Малина має унікальні споживчі й лікувальні властивості, тому користується широким попитом у населення. З незапам’ятних часів вирощують на Русі малину і цінують за чудовий смак і лікувально-дієтичні якості її ягід. Залежно від сорту й умов вирощування в плодах малини міститься 7-11% цукрів, серед яких переважають добре засвоювані фруктоза й глюкоза, 0,5-0,8% білка, 0,6-0,9% пектину, 1,2-2,3% органічних кислот.
Читайте ще:
Особливе місце серед органічних кислот малини займає саліцилова кислота. Вона має бактерицидні властивості й використовується як потогінний, жарознижувальний і знеболюючий засіб. Речовини, що містяться в ягодах малини, легко засвоюються організмом, поліпшують обмін речовин, служать для профілактики різних захворювань. Доведено високу кровотворну дію малини, що попереджає лейкемію й недокрів'я. Її ягоди містять цукри, органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини, клітковину, солі кальцію, залізо.
Ягоди малини служать цінною сировиною для харчової й кондитерської промисловості. Вони широко використають для сушіння й заморожування.
Під насадження малини найкраще придатними є ґрунти легкі і середні суглинки, добре забезпечені поживними речовинами. Для цього вибирають рівні за рельєфом ділянки із заляганням підґрунтових вод не менше 1,2 м до поверхні ґрунту.
Перед посадкою вносять органічні добрива в розрахунку 600-800 кг перегною на 1 сотку. Мінеральні добрива, (фосфорні і калійні) вносять також під оранку, в розрахунку 900-1200 г діючої речовини кожного елементу (Р, К). Азотні добрива використовують для підживлення.
Посадку проводять за схемою: міжряддя – 3 м, у рядку – 0,3 м. Після посадки проводять міжрядне рихлення на глибину 10-12 см.
Весною роботи по догляду за насадженнями розпочинаються із закриття вологи в міжряддях. Наступний догляд полягає у рихленні міжрядь, боротьбі з бур’янами в рядках, з шкідниками і хворобами та поливі.
У перші 2-3 роки після садіння малини важливим завданням догляду є створення добре виповненої смуги пагонів завширшки 40-50 см. Для цього всі сильні однорічні пагони, що виростають у межах смуги, залишають, а за межами смуги видаляють. На весні другого року слабкі стебла зрізують на рівні поверхні ґрунту, а сильні залишені для плодоношення (8-12 на 1 м.). Малина вибаглива до вологості ґрунту. Тому за вегетацію проводять 3 – 4 поливи. Період експлуатації насаджень може бути до 10-12 років за умов правильної агротехніки.
Однією з причин низького рівня продуктивності малини є поширення комплексу хвороб, яких налічується біля 15 видів. Найбільш шкідливі з них ті, що мають стеблову форму прояву – дідімельоз, антракноз і септоріоз. Масовий їх розвиток може спричинити відмирання слабких і плодоносних стебел та бруньок, що сприяє значному зниженню врожаю. Рослини втрачають морозостійкість, негативно реагують на ґрунтову посуху. Знижується якість посадкового матеріалу. Недобір урожаю може сягати 40%.
Серед шкідників найбільшу шкідливість мають малиновий жук, квіткоїд та малиново-стеблова галиця. Вони пошкоджують бутони, листя, квіти, пагони рослин, які в подальшому відстають у розвитку і відмирають. Масовий їх розвиток може призвести до повної втрати як врожаю так і безпосередньо насадження малини. У зв’язку з досить розтягнутим періодом плодоношення малини ускладнюється можливість застосування хімічних засобів захисту проти основних хвороб у її насадженнях. До того ж у «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до застосування в Україні» для захисту плодоносних насаджень малини немає жодного хімічного чи біологічного пестициду.