⌂ Валентина Хлєбіна з онукою Вікторією. Маленькій Віці надзвичайно смакують персики з бабусиного саду
Валентина Хлєбіна – успішна жінка. Такого статусу вона набула в межах Українського проекту розвитку плодоовочівництва. Та точнішим було б визначення «успішна родина», адже тандем Валентини з її чоловіком Володимиром Бутом – сімейний, дружній, садівничий – саме той випадок, коли справжнє ціле складається лише з рівноцінних половин. У своєму саду площею понад гектар вони делікатно поділили сфери відповідальності: на ній – малина, садова суниця, пряні трави, консервація, торгівля; на ньому — щеплення й догляд за грушами, персиками, черешнями, абрикосами.
На ринку малину мали лише ми
Валентина передусім презентує свій малинник. Для неї ця ягода не пересічна. Коли в дитинстві жила в Казахстані, то покупна малина тоді була як вишуканий десерт. Тож у 1990-ті, отримавши землю в Запоріжжі, жінка передусім взялася за її вирощування. 
⌂ Малинник - гордість пані Валентини
На ринку ягода теж мала попит. Навіть ще вісім років тому на центральному запорізькому ринку, де родина має постійне місце, малина й далі була рідкісною, її швидко розкуповували. Зять Валентини, який був переконаний, що картопля – це серйозний товар, а малина – забаганка, ставши під час відпустки за прилавок, кардинально змінив ставлення до тендітної ароматної продукції.
– Це наша Анжеліка, — підводить до струнких рядочків Валентина.
– Що це за сорт?
– Наш перший. Він літній. Назву втрачено, а покупці запитують, тож вигадали свою. Сорт морозо- й посухостійкий, урожайний, транспортабельний, з великими ягодами. З поростю проблем не маємо. Може, тому, що повсякчас підкопуємо саджанці на продаж.
Серед нових у ягіднику — смачний, з великими ягодами, середньоранній Гленд Емпел. Сама господиня віддає перевагу надранній високоврожайній ремонтантній Брусилівській, яка перші ягоди віддає одночасно із садовою суницею. Щоправда, за смаком вона поступається великоплідному середньостиглому гібриду Феномен. Він є літнім сортом, але за теплої осінньої погоди обов’язково потішить бонусом – пригоршнею ароматних і стиглих ягід. Стебла Феномена довгі. Їх підв’язують, аби без перешкод обробити міжряддя мотоблоком. Але на зиму, за спостереженням Валентини, робити цього не варто, бо, нахилені до землі, вони краще перезимовують.
У травні господиня порость, що тонша за олівець, вирізує, щоб не тягнула на себе живлення. Як тільки починається цвітіння, рослини обприскує від хвороб і шкідників. Проти галиці добре спрацьовує інсектицид Актелік.
Восени гілочки, що вражені хворобами або шкідниками, нещадно зрізають. Ремонтантні сорти під корінь, як це роблять на промислових насадженнях, не зрізують, бо наступний урожай тоді буде не влітку, а лише восени. Винятком є захворюваність — саме так сталося цього року з Брусилівською. Тож наступного урожаю треба чекати аж рік.
⌂ Траншеї для малини
Кожні 8–10 років малинник мігрує. На новому місці, за випробуваною технологією, викопують траншею. У ній роблять лунки, додаючи органіки й вермікуліту. Завдяки цьому ґрунт стає пухкішим і затримує вологу, що дуже доречно в місцевості, де бракує води, як на ділянках Валентини й Володимира. Після висаджування саджанців траншеї на рівень землі засипають не землею, а соломою. А на завершальному етапі ділянку оснащують системою крапельного зрошення.
Крапельне зрошення має й ділянка з неперевершеними порічками, садовою суницею. Суничні грядки, де превалюють сорти Маршал і Азія, додатково накривають спанбондом. Випробували двошаровий — білий зверху, чорний знизу. Дуже зручно – бур’яни під ним гинуть, білий колір відштовхує сонячні промені, дощ матеріал пропускає, проте випаровується волога удвічі швидше, ніж на грядках, накритих чорною плівкою. Там, де плівка, поливати можна лише раз на тиждень.
⌂ Малина на крапельному зрошенні дасть кращий укожай
Таке спостереження важливе, бо проблема води постає гостро. За словами Валентини, щороку її меншає. Востаннє колодязь заглибили вже на 21 кільце. Насос накачує артезіанську воду до наземної ємності. Там вона нагрівається і звідти вже надходить до системи крапельного зрошення.
Нестача води, витрати на неї та немалі фізичні зусилля, яких потребує чималий малинник, змусили Валентину якось звернутися до чоловіка: «А давай знову, як колись, перейдемо на персики! Дорослі дерева можна не поливати. Термін збирання стислий. Сорти гарні. Ціну за них дають добру».
Персики як у дитинстві
Наприкінці 1980-х років у Казахстані, де жила Валентина, вже відчувався розпад СРСР. Росіяни й німці виїжджали. Вона, молодий фахівець із французької мови, відпрацювавши два роки після інституту, поїхала теж. Спочатку перебувала в родички в Росії. Але погода й природа досить відрізнялися від звичного клімату із запашними абрикосами й соковитими персиками. А де вони ростимуть і достигатимуть? Мабуть, на Запоріжжі, у тітки в Георгіївському.
Приїхала, працювала в школі, потім у радгоспному дитячому садочку. Радгосп надав дівчині відомчу квартиру. Обживаючи її, покликала електриків. Так і познайомилася з майбутнім чоловіком. Згодом подружжя отримало від сільради ділянку площею 30 сотих для будинку. Найперше, що зробили, — це заклали на ній сад. Далі викупили другу таку ділянку та взяли ще ділянку для ведення особистого селянського господарства. Так здійснилася мрія Валі — через кілька років біля будинку зацвіли 300 персиків.
Життя родини Хлєбіних-Бутів вирувало. Підростало двійко дітей, тягнувся до сонця сад, у сараї мукала корова. Володимир їздив на роботу до Запоріжжя, Валентина викладала французьку, медицину, біологію та хімію в ліцеї сусіднього села Михайлівки, у якому готували водіїв, трактористів і бухгалтерів.
⌂ Персики завжди користуються попитом на ринку
Персики родили чудові. Невдовзі подружжя зрозуміло, що монокультура — справа ризикована. Через підмерзання, погане запилення можна урожаю не дочекатися. Стали вибирати альтернативу. Посадили абрикос, але й він може родити раз на три роки. А якщо не буде ні персика, ні абрикоса? Тоді рятуватимуть черешня, груша, ягоди. Від винограду відмовилися після кількох років його вирощування: коли надто багато культур, теж погано — розсіюється увага, а кожна з них має свої тонкощі догляду. Та й продати все якось треба.
Персики мали попит. Протягом сезону торгували щодня. Із ринку приїжджали, коли вже сутеніло, тож урожай збирали навпомацки – якщо м’який, то стиглий. Донька Настя й маленький Паша допомагали.
Корені, що самі шукають воду
Коли є сад, то нема ціни вмінню, як у Володимира, у формуванні дерев. Другим безцінним його даром є віртуозне щеплення, у результаті якого приживається 80-90% сортових гілочок. Для родини виходить суцільна економія. Звісно, деякі саджанці й закуповують.
Оскільки родина вибрала курс на повернення в сад персиків, а також на культивування ананасних абрикосів, за які на ринку дають кращу ціну, ці породи щеплять на корінь дикого абрикоса. Невибаглива підщепа швидко знаходить на глибині воду, тож поїти дерева треба лише в перші роки. Щеплення роблять урозщіп, до настання сокоруху.
Щодо обробки проти хвороб, то господарі цим ніколи не надуживають. По-перше, препарати – це фінансові витрати. По-друге, хочуть мати продукцію якнайбільш екологічну. Обробку проводять лише по голому дереву. Проти кучерявості персика взимку дерева обприскують 3% залізним купоросом, навесні — 3% мідним купоросом або 3% бордоською рідиною. За два тижні до збирання, щоб не було гнилі, проводять обробку Тельдором. Це не біопрепарат, але, за європейськими стандартами, вже за добу оброблені ним плоди можна споживати.
Осінні крокуси
Валентина та Володимир, здається, належать до тих, хто взагалі не знає, що таке відпочинок, бо все цікавить, усе треба й усе саме зараз. Закінчено консервування фруктів і овочів, подрібнена та розфасована власноруч вирощена паприка, посушені ароматичні трави для чаїв, наведений лад на ягідниках. Як тільки опаде листя, розпочнуть обприскування дерев і кущів, висаджування саджанців. А до того часу Валентина бере участь у Раді жінок-фермерів Запорізької області, членом якої є, у фестивалях, ярмарках…
⌂ З крокусів виготовляють найдорожчу спецію у світі — шафран
– І в грудні можна нарешті перепочити? — запитую Валентину.
– Можна, але треба переобладнати теплицю. А потім і лютий настає, час сіяти. Ми вирощуємо, торгуємо, втомлюємося, але водночас це все є нашим захопленням. Мене на ринку часто запитують: «Чи не жалкую я, вчителька французької мови, що присвятила життя селу, землі?» Дивне запитання. Це життя обрали свідомо. Ми щасливі, бо маємо дітей, онуку Вікторію, урожаї, спілкуємося з людьми, яким теж цікаво вирощувати. Останній тиждень я щоранку зриваю квіточки крокусів — шафрану, найдорожчої спеції у світі, на яку збирають лише приймочки. Посадила його навесні, всі цибулинки прижилися. І ось подарунок осені — шафран зацвів. Плануємо розводити його. Так само, як й іргу, ліщину, лаванду... Нас усе це надихає.
Олена СУХОРУКОВА
Купити саджанці малини можна тут
Купити саджанці персиків можна тут
Читати ще:
Супер персики для КОЖНОГО саду
Вирощуйте гарні персики і нектарини
