Фермер із Приазов’я, єдиний у регіоні, заклав виноградник без зрошення і переконує, що за таких умов можна отримувати урожай по 20 тонн із гектара
⌂ Фото: Іван Захаренко
Запорізька область — унікальна територія для вирощування солодкої лози. Так стверджує досвідчений виноградар, фермер із Токмацького району Іван Захаренко.
Чоловік віддав улюбленій справі понад три десятки років. Справжній авторитет серед виноградарів області, Іван Захаренко — єдиний серед тих, хто вирощує лозу без поливання. Про особливості його унікального методу, а також минуле і перспективи виноградарства в Приазов’ї — у нашій розмові з досвідченим фермером.
— Іване Івановичу, минуле літо, як пригадую, було доволі посушливим у вашому регіоні. Як же в таких умовах обійтися без крапельного зрошення лози?
— Виноград — дуже сильна рослина. Він росте й милує око за всяких умов. Наприклад, минулого сезону дощів у нашому регіоні не було протягом 75 днів. А наш виноград витримав посуху. Тому на форумах зазвичай не погоджуюся з тими, які стверджують, що лоза обов’язково потребує поливання і стимуляторів росту.
Наша родина вирощує виноград на богарі, без зрошення. Ми його не поливаємо й дуже мало підживлюємо. Незважаючи на це, отримуємо щедрий урожай. Якщо намагатися за всяку ціну виростити грона рекордної величини чи ваги, коли «хімія» ллється без міри, цими ягодами можна отруїтися. А наш виноград має значно кращі смакові властивості, а головне — більш корисний.
Виноград небезпідставно вважають посухостійкою культурою. Його так споконвіку вирощували в місцевостях із обмеженою кількістю атмосферних опадів в умовах високої температури вегетаційного періоду. Ось, наприклад, візьмімо ті регіони, з яких дійшов до нас виноград. Яке зрошення може бути в горах чи пісках Середньої Азії?
Коренева система винограду вражає, довголіття також. Якщо за ним доглядати, він плодоноситиме не десятки, а сотні років. У Швейцарії, для прикладу, є кущ винограду, якому 300 років. Це офіційно зареєстровано, і він плодоносить. За цим кущем доглядають, обрізають його, з плодів виготовляють дуже дороге вино. Ще є, наприклад, кущ винограду, який накриває гектар площі. Або ж сам виноград росте на горі, а його корені простягаються на кілометр, аж до джерела біля підніжжя гори. Рости він може будь-де, навіть на камінні, а плодоноситиме за умови дбайливого догляду.
⌂ Фото: Вирощування винограду на богарі
— Що означає вирощувати солодку лозу на богарі? Розкажіть про цю технологію.
— Ми бурами під саджанці робимо в глині ями діаметром 200 та завглибшки 600 міліметрів. Виходить така своєрідна ванночка, що зберігає і не випускає воду. Першого року ми багато поливаємо насадження, не менше п’яти-шести разів за літо, щоб дати можливість кущу прижитися. На кожен саджанець — не менше семи літрів води за одне поливання. Цього досить, щоб прижилася коренева система.
Наступного року не поливаємо виноград — збираємо зимову вологу. В міжряддях застосовуємо щілювання, глибоке розпушування, культивацію. На нашому винограднику трави нема, бо вона поглинає дуже багато вологи, таким чином «обкрадаючи» виноград. Ми посадили виноград досить густо: по три саджанці на метр, тобто 1300 саджанців на гектар, таким чином зменшивши навантаження на кущ. Завдяки цьому сподіваємося отримати до десяти кілограмів ягід із куща.
Мінеральні добрива вносимо раз на три роки. Норма — 200-300 кілограмів на гектар. Виноградник закладено на суглинку, а це тяжкі землі для обробітку. Однак глина за мільйони років назбирала в собі стільки поживних речовин! Там усе є, проте в недоступній для рослин формі. Ми подаємо туди кисень і вологу. Корені рослин мають змогу туди дотягнутися, і рослини отримують усі необхідні живильні речовини.
— Через скільки років після садіння винограду можна чекати врожаю?
— При крапельному зрошенні — через рік-два. А за нашою методикою — через чотири-п’ять років. Ми вже цього року розраховуємо отримати врожай не менше 20 тонн із гектара. Минулого сезону було близько 12 тонн. Через те, що два з половиною місяці не було дощу, приблизно 15 відсотків урожаю довелося зрізати під час достигання, щоб зменшити навантаження на кущ.
⌂ Фото: В міжряддях виноградника застосовуємо щілювання, глибоке розпушування, культивацію
— На зиму кущі накриваєте?
— Без цього аж ніяк. У нас, у Приазов’ї, дуже непередбачувана погода. Можна лягти спати при температурі +20°, а вранці прокинутися при -15°. До того ж узимку тут мало снігу й дуже сильні вітри, що шкодить рослинам ще більше, ніж мороз. Тому не ризикуємо й восени одразу після обрізування прикопуємо лозу. До весни її не чіпаємо. А у квітні відкриваємо та підв’язуємо.
— Яка загалом ситуація з розвитком виноградарства в регіоні? Чи є потенціал?
— Наш край колись був виноградним у повному розумінні цього слова. Ще до середини 1990-х рр. на території лише одного Токмацького району було 20 колгоспів, де вирощували близько 2000 гектарів солодкої лози. Консервні заводи були в Бердянську, Токмаці, Мелітополі, Приморську. Сьогодні все знищено. У нашому районі виноградників залишилося щонайбільше 30 гектарів.
Сьогодні як велике досягнення чуємо про 80-відсоткову компенсацію вартості саджанців винограду, але який у ній сенс, якщо торік у нашій області викорчували близько 500 гектарів плантацій лози. Люди не мають де збувати продукцію. Однак потенціал маємо, і до того ж великий.
Я вірю, що в майбутньому ситуація зміниться. Як і в те, що виноград — унікальна культура. Він смакує і свіжим, і сушеним, і як сік, вино, замінник цукру. Поки що на моєму винограднику ростуть лише столові сорти лози. Мрію назбирати грошей і посадити ділянку, де будуть тільки технічні сорти, які використовують для виготовлення вина. Донедавна цим славився Крим. А я хочу довести, що й у нашому регіоні вони можуть рости. Прагну створити нову історію виноградарства, не гіршу, ніж у Франції.
Спеціально для «СонцеСаду» матеріал підготувала Вікторія ВИШНЕВА
Купити саджанці винограду
