Тоді як городні культури забирають із ґрунту поживні речовини, сидерати їх повертають.
З-поміж усіх способів, що допомагають підвищити родючість землі, найдоступнішим для селянина чи дачника є сидерати – рослини, які ще називають зеленим добривом. Їхнє коріння розпушує ґрунт, насичує його повітрям, зелена маса, яку після скошування заорюють у ґрунт, досить швидко перетворюється на гумус. Тому відповідальний городник про сидерати пам’ятає завжди: навесні, влітку, восени.
Весна
Точних термінів посіву весняних сидератів нема, бо всі вони холодостійкі, тому висівають їх, щойно зійде сніг і відтане земля. Застосовують під картоплю, розсадні й теплолюбні культури, які зазвичай потрапляють на ділянку в травні. Приблизно через два тижні після висівання (до чи в фазі бутонізації) молоду зелену масу сидератів скошують і заорюють. До травня вона встигає розкластися та віддати в ґрунт азот. Засіявши навесні ділянку сидеральною культурою, ви також загальмуєте ріст бур’янів. Через два-три тижні після заорювання ділянка готова для приймання основної культури.
⌂ Вибираючи сидерати, варто також враховувати тип ґрунту
Але, вибираючи сидерат, треба взяти до уваги кілька важливих аспектів. Передусім він та основна культура не мають бути з однієї родини, аби не примножувати хвороб і шкідників, які зимували в ґрунті. Наприклад, ріпак не сіють перед капустою чи буряком.
Не варто сіяти сидерат кілька разів поспіль. Краще чергувати.
Найкращими попередниками для картоплі, баклажанів, огірків, кабачків, гарбузів є жито, овес, люпин, олійна редька, гірчиця, буркун; буряків, моркви і квасолі – гірчиця, суріпиця, олійна редька, ярий ріпак, горох, вика; кукурудзи – фацелія, суріпиця, ярий ріпак, редька, гірчиця.
Вибираючи сидерати, варто також враховувати тип ґрунту. На ущільнених і «голодних» ґрунтах висівають жито, овес, ріпак, гірчицю, буркун, люцерну, вику, вику з вівсом, вику із житом, гірчицю з бобовими.
За допомогою суміші редьки, ріпаку й гірчиці з додаванням календули, чорнобривців, вівса позбудетеся гнилей та парші на всіх типах ґрунту. Вико-вівсяна суміш, а також ріпак, бобові, фацелія, райграс однорічний, які посієте на своїй грядці, також стануть вашими помічниками в боротьбі з недугами. Запобігає зараженню фітофторозом та гниллю гірчиця біла. Її вважають найкращим сидератом для оздоровлення кислих глинистих ґрунтів.
На ґрунтах, заражених шкідниками, зокрема дротяником і нематодами, застосовують посіви гірчиці, олійної редьки, календули, настурції. Роблять також суміш із люпину, фацелії чи буркуну, додаючи чорнобривців і календули. Досить ефективними в цьому випадку є вико-вівсяна суміш, ріпак, бобові, фацелія, райграс однорічний.
Стійкі до посухи ріпак, суріпиця і фацелія нормально почуватимуться на погано зволожених ґрунтах, а седарелла і люпин – навпаки, на перезволожених, із близьким заляганням підземних вод.
Поліпшать структуру ґрунту фацелія, суріпиця, ріпак, редька, гірчиця й інші культури родини хрестоцвітих.
Посіви проводять кількома способами: розсівають по всій поверхні ділянки, розміщують рядками або роблять лунки для основної культури прямо по сидератах. Але в будь-якому разі зелену масу треба зрізати до бутонізації й використовувати як мульчу.
⌂ Люпин однорічний
Літо
Овочівників, які вискубують грядки до останньої стеблинки, залишаючи чорну землю, зазвичай називають добрими господарями. Але це не так. Їхня земля досить швидко перетворюється на порох, погано вбирає вологу, втрачає родючість. Принцип органічного землеробства, якого наразі прагне більшість городників, полягає в тому, щоб улітку земля не лишалася без укриття: або на ній після основних культур мають рости сидерати, або її мульчують ними після скошування.
Сидерати повністю заорюють у ґрунт до їхнього цвітіння, поки стебла погрубшають. Оптимальна глибина заробляння зеленої маси – 10–15 см. Для ефективної дії мікроорганізмів на ділянці певний час треба підтримувати високу вологість.
Літній посів сидератів проводять після збирання ранньої картоплі, цибулі на перо, салатів, редиски, гороху тощо. Серед усіх сидеральних культур найшвидше розвиваються й дають найбільше зеленої маси ярий ріпак, яра суріпиця, біла гірчиця, олійна редька, однорічний люпин, фацелія, гречка. Їхнє насіння бажано висівати до початку серпня, а фацелію й гірчицю – до початку вересня.
Звичайно ж, на цих ділянках у поточному сезоні більше нічого не вирощуватимуть, та й висаджування ранніх овочів наступного сезону на них планувати не варто, бо може забракнути часу, щоб зароблена маса повністю розклалася. Також не слід пізно восени (так само, як і рано навесні) заливати рослинні рештки ЕМ-розчинами, оскільки мікроорганізми, які входять до їхнього складу, «засинають» за температури нижче 15 градусів.
Крім того, важливо не передати куті меду: якщо органіки виявиться забагато, то вона не перегниватиме, а киснутиме. У таких умовах ґрунтові мікроорганізми відчуватимуть дефіцит азоту, необхідного для розкладання рослинних решток, і братимуть його із землі, що погано позначиться на її складі й потім на овочах наступного сезону. Тобто матиме зворотний ефект.
⌂ Буркун
Осінь
Частіше за інші сидерати восени використовують бобові, які збагачують ґрунт легкодоступним для рослин азотом, злакові, які поліпшують його структуру, або бобово-злакові суміші. Та головне – дотримуватися такого правила: господарю варто ще раз проаналізувати, яку культуру вирощуватиме наступного сезону.
Бобові (польовий горох, сою, сочевицю, конюшину, вику яру, люпин однорічний, люцерну, буркун) сіють перед томатами, перцями, баклажанами, огірками, картоплею, капустою, редискою, гарбузом, кабачками, редькою. Гречку, що знижує кислотність ґрунту, збагачує його фосфором і калієм, – перед будь-якою культурою, окрім щавлю, ревеню і шпинату. Злакові (овес, жито, ячмінь, однорічний райграс), які насичують землю азотом і калієм, допомагають позбутися нематоди, є добрими попередниками для томатів, перців, баклажанів, картоплі, огірків, кабачків, гарбуза. Хрестоцвіті (гірчиця, ріпак, суріпиця, олійна редька) додадуть ґрунтовому складу калію і фосфору, проженуть нематод, слизняків, дротяників, тож на вашій ділянці комфортно буде томатам, перцям, баклажанам, картоплі, огіркам, кабачкам, гарбузу, моркві, петрушці, кропу. Універсальною попередницею є фацелія.
Висівати сидерати можна двома термінами: у серпні, відразу після збирання урожаю основної культури, та наприкінці вересня – на початку жовтня. У серпні зазвичай сіють рослини, що швидко розвиваються та встигають наростити до холодів велику зелену масу, для прикладу, горох чи ячмінь, а в середині осені – морозостійкі, такі як озиме жито, овес, вика, люпин, конюшина, фацелія. Сіють їх окремо або в суміші. Зазвичай за підзимнього посіву рослини встигають сформувати кореневу систему, а навесні вже нарощують зелену масу, яку треба заорати за кільки тижнів до посіву основної культури.
⌂ Вика
Підготувавши насіння сидератів, ділянку треба очистити від бур’янів, якщо є потреба – перекопати на глибину 20–25 см. Насіння заглиблюють на 2–4 см, сухий ґрунт поливають. Коли рослини досягнуть висоти 20–25 см (але обов’язково до появи насіння, інакше сидерат перетвориться на бур’ян), їх скошують і заробляють у ґрунт. Гірчицю, посіяну на початку вересня, скошують через місяць; фацелію та білий буркун, насіння яких кинули в землю в першій декаді вересня, заробляють у ґрунт через півтора чи два місяці; олійну редьку, посіяну в першій половині вересня, скошують через два місяці.
Як уже було зазначено, деякі рослини можна залишити до весни. Наприклад, посіяну впродовж вересня рожеву конюшину за бажанням заорюють навесні, за 10–14 днів до садіння основної культури. Але, заробляючи сидерати навесні, важливо враховувати особливості ґрунту на вашій ділянці. Якщо ґрунт закислений, то надлишкова кількість свіжої органіки не піде йому на користь, тому скошені сидерати краще закласти в компостну яму.
Олена СУХОРУКОВА
Купити сидерати тут
Читайте ще:
Лузаєте, як завжди, — і молодієте
Чотири секрети цукрової кукурудзи від селекціонера Михайла Нагорняка
Женьшень – корінь життя
