Ігор Дугінов, за фахом — фельдшер, а в душі — натураліст та винахідник, присвятив овочівництву понад чверть століття. Перші грядки формував на городі батьків, потім вирішив професійно зайнятися фермерством. Наразі Ігор Дугінов обробляє десять гектарів ріллі. Вирощує помідори, капусту, селеру, огірки, баклажани, кавуни, дині, цибулю, ягоди. Цікаво, каже фермер із поліського села Вересоч, що за термінами достигання його овочі не поступаються привезеним із Півдня, а якістю нерідко навіть перевершують їх.
Про особливості вирощування овочів на Чернігівщині журналісти «СонцеСаду» детально розпитували Ігоря Дугінова.
⌂ Ігор Дугінов зі своєю продукцією на базарі у Ніжині
— Ігорю Вікторовичу, перше запитання, мабуть, традиційне. Як ви, медик за фахом, поринули в сільське господарство й розпочали власний аграрний бізнес?
— Я захопився городництвом понад тридцять років тому. Тоді жив разом із батьками в селі Хибалівка Куликівського району, працював фельдшером у тамтешньому ФАПі. Випадково купив книгу «Ефективне овочівництво за системою Мітлайдера» і вирішив хазяйнувати по-науковому. Батьки виділили мені 20 соток городу, на яких проводив свої перші експерименти. Вони виявилися вдалими, і спільними зусиллями ми купили у Вересочі стареньку хату з великим городом, який залюбки обробляв. А коли прибутки від продажу овочів перевищили мою річну зарплату, вирішив, що настав час професійно зайнятися фермерством.
Свій овочевий бізнес розпочав із вирощування огірків. Село Вересоч, де живу донині, розташоване за 37 кілометрів від Ніжина, так званої огіркової столиці України. Мабуть, усі чули про наше національне надбання — огірок Ніжинський, якому, до речі, у місті навіть спорудили пам’ятник. Отож я, як і деякі односельці, запланував вирощувати огірки в промислових масштабах.
Тоді Ніжинський консервний завод дуже активно закуповував сировину в населення. Домовившись із переробним підприємством про закупівлю власноруч вирощеної сировини, я взяв кредит, купив насіння і засадив огірками гектар поля. Але вони не зійшли. Та, як кажуть, немає злого, щоб на добре не вийшло. Залишилося трохи насіння огірків, і на початку червня посіяв їх біля хати. Дивовижно, але урожаєм із присадибної ділянки я виплатив увесь кредит, та ще й отримав невеликий прибуток! Але вже тоді зрозумів, що не можна робити ставку на одну культуру, треба поступово розширювати асортимент. Окрім огірків, почав вирощувати капусту, томати, цибулю, селеру, потім додав ще дині та кавуни, а шість років тому — баклажани.
— Яким культурам і сортам віддаєте перевагу?
— Експериментую і з культурами, і з сортами. За понад чверть століття перепробував десятки сортів різних культур, але маю декілька найулюбленіших, яким віддаю перевагу. Переважно це сорти або гібриди закордонної селекції — голландські, французькі, швейцарські, але є і вітчизняні. Якщо йдеться про помідори, то, звичайно, вирощую тільки смачні сорти. Вибираю зазвичай надранні або ранні, що достигають у наших північних широтах. Перевагу віддаю урожайним невибагливим низькорослим сортам, що не потребують підв’язування, стійким до шкідників і хвороб, які добре зберігаються, транспортуються.
Цибулю вирощую переважно голландської селекції. Мені подобаються гібриди Ексібішин F1 та Дайтон F1. Ексібішин цінують за солодкий смак і великі розміри цибулини. Один плід важить 300— 500 г, а іноді може досягати й двох кілограмів. Дайтон F1 — пізня зимова цибуля, яка добре зберігається.
Баклажани маю французької селекції — гібриди Казимир F1 та Фабина F1. Також вирощую білий баклажан Бібо голландської селекції. Він соковитий, має вишуканий смак, без гіркоти, привабливий, тож популярний і серед рестораторів, і серед домогосподинь.
В Україні дуже популярна капуста, яку споживають у різні пори року. Я вирощую білокачанну різних термінів достигання: ранню — Сир F1, середню — Глорія F1, пізню Перлина F1. Усі — вітчизняної селекції. Також маю російський пізній сорт Валентина.
⌂ В Україні дуже популярна капуста білокачанна різних термінів достигання
Культивую селеру сорту Діамант. Він не вибагливий, стійкий до хвороб, добре зберігається, щороку дає щедрий урожай.
Вирощую солодкий перець сорту Білозірка й такі червоні сорти, як Атлант, Антей, Геркулес, Арістотель. Усі — низькорослі, раннього або середньораннього терміну достигання. Для Полісся це дуже важливо, бо пізні сорти в нашій місцевості не визрівають.
— Розсаду самі вирощуєте чи купуєте?
— Розсаду вирощую сам. Маю чотири плівкові теплиці площею 200 м² кожна. Опалюю їх тирсою. Застосовую твердопаливний котел власної конструкції шахтного типу тривалого горіння. Для опалення машини тирси вистачає на три дні, тобто за сезон використовую приблизно 30 машин відходів деревообробки.
⌂ Вирощування розсади у теплиці. Їх у Ігоря Дугінова чотири
Насіння на розсаду висіваю в лютому (першу партію — 15-го, другу — 25-го) й аж до середини травня (поетапно). Сію у невеличкі ящички, потім пікірую і пересаджую у великі. Вирощую розсаду (окрім селери та пізньої капусти) і в касетах, не пікірую її. На один гектар висаджую орієнтовно 30–50 тисяч кущів розсади (на сотку — 300–500 кущів). Вирощую, звичайно, із запасом, щоб було чим підсаджувати. Те, що залишається, продаю.
Терміни висаджування рослин у відкритий ґрунт коливаються залежно від погодних умов. Наприклад, для баклажана це може бути початок-середина травня або й кінець травня-початок червня. Пересаджені у відкритий ґрунт суперранні овочі (томати, баклажани, перець) на деякий час накриваю агроволокном.
— Як готуєте ґрунт для висаджування, чим удобрюєте землю, як підживлюєте рослини протягом вегетативного періоду?
— Землю не орю вже 15 років. Для наших бідних поліських ґрунтів це навіть шкідливо, бо загортаємо вглиб землі невеличкий родючий шар ґрунту. Практикую дискування. Навесні спершу фрезую ґрунт, а потім висаджую рослини.
Обов’язково вношу в ґрунт попіл із розрахунку приблизно 1,5 тонни на гектар (15 кг на сотку). Намагаюся робити це восени, але якщо не встигаю, то навесні. За потреби влітку підживлюю рослини зольним розчином по листку. Вміст азоту балансую селітрою, у середньому використовую 0,5–0,6 т на гектар. Якісна продукція потребує підживлення у такій пропорції: азоту — в півтора раза, а для деяких культур (рання капуста, томати тощо) удвічі менше, ніж калію. Для кожної культури роблю окремий підрахунок, що базується на заздалегідь проведеному аналізі ґрунту. Також спостерігаю за рослинами. Наприклад, бачу, що в огірків кінчик тоншає — вношу азот через краплю, втрачає товщину хвостик — додаю калію. Маю змонтовану крапельну систему поливання, яка дає можливість дозовано підживлювати рослини протягом усього вегетативного періоду.
— На якій відстані висаджуєте культури у відкритий ґрунт?
— Томати висаджую на відстані 30–40 см один від одного (для високорослих — 60–70 см), відстань між рядками — 1,4 м. Для огірків міжряддя — 2,1 м, відстань між рослинами — 30–40 см. Для баклажанів — 20 см у рядку, міжряддя — 1,4 м.
Для перців застосовую таку схему садіння: два рядки на відстані 40 см, у рядку між рослинами — 25 см, потім метрове міжряддя, знову два рядки та метрове міжряддя. І так до кінця поля. Селеру висаджую за схемою 70х30 см (4 рослини на 1 м²).
— Чим обробляєте культури проти шкідників і хвороб?
— Я прихильник органічного землеробства. Три роки поспіль вирощував культури тільки за органічними технологіями. І тепер намагаюся мінімально застосовувати «хімію». Проти хвороб та шкідників використовую хімічні препарати тільки на першій стадії росту рослин, і то підбираю максимально нешкідливі. За три-чотири тижні до збирання врожаю переходжу лише на біопрепарати. Наприклад, висаджуючи баклажани та капусту, обробляю їх Конфідором, що захищає рослини від шкідників упродовж перших десяти днів. Для наступних обробок «синеньких» використовую біопрепарат Актофіт.
На томатах для захисту від хвороб чергую «хімію» (Квадріс, Курзат) і біопрепарат Триходермін. Важливо не загущувати рослини: так вони краще провітрюються і менше заражаються інфекціями.
Розсаду капусти проти кореневої гнилі та інших хвороб обробляю біопрепаратами Фітоспорин-М та Триходермін. Якщо погода холодна, через три тижні після висаджування захищаю її Актарою. Якщо сприятлива, проти лускокрилих застосовую біопрепарати Актофіт чи Лепідоцид або чергую їх. Бездоганну на вигляд капусту дуже важко отримати, не використовуючи «хімії», бо все одно буде незначне пошкодження. Біопрепарати знищують тільки молодих гусениць і не діють на дорослих комах. Отже, важливо почати обробки заздалегідь, поки ще не розрослася популяція шкідників.
Крім того, для боротьби зі шкідниками використовую комах-ентомофагів, зокрема трихограми, які захищають рослини протягом усього вегетативного періоду. На початку травня випускаю їх на акацію, потім розкладаю по одному листочку на кожну сотку.
Чудовий репелент — базилік. Висаджую його в рядок між культурами. Він добре відлякує комах.
— Яку сівозміну використовуєте?
— Я поділяю рослини на групи: пасльонові (томати, перець, баклажан), гарбузові (диня, кавун, огірки), хрестоцвіті (різні види капусти), цибулинні (цибуля ріпчаста), зонтичні (селера). Приміром, для пасльонових роблю сівозміни з капустою та селерою, наприклад: капуста-баклажан-цибуля або томати-селера-цибуля. Потім залишаю землю під пар, щоб відпочила. Навесні, коли на полі наростає бур’ян, декілька разів скошую зелену масу (так, щоб не визріло насіння) та задисковую її у землю.
— Маєте відповідну техніку?
— Звичайний Т-25. До нього зробив навісне обладнання, наприклад культиватори з лапами для різних культур. Змайстрував мотоблок на сонячних батареях. Його розібрав і хочу переробити на мінітрактор. Загалом роблю багато пристосувань власної конструкції з врахуванням своїх умов, але на всі проєкти бракує часу.
— Який щодо врожайності, на вашу думку, цей рік?
— Не скажу, що він дуже поганий, але чудовим його назвати теж не можна. Через прохолодну весну та початок літа всі культури запізнилися з достиганням у середньому на два тижні. Особливо це стосується ранніх сортів, урожай яких збирали разом із середніми.
Прохолодна травнева та червнева погода дуже негативно позначилася на баштанних культурах (кавунах, динях), у багатьох вони пропали. Спеку південні культури (баклажани, томати, перці), які вирощую, витримали непогано, головне — вчасно поливати. Але для тих, хто вирощує овочі на богарі, звичайно, висока температура та бездощів’я негативно вплинули на урожайність і якість овочів.
Температурні коливання трохи зашкодили й нашій цибулі та капусті. Капуста, до речі, більш стійка до погодних аномалій. Але якщо була спека понад 30 градусів, то вона дуже нагрівалася, від того після збирання підпрівала. Якщо на капусті спостерігалося навіть точкове пошкодження, зрізані увечері головки до ранку частково псувалися. Але сподіваюся, що на пізній такого не буде. До речі, на ній є восковий наліт, тому до гнилі стійка.
Якщо овочі хоча б частково пристосовувалися до погодних аномалій, то люди їх витримували набагато важче. Ми вирощуємо екологічно чисту продукцію й не застосовуємо гербіцидів. Прополюємо вручну. Крім того, для збирання урожаю наймаємо тимчасових працівників. Але люди не витримували такої спеки. Було важко знайти працівників на сільськогосподарські роботи. Отож, можна сказати, що ми увійшли в зону ризикованого землеробства. Щоб успішно займатися овочівництвом, треба враховувати нові погодні умови.
Зміст статей журналу СонцеСад №4/2021
