограду та вдруге, коли вже зав’язалися ягоди розміром із горошину. Це стимулює збільшення маси грона та ягід.
⌂ Фото: Оси часто пошкоджують виноград, тому грона краще «ховати» в спеціальні мішечки
Окрім підживлення і поливання, виноград потребує ще й обрізування. «Але треба мати міру, — застерігає виноградар. — З кущем сорту Лора я перестарався: тепер від сонця грона прикриваю тканиною». Восени Василь Шамсудінов дбайливо готує лозу до зимівлі: обчищає рукою або обтесує щіткою для металу верхній відмерлий шар кори. Потім дезінфікує мідним купоросом. Це вберігає лозу від шкідників на наступний сезон.
Проте найбільша біда, як запевняє господар, — шершні та оси: «Сорт Вікінг довелося через них ледь достиглим збирати. На решту вже купив спеціальні мішечки, та й вони не завжди рятують. Роблю і пастки-приманки — банки від варення з водою ставлю між кущами та на шпалери».
.jpg)
⌂ Фото: Пастки для ос
Маючи уже велику колекцію сортів, добрий господар не зупиняється. Планує ще посадити рожевий виноград. Каже, що на нього більший попит на ринку. Хоча і зізнається, що більше любить роздавати плоди із власного саду, ніж продавати: «Коли даруєш людині результати своєї праці — це найбільше задоволення. На душі веселіше й тепліше стає, такого відчуття від продажу нема».
Пані Валентина іноді роздає виноград навіть у електричці, тому й на ринок уже їхати не має з чим: «Сидить у вагоні електрички дідусь чи бабуся, яким пенсії на прожиття бракує, а про ласощі й годі говорити. Пригощу їх виноградиком чи тим, що ще в сумці маю. Хай їдять на здоров’я!» — ніяковіє господиня.
Василь Шамсудінов із рослинами має особливі стосунки: «Як восени чи навесні щось не посаджу — здається, що хворий стаю. Рослини чи дерева, як людина, живі. Коли листочок зів’яв чи пожовтів, то треба або напоїти рослину, або полікувати. Садячи щось, розмовляю з кожним пагоном, прошу, щоб прийнявся, тішив урожаєм. У цей період мене ніхто не турбує, я наодинці з рослиною.».
Окрім винограду, пан Василь вирощує дерева: не лише звичайні груші чи яблуні, а й експериментує з екзотичними рослинами. Добре, що клімат півдня України цьому сприяє: «Посадив гранат, неподалік місце для інжиру залишив, наступного року придбаю. Скептиків багато, кажуть, що змерзне, засохне, не плодоноситиме, а я вірю, що в мене все прийметься і родитиме».
Через брак землі господар мусить вдаватися до цікавих ботанічних експериментів. Він гордо демонструє нам яблуню, на якій красуються плоди трьох різних сортів. А ще пан Василь має свою схему підвищення врожайності завдяки особливому формуванню крони фруктових дерев.
«Виявляється, що коли гілку спрямувати донизу, то вона буде в кілька разів краще плодоносити! — ділиться досвідом господар. – Ось гляньте: молоде деревце, яке має чотири гілки. Одну спрямовую вгору, а решту нахиляю і фіксую мотузками до кілочків, забитих у землю. Ці маніпуляції потрібно проводити обережно, гілки гнуть до першого помітного супротиву. Наступного року на пригнутих гілках буде вже якийсь урожай».
⌂ Фото: Ось як гілки дорослих дерев яблуні можна спрямовувати донизу
Складніше з дорослими деревами. Їхні гілки мотузками не розведеш. Тому досвідчений садівник прих иляє її донизу таким способом: недалеко від стовбура знизу підпилює гілку до половини, відступає п’ять-шість сантиметрів і знову до половини підпилює. Надрізає ще до восьми разів, щоб гілка стала гнучкою, не зламалася та її можна було пригнути.
Потім обробляє рани дерева, перемотує їх, щоб ніяка інфекція не пошкодила. Таким чином можна робити з більшістю гілок, які товщиною із зап’ястя, окрім скелетних. Дерево з висоти повинно нагадувати гвинт, або чашу. Гілки слід розводить так, щоб не лишалося пустот у кроні і гілки не заважали одна одній. Підпилювати краще у травні-червні, коли активно циркулює сік.
Як визнає Василь Шамсудінов, це жорстокий метод: на гілках залишаються рубці, але вони згодом стають малопомітними, а врожайність збільшується. Господар зауважує: для того, щоб плодів було багато, їм необхідно забезпечити доступ сонця та повітря.
⌂ Фото: Яблуні можна садити по-новому
Розповідає господар про ще один свій унікальний досвід – «велике переселення» яблунь сорту Ренет Симиренка. Довелося пересаджувати увесь ряд дерев, бо дуже затіняли виноград. Вони були вже дорослі, коріння глибоко вросло. Тож і садивні ями треба було копати великі. «Зазвичай викопував ями завглибшки 60–70 сантиметрів, але тоді зробив їх глибшими на двадцять сантиметрів. На дно поклав перегною, а зверху на десять сантиметрів засипав землею, щоб вберегти коріння від опіку, і посадив яблуні, розправивши коріння».
Після пересаджування дерева стали помітно нижчими, а господар ще й їхню крону вкоротив, зробив чашоподібною. Дружина допитувалася його: «Чому дерева такі маленькі?» Але зрештою вийшло на краще: яблука можна зірвати, стоячи на землі, без драбини.
Радіє господар зі свого урожаю, показує, як багато плодів виросло, особливо сортів Фуджі, Сніговий кальвіль, Голден Делішес. Розповідає, що потішили цього року врожаєм персики, черешні та вишні. Лише бідкається: «Якби зайці не об’їдали кору. Минулої зими 23 впіймали».
⌂ Фото: Пан Василь з любов'ю до свого саду
На запитання, звідки має такі глибокі знання із догляду за садом, відповідає щиро: «Не маю агрономічної освіти. Знання почерпнув із книг. На пенсії багато часу маю для читання. Особливо пригодилися праці Курдюмова. Книг цього автора маю багато. Також мав доброго наставника Анатолія Забалду, який багато навчив мене. Я люблю спілкуватися з досвідченими людьми, звісно, частіше доводиться розмовляти телефоном, а хотів би за чашечкою чаю».
Єдине, чим переймається пан Василь, – це брак місця для саду. Але сподівається, що якщо маєш мрію і бажання її здійснити, то з’являться можливості та сили. Куштуючи смачні й ароматні плоди праці сім’ї Шамсудінових, розумієш, що навіть серед каміння можна виплекати чудовий і багатий сад.
Спеціально для «СонцеСаду» матеріал підготувала Ірина СИДОРЕНКО
Купити саджанці винограду
Купити саджанці плодових дерев
