Малина — найулюбленіша ягода українців. Але звідки вона прийшла? І як виростити цю корисну ягоду?
ПОХОДЖЕННЯ МАЛИНИ
Плоди малини люди використовували з давніх— давен. Насіння малини археологи знайшли навіть у поселеннях кам’яної доби. Дикоросла малина переважно мала ареал в Європі, Азії та Північній Америці. Переважно малина — рослина північного поясу, відповідно вона і більш морозостійка культура.
У давні часи малину використовували винятково як лікарську рослину. Є згадки про те, що настоянку з квіток вживали древні римляни і греки як засіб для лікування від укусів змій та скорпіонів. Настоянками сушених плодів користувалися при лікуванні простудних захворювань. Цим засобом люди користуються і нині.
⌂ З гірських масивів і лісів дикоросла малина поступово перемістилась до людських осель
Малину з червоними і білими чи жовтими плодами у Німеччині та Англії почали культивувати лише з XVII ст., а на Американському континенті вона з’явилась тільки з кінця XVIII ст.
Несучи у гібридному потомстві гени різних видів, сучасні сорти різняться за кольором,колючковістю, зимостійкістю, посухостійкістю стебел, за формою. У зв’язку з розвитком селекційної роботи до гібридизації також залучається велика кількість інших видів малини.
Сучасні сорти малини відрізняються великоплідністю — з масою ягід до 5–6 г, підвищеною транспортабельністю плодів. Також у сучасної малини вищі смакові та поживні якості, більша стійкість до хвороб, низьких і високих температур.
ПОЖИВНА ЦІННІСТЬ І ЛІКУВАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ МАЛИНИ
Плоди малини мають чималий попит через свої лікувальні властивості, гарний смак, аромат і привабливість ягід. Саме в ягодах міститься значна кількість цінних для організму людини речовин, особливо ефірних олій. Вони пригнічують розвиток гноєтворних бактерій при застудах саліцилова кислота є антибіотиком і жарознижувальною речовиною.
⌂ Малина — незамінний засіб для оздоровлення організму
З цією метою вживають відвари із сушених ягід, всього 100 г свіжих плодів задовольняє добову потребу організму в активних речовинах. Ягоди малини вживають не тільки свіжими, а й у замороженому і сушеному вигляді. З них готують варення, джеми, соки та навіть вина.
Серед інших ягідних культур малина виділяється високим вмістом заліза, а також іншого гематогенного елементу — міді, її в малині у 2–3 рази більше, ніж у смородині.
ВІДНОШЕННЯ ДО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
В умовах України малина відносно добре переносить зниження температури взимку на Поліссі, північній, а також північно— східній частині зони Лісостепу.
Малини здатні без втрат перенести зниження температури до 25°С морозу і навіть нижче, якщо рослини не уражені хворобами, не пошкоджені шкідниками і добре були підготовлені до зими. В окремі роки, коли низьким зимовим температурам передувала тепла і волога осінь, за якої рослини погано підготувалися до перезимівлі, спостерігається лише ураження верхівок пагонів.
Небезпечні для малини пізньозимові відлиги з наступним поверненням морозів — за таких умов рослини втрачають морозостійкість і зимостійкість. Однак коренева система зимостійка, в усіх плодових зонах підмерзання її не спостерігається.
Малина характеризується невисокою посухостійкістю. За нестачі вологи в ґрунті та суховіях, особливо в умовах Донбасу (Північно— східний Лісостеп), послаблюються ростові процеси пагонів, на плодоносних стеблах зав’язуються дрібні плоди, через це різко знижується врожай. Внаслідок сильнорослості й не визрівання пагонів, малина може підмерзати взимку. Причиною цьому може стати надлишок вологи в ґрунті.
⌂ Для хорошого плодоношення необхідна добре освітлювана ділянка
Малина походить з лісового угрупування, і, цілком логічно, мала б бути тіневитривалою. Однак в загущених, погано освітлених насадженнях зав’язуються дрібні ягоди. Молоді пагони витягуються, плодові гілочки зменшуються в рості, формують слабкі генеративні бруньки тільки на верхівках.
Лише за доброго освітлення та при незначному затіненні малина формує максимальний урожай з добре виповненими смачними плодами. До ґрунтів малина маловимоглива. Для створення насаджень придатні ґрунти з рН 5,8–6,7 середньосуглинкового механічного складу. Та найвищі врожаї забезпечують родючі, багаті органічними речовинами ґрунти.
ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І ПЛОДОНОШЕННЯ МАЛИНИ
Малина належить до кущових ягідних культур. Її підземна багаторічна частина являє собою стебло (кореневище) з додатковими коренями. Вони виростають з нижніх частин ще молодих підземних стебел. Справжні корені мають ті рослини, що вирощуються з насіння. Насіннєвим матеріалом користуються лише селекціонери, створюючи нові сорти малини.
Коренева система малини розгалужена, переважно вона розміщується неглибоко до 30 чи 40 сантиметрів. Глибше, до одного метру, може проникнути невелика кількість коренів.
З віком, внаслідок старіння кореневища, коренева система поступово втрачає здатність утворювати нові корені, й такі кущі відмирають. Тому старі кущі малини, що ростуть уже багато років, замінюють на нові за рахунок кореневих паростків.
Стебла малини за циклом мають дворічну фазу росту. У перший рік вегетації кущі малини можуть вирости до 1,5–3 метрів. Впливає на це одразу кілька факторів: сила росту сорту, вік самої рослин та умови її вирощування. Важливо кущі малини регулярно підживлювати, а стебла не пересушувати. У цьому ж, першому році росту, стебла малини особливо не розгалужуються, однак це не стосується ремонтантних сортів.
Ріст пагонів навесні починається за суми активних температур вище 10°С, яка становить 150–160°С. Для умов центральних областей ця фенофаза припадає на початок травня, для південних районів — на кінець квітня. У цей час пагони малини ростуть дуже швидко — за добу приріст може скласти чотири сантиметри, а то і більше.
У другій половині літа відростають нові пагони різної висоти. Вони не мають ніякої господарської цінності для плодоношення, хіба що сильніші можна використати як садивний матеріал. Під час видалення стебел, що відплодоносили, видаляють і пагони— недогони.
Квітки малини двостатеві, мають багато тичинок і маточок та добре запилюються своїм пилком. Хоча малина є самозапильною рослиною, але більше плодів зав’язує і вони краще виповнені, коли насадження створюють з двох–трьох сортів. Усі плодові гілочки закінчуються суцвіттям.
Суцвіття на плодових гілочках розвиваються неодночасно: спочатку зацвітають верхні, а потім нижні квітки, внаслідок чого малина характеризується досить тривалим періодом цвітіння — до 25–30 днів.
Починається цвітіння в центральних областях України в другій половині травня. Завдяки цьому квітки не пошкоджуються весняними заморозками, бо в таку пору їх зазвичай вже не буває. До формування повноцінного врожаю необхідна сума активних температур вище 10°С.
За формою плоди малини бувають округлі, овальні, конічні та циліндричні. Величина варіює у великих межах. Вони можуть бути дуже дрібними, масою в межах 1 г, середньої величини (2–3 г) та досить великими — масою від 4 до 8 г. Ягоди перших зборів більші, ніж наступних.
⌂ Вражає різноманітність плодів малини
Розмір ягід малини залежить передусім від сортових особливостей, тобто від генетичної спадковості вихідних батьківських форм та поживного і водного режимів ґрунту.
Сорти європейської червоної малини великоплідніші і мають кращу якість у порівнянні з американськими. Вони й переважають у наших насадженнях. Є невелика кількість жовтоплідних сортів з дуже солодкими ягодами. їх використовують для споживання свіжими.
Не дуже поширені також чорноплідні сорти — їх використовують переважно для технічної переробки. Ягоди кріпляться на плодоніжках різної довжини: довгих, середніх, коротких. Найзручніше збирати ягоди з довгих плодоніжок.
Достигає урожай на стеблі і плодовій гілочці неодночасно. Тому збирають ягоди в міру їх достигання 5–10 разів за вегетацію і це залежить також від сортових особливостей культури та погодних умов року. У центральних та південних областях найбільш ранні сорти в окремі роки починають достигати з 15–20 червня, інші — з кінця третьої декади червня або на початку липня. Від початку цвітіння до початку достигання ягід проходить в середньому 30 днів.
