Особливості вирощування
- Більшість цибулинних рослин висаджують на добре освітлених ділянках із легкими, пухкими, водо- і повітропроникними ґрунтами, багатими на поживні речовини з нейтральною реакцією.
- Весняні цибулинні (що квітнуть навесні) висаджують у відкритий ґрунт переважно у вересні-жовтні, літні (які в наших умовах не зимують) — у квітні-травні.
- Глибина висадження має дорівнювати потрійній висоті садивного матеріалу. Зазвичай відстань між великими цибулинами в ряду становить 10–15 см, дрібні цибулини і «діток» висаджують густіше.
- Більшість цибулинних — зимостійкі, але нарциси й гіацинти можуть вимерзнути в безсніжні зими, тому на зиму їх слід вкривати мульчею (торфом, соломою, хвоєю або опалим листям). Це роблять у листопаді, коли мінусова температура і земля трохи промерзне. Прибирають мульчувальний матеріал навесні, коли мине загроза весняних заморозків.
- Після цвітіння рослин потрібно видаляти квітки — вони «крадуть» поживні речовини, необхідні для розвитку цибулин.
- Більшість весняних цибулькових можна залишати без пересадження 4–5 і більше років. Викопують і ділять гнізда зазвичай у червні після засихання листя.
- Літні цибулинні викопують у жовтні, протягом 2–3 тижнів просушують, потім їх очищають від землі, відокремлюють «діток» і зберігають до висадження.
Дружний «віночок»
Цибулинні квіти підходять для створення ранньовесняних, літніх і навіть осінніх композицій. Найбільш декоративно виглядають групові висадження (як однорідні, так і змішані, створені з різних сортів чи видів рослин). Напрочуд красивий вигляд мають клумби, де всі рослини цвітуть одночасно й однакові за висотою. Весь квітник має освітлюватися рівномірно, інакше одні квіти зацвітуть раніше, інші — пізніше. Низькорослі рослини розміщують у перших рядах композицій, для створення бордюрів, а високорослі — на відстані або у віддаленому куточку квітника.
Створюємо пейзаж
При створенні ландшафтних композицій для цибулинних рослин треба підібрати вдале тло. Дуже добре вони виглядають групами на газонах, особливо поблизу невеликих вічнозелених рослин (самшитів, ялівцівта ін). Для такого тла можна використовувати каміння, корчі.
Весняні цибулинні тішать нас недовго — їхня надземна частина відмирає до середини або і до початку червня, тому їх бажано висаджувати разом з іншими багаторічними трав’янистими рослинами (ірисами, хостами, гейхерами, півоніями, баданами, анемонами, папоротями, арабісами, очитками, лілейниками, гіпсофілами та ін.), які розквітнуть пізніше і закриють «порожні місця». З цією ж метою часто застосовують і декоративні однорічники (тагетиси, сальвії, ешольції, апісуми, вербени, петунії, агератуми та ін.), висаджуючи їх між цибулинними. Іноді у квітниках серед багаторічних рослин залишають порожні місця, які щороку восени засаджують цибулинними, а після відцвітання їх викопують. Якщо ж квітник оформлений лише цибулинними, після відцвітання їх щороку викопують, а на звільнене місце висаджують декоративні однорічники. Восени ж, коли відмирають однорічні рослини, знову висаджують цибулинні. Тоді ваш квітник завжди буде буяти.
