Гарбузи — гіганти

LinkedIn
WhatsApp
Telegram
28.01.2021

⌂ Отакенні гарбузища виростають разом із картоплею!

Петро КРАВЧУК, автор «Книги рекордів Волині»

Звичайно, що гарбузи краще вирощувати на окремій ділянці — тоді за ними легше доглядати. Однак таку можливість мають не всі (через обмежені площі). Аналогічну проблему маю і я, мешканець райцентру, де присадибні ділянки невеликі. Щороку найбільше місця займає картопля. Саме по ній висаджуємо гарбузи. Так їх у нас вирощують із діда-прадіда. Восени таке поле гарно розквітає плодами гарбузів та тішить подвійним урожаєм (картоплі й гарбузів).

Який сорт вибрати? Це залежить від мети. Адже плоди цієї «сонячної ягоди» використовують як корисний дієтичний продукт, лікарський засіб, на корм тваринам, а ще — з декоративною метою. Люди здавна говорили: якщо в оселі є гарбуз, то сім’ї не загрожує голод. У гарбуза цінне все: м’якоть, насіння, квіти й листя. Це — справжня комора вітамінів. Для дієтичних і лікарських потреб садять одні сорти, а щоб прикрасити садибу — вибирають декоративні.

Я поділюся досвідом щодо вирощування гарбузів на корм по насадженнях картоплі. Через посушливу погоду, яка останніми роками переважає на більшій території країни, гарбузи набувають дедалі більшого поширення. Адже за таких погодних умов ростуть краще, ніж буряки та бруква. До того ж вони невибагливі в догляді, добре зберігаються.

Урожай значною мірою залежить від сорту. Місцеві зелені смугастики рідко тішать розмірами (рекордний у 1996 році заважив лише 31 кілограм). Тому їх треба замінювати на продуктивніші.

З 2010 року, коли вдалося роздобути насіння всесвітньо відомого сорту Атлантичний гігант Діла і японського Титана, вирощую тільки ці великоплідні гарбузи. Нагадаю, що Атлантичний гігант Діла — саме той сорт, з якого (застосовуючи спеціальні технології) гарбузові фанати вирощують найбільші у світі гарбузища вагою понад тонну! Титан дещо поступається рекордсмену, але й цей сорт віддячує завзятим городникам 500-кілограмовими плодами! Та, звісно, щоб виростити рекордсмена, треба, крім сортового насіння, мати сприятливий клімат, докласти чимало зусиль і вміння, а ще — хоча б трішки везіння й віри в успіх.

Як організатор Всеукраїнського конкурсу з вирощування рекордного українського гарбуза, радію, що з насіння цих великоплідників уже майже в усіх областях нашої держави одержують 100-кілограмових велетнів! Скажімо щиро: десять років тому про такі чудо-гарбузи в Україні лише мріяли. Нагадаю, тепер рекордним українським гарбузом є черевань сорту Атлантичний гігант Діла вагою 131 кілограм 700 грамів, вирощений у 2014 році волинським королем гарбузів Григорієм Абрамовичем. А найбільший плід сорту Титан — вагою 120,5 кілограма — виплекав я у 2013 році (тоді це був гарбузовий рекорд України). Тоді ж у мене на одній огудині виросли два гарбузи загальною вагою понад 190 кілограмів: 107,5 та 82,7 кілограма (теж своєрідний рекорд)! І це на полі з картоплею! Але конкурс триває, тож головні досягнення попереду.

Переконався, що обидва сорти, вирощені разом із картоплею (навіть на малородючих поліських землях), дають чудовий урожай. Без застосування спеціальної агротехніки гарбузи досягають від 30–50 до 100 кілограмів, а завдяки доброму догляду — й значно більше. Від наших звичайних сортів годі очікувати таких високих результатів.

Я висаджую по картоплі приблизно двадцять рослин, які забезпечують домашню живність вітамінним кормом аж до нового року. Плоди обох сортів мають смачну маловолокнисту пухку серцевину. Тож із них можна варити смачну кашу. Сирі овочі охоче поїдають свині, корови, коні, качки, гуси, індики, кури (особливо якщо трохи «присмачити» висівками).

Важливо й те, що черевані легко можна різати ножем або сікачем, бо мають м’яку шкірку. Зовні вони майже й не відрізняються. А ось насіння різне: в Атлантичного гіганта Діла – біле (його приймають заготівельники за високою ціною і це додатковий дохід), а в Титана — забарвлене, твердіше і смачніше.

⌂ Люди здавна говорили: якщо в оселі є гарбуз, то сім’ї не загрожує голод

Агротехніка проста. Спочатку садимо картоплю (рядками під плуг) з інтервалом у рядку 20 сантиметрів та пригрібаємо гноєм. Друга борозна — порожня. І далі — за такою самою схемою.

Після цього на полі розподіляю місця для висаджування гарбузів квадратно-гніздовим способом: у ряді на відстані не менше трьох метрів, а між рядками — чотирьох. Ці місця позначаємо палицями завдовжки метр (вони залишаються на полі аж до збирання врожаю, слугуючи орієнтиром під час обробітку та поливання).

Ця культура потребує чимало поживних речовин. Тому викопую ямки об’ємом два-три відра, які заповнюю сумішшю з перегною, верхнього родючого шару й трохи деревного попелу. Злегка ущільнивши, поливаю. Через два-три дні (за сприятливої погоди!) можна висаджувати насіння або розсаду (в спеціальних горщиках, щоб не травмувалася коренева система).

Схожість якісного насіння сягає близько 60–70 відсотків. Тож для гарантії в одну лунку висаджую по дві-три насінини, але з відстанню 10–15 сантиметрів. Потім залишаю один найбільш розвинений паросток (щоб не пошкодити коріння, їх не вириваю, а прищипую). Зайві рослини пересаджую туди, де насіння не проросло.

Гарбуз — теплолюбна культура, тож для молодих сходів навіть короткочасний приморозок смертельний: ніжне зелене листячко вже через декілька годин чорніє, і рослина гине. Тому надзвичайно важливо вибрати оптимальний час для садіння. Я висаджую з таким розрахунком, щоб насіння проросло не пізніше першого травня. Тоді можна припускати, що гарбузи виростуть великі. Запізнення навіть на тиждень призведе до втрати врожаю.

Також не забувайте, що погано ростуть гарбузи в тіні дерев, парканів, будівель та перезволожених місцях.

Місця для садіння відразу прикриваю скляними літровими банками. Вони виконують дві функції: оберігають від приморозків і стають перепоною для ворон, голубів, шпаків, які дістають насіння та виривають молоді паростки.

Коли рослини підростуть, замість банок, накриваю старими відрами без дна. На практиці доведено, що це ефективний захист від вітру. А коли загрожують приморозки — накриваю відро з рослинами мішками.

Щоб на початковій стадії ніщо не заглушувало гарбузів, навколо них у радіусі півметра вириваю сходи картоплі та бур’яни. Також підгортаю (для нарощування кореневої системи), роблю лунки для поливання, мульчую. Тоді вегетація проходитиме інтенсивно. Гарбузи не заважають весняному обробітку картоплі.

Далі — два шляхи. Перший — найпростіший: посадити й забути про гарбузи, нехай вони ростуть за велінням матінки-природи. Другий — потребує спеціального догляду (підживлення, пасинкування, поливання, зривання пустоцвіту тощо). За таких умов, може, й вам удасться виростити рекордсмена!

Минулої осені я спеціально (експериментуючи) вибрав перший шлях. Постійно за гарбузами не доглядав. І який результат — дивіться на фотографії. Богатирі, звичайно, не виросли, але завдяки гарним сортам урожай був непоганим.

Отож, приєднуйтеся до численної когорти тих, хто вирощує гарбузи!

Бажаю щедрого врожаю!

⌂ «Навіть без особливого догляду в мене виросли ось такі гарбузища. Для порівняння поміж великоплідників поклав звичайного великого гарбуза».

Купити насіння гарбуза тут

Читайте ще:
Огірки — зелені красені вашого городу
Баклажани. Від розсади до врожаю
Кімнатні помідори

LinkedIn
WhatsApp
Telegram