Виноградники закладають кореневласними або щепленими саджанцями, які мають корені та пагони. Про переваги та недоліки таких видів саджанців розповідає Андрій Штірбу, завідувач відділу виноградарства ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова», доктор філософії
⌂ Фото: Андрій Штірбу, завідувач відділу виноградарства ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова», доктор філософії
Також слухайте цю статтю в аудіоформаті:
Виноградні саджанці ще називають садивним матеріалом. Чубуки (частини пагонів) використовують як матеріал для розмноження та виробництва саджанців.
З цією метою разом із виноградарськими господарствами існують розсадницькі господарства. Їхнє головне призначення — забезпечення садивним матеріалом гарантованої якості.
Розсадники, що спеціалізуються на вирощуванні кореневласних саджанців культурних сортів для виноградарських районів, де нема філоксери, менш складні за організаційною структурою і технологією виробництва. Собівартість виробництва такого садивного матеріалу, а відповідно й ціна реалізації кореневласних саджанців набагато менші.
Основний недолік кореневласних саджанців — обмежена можливість їх використання. Як було зазначено вище, це ділянки, які вільні від небезпечного для виноградної лози шкідника — філоксери.
Здавна виноградники на європейсько-азійських теренах закладали кореневласними саджанцями. Однак наприкінці ХІХ сторіччя, після завезення філоксери з американського континенту, всі культурні сорти європейсько-азійського виду Vitis vinifera продемонстрували нестійкість до шкідника. Водночас філоксера американського походження пошкоджувала тільки корені, однак призводила до загибелі кущів.
⌂ Фото: Якщо правильно вибрати підщепи для культурних сортів, то помітите багато плюсів
Великі масиви сприяли швидкому поширенню філоксери. Щоб розв’язати цю проблему, було залучено головних фахівців світового виноградарства. Спочатку створили так звані гібриди (інша назва — прямі виробники) за допомогою схрещування сортів Vitis vinifera з американськими видами, стійкими до шкідника. Згідно з результатами цього напряму, вдалося вирішити питання щодо стійкості проти філоксери, але якість виноробної продукції з такого винограду була дуже низькою. Тому в багатьох країнах заборонили вирощування гібридів — прямих виробників.
Дотепер закладання виноградників щепленим садивним матеріалом — основний спосіб боротьби із філоксерою, що гарантує збереження високої якості та стійкості винограду. Щеплені саджанці складаються з прищепи — врожайного культурного сорту Vitis vinifera, а також із підщепи — американського виду, який дає стійкі корені до філоксери. Згодом виявилося, що якщо правильно вибрати підщепи для культурних сортів, то можна отримати багато плюсів: рослини не уражатимуться нематодами й едафічним хлорозом; поширення культури в північні райони; можливість регулювати кількістю та якістю врожаю.
Отож, основний поширений садивний матеріал для закладання виноградників — щеплені визрілі або вегетуючі однорічні саджанці. Згідно з вимогами стандарту, довжина саджанця — не менше ніж 40 см. В основі підщепного чубука має бути не менше трьох коренів, розташованих рівномірно по колу, завтовшки від 2 мм у місці відходження від коренештамбу. Вологість тканин саджанців — не менше ніж 44%. У місці спайки компонентів щеплення (прищепи й підщепи) спостерігається кругове зростання.
Допускають також закладання виноградників дворічними визрілими саджанцями, що пройшли «перешкілку» в розсадниках. Вони зовні потужніші, однак особливих переваг над однорічними не мають.
Від якості саджанців багато в чому залежить їхня приживлюваність на постійному місці та інтенсивність розвитку рослин. Це суттєво впливає на продуктивність кущів. Також важливо, щоб саджанці, призначені для садіння, не були підсушені, підморожені, уражені шкідниками або хворобами.
Купити саджанці винограду
)_190x190_c8c.jpeg)
