Коли учасниця торішніх Ігор Нескорених у Сіднеї (міжнародні спортивні змагання, у яких беруть участь поранені військовослужбовці та ветерани), волинянка Майя Москвич повернулася додому, її в Луцьку зустрічали як героїню. Єдина представниця прекрасної статі в команді ветеранів АТО виборола золото у стрільбі з лука. На урочистому прийомі в облдержадміністрації Майю запитали, чим далі займатиметься. Дівчина відповіла, що трохи відпочине і візьметься за садіння часнику.
Чи легко без досвіду розпочинати агробізнес, як вибрати культуру, що не потребує великих фінансових затрат й одразу дасть непоганий результат? Про це — у розмові з Майєю Москвич.
— Після повернення із зони АТО, де я провела три роки, захотіла відкрити власну справу, — розповідає Майя.
— Я родом із села, тому вибрала аграрний напрямок. Спілкувалася з досвідченими фермерами області, і вони допомогли мені вибрати культуру. Це мала бути рослина, яка не потребувала 6 постійного догляду, давала щедрий урожай і на ній можна було 6 заробити. Тому часник підійшов ідеально. Мені порадили сорт Любаша української селекції, одна головка якого може заважити від 100 до 300 грамів.
—Де ви його посадили? — Як учасниця АТО, свого часу я спробувала отримати два гектари поля для ведення особистого селянського господарства. Виявилося, що це довга бюрократична процедура. Тому в жовтні 2017 року я вперше посадила часник на 25 сотках бабусиного поля, одразу за обійстям. Посадила 270 кілограмів насіння, яке придбала за ціною 75 гривень за кілограм. Перед тим на полі росли зернові, що є досить доброю сівозміною для часнику. Перед садінням внесла в ґрунт діамофоску. Зиму часник пережив добре, навесні дружно зійшов.
⌂ Часник потребує мінімального догляду
— Більшість часу витрачали на тренування. До того ж ця підготовка до змагань відбувалася у Києві. Коли встигали доглядати за часником? — Догляд за ним був мінімальним — за весну і літо лише один раз його пропололи й підживили селітрою. Більше не робили нічого. Ріс часник, можна сказати, у спартанських умовах, без поливання і подальшого підживлення. Від шкідників і бур'янів його також не кропили.
— Урожай самі збирали? — Вільного часу на збирання урожаю мала небагато, тому мусила скликати толоку. Допомогли рідні та друзі. Одні підкопували рядки часнику, інші вибирали і складали його на купу. Викопаний часник розкладали біля хати для просушування. Добре, що погода цьому сприяла й не було дощів. Збирати часник було нелегкою справою. Це щось схоже на тренування: починали зранку, а закінчували пізно увечері. І там, і тут — значне фізичне навантаження. Однак зміна діяльності мені була лише на користь. Це як додаткова мотивація.
— І як результати? — Як для початку — я була задоволена. На 25 сотих поля вродило понад тонну часнику. Усі головки великі, не уражені шкідниками, незважаючи на посуху на початку літа. Частину продала, аби перекрити витрати на посадковий матеріал і трохи заробити. Іншу знову висадила на трохи більшій площі. Минулої осені для часнику виділила вже 30 соток. Щоправда, в іншому місці, бо ця культура потребує щорічної сівозміни.
Розмовляла Вікторія Вишнева
