У народі кажуть — «краще зібрати часник на день раніше, ніж на два дні пізніше». Адже ви, мабуть, спостерігали, як після перестигання цибулини часнику розтріскуються, розпадаються на окремі зубки ще в ґрунті. Тож сигналом до його збирання, передусім, є утворення щільної сухої луски на головці, чіткі контури зубків, пожовтіння нижніх листків.
Збирають часник у суху, сонячну погоду, підкопуючи рослини лопатою. Озимий часник збирають у кінці липня — на початку серпня, ярий — на 2–3 тижні пізніше.
Але це ще тільки початок. Щоб зберегти врожай, також потрібно знати кілька хитрощів.
✔ Перший місяць після збирання часник найкраще тримати у сухих прохолодних приміщеннях за температури + 10 °С. Наступні місяці — при температурі 0°С і відносній вологості повітря 50-70%, тобто в сухому холодному місці. Ще краще знизити температуру до мінус 1-2°С. За температури 0°С і 70% відносній вологості повітря озимий часник зберігається 6-7 місяців, а за + 28–30°С — лише 1 місяць.
✔ Покращує зберігання головок і обробка парафіном або воском. З цією метою часник упаковують у невеликі сітки і опускають на 2–3 секунди в розтоплений парафін (температура + 70–90 °С).
⌂ Покращує зберігання головок і обробка парафіном або воском
✔ Можна повчитися у індусів, які не уявляють своєї кухні без страв із часнику і, водночас, мають клопіт з його тривалим зберіганням через постійну спеку. Тому вони вигадали ось такий рецепт «довгожительства» улюбленої приправи. Головки часнику занурюють на 5 секунд в окріп, що сприяє знищенню зовнішньої інфекції. А потім зберігають його у щільних ящиках, пересипаючи сіллю.
⌂ Зберігають часник, пересипаючи сіллю
✔ Слід також зауважити, що озимі стрілкуючі сорти зберігаються набагато гірше порівняно із ярими нестрілкуючими. Ярий часник можна (і це для нього найкраще) зв'язувати у невеликі вінки або пучки і підвішувати в сухих сараях, які не промерзають. По-перше, у невеликих вінках створюються оптимальні умови для провітрювання, а по-друге, вони зручні для транспортування і використання. А ще вони напрочуд гарно виглядають і завжди знайдуть місце на кухні господині.
Автор: Ірина Бобось, кандидат с.-г. наук, доцент кафедри овочівництва НУ біоресурсів і природокористування України
