Рукотворний велетень ЩАВНАТ: з чим його їдять?

08.12.2021

Щавнат— це суперранній листяний овоч, невибагливий та дуже врожайний.

В ексклюзивному інтерв’ю для «СонцеСаду» розповів Джамал Рахметов

⌂ Фото: Джамал Рахметов

Український гібрид

Раніше такої рослини в природі не існувало — її створили в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України. Назва свідчить про те, що нібито щавнат — новий сорт шпинату, але це не так. Нова культура — результат гібридизації щавлю шпинатного (Rumex patientia), який також називають шпинатом англійським, та щавлю тянь-шанського (Rumex tianschanius). Який же щавнат на смак і з чим його їдять?

Науковці кажуть, що новостворений овоч має неабияке майбутнє. Яке саме, «СонцеСад» запитав вітчизняних учених. І ось що нам розповів заступник директора з наукової роботи інноваційного розвитку, заввідділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України доктор сільськогосподарських наук Джамал Рахметов:

— Завдяки батьківському виду, щавлю тянь-шанському, щавнат — багаторічна культура, стійка до посухи, морозу, хвороб, шкідників. Зазвичай росте й рясно плодоносить на одному місці не менше 8–10 років. Не потребує утеплення, витримує морози до -30⁰С, навіть коли нема снігу, а в період вегетації йому не страшні приморозки. Коли свіжу зелень збирають лише в теплицях, щавнат у відкритому ґрунті дає свій перший вітамінний урожай. Вітамінну продукцію з нього можна збирати й пізно восени. Швидкість росту вражає: 7–8 см на добу! Тому вже через три-п’ять днів після того, як розтанув сніг, можна зрізати його молоде ніжне листя, а до травня рослина стає справжнім велетнем: 2–2,5 м заввишки. За весь період вегетації кущ може дорости до 3–3,5 м.

Ніжний смак шпинатного щавеля

Материнський вид, шпинатний щавель, як зауважує Джамал Рахметов, забезпечує приємний смак та високий вміст білка і вітамінів у щавнаті. Наприклад, вітаміну С у цій культурі майже стільки ж, як у лимоні. А листя завдовжки 35— 40 см у сухій речовині майже на 40% складається з білка. Щавнат — більш дієтичний продукт, ніж щавель, оскільки в ньому майже утричі менше щавлевої кислоти.

— Щавнат використовують для приготування салатів, супів, гарнірів, десертів, напоїв, начинки для пирогів, вареників, — зазначає Джамал Рахметов. — Листя (свіже або засушене) можна заварювати як вітамінний чай, засолювати, маринувати, сушити. Сухі листки мелють на борошно, яке навіть після термічної обробки добре зберігає смарагдове забарвлення.

⌂ Фото: Щавнат використовують для приготування салатів, супів, гарнірів, десертів, напоїв, начинки для пирогів, вареників

Ми розробили десять рецептур використання щавнату. Дуже цікаві результати отримано під час спільних досліджень зі словацькими колегами з аграрного університету щодо використання борошна із щавнату для приготування різних макаронних виробів.

Європа — за щавнат!

Історія успіху щавнату вражаюча! Нині його визнано в Європі, Китаї, Казахстані та багатьох інших країнах. У деяких із них сорти щавнату української селекції вже занесено до державних реєстрів. Спектр використання цієї культури широкий. Адже щавнат славиться не тільки харчовою цінністю та лікувальними властивостями, а й використанням як цінної кормової культури чи біоенергетичного палива.

— У нашому інституті, — продовжує Джамал Рахметов, — розроблено овочеві й кормові сорти щавнату. Він високоврожайний, тому його використовують для годівлі тварин. Завдяки інтенсивному росту за сезон можна отримати 2–4 укоси культури, тобто в середньому 24–26 т/га зеленої маси.

Зацікавилися ним і як енергоносієм. Щоб забезпечити паливом одне приватне господарство, досить гектара цієї культури.

Інструкція вирощування шпинатного щавеля

— Агротехніка вирощування цієї культури дуже проста, — розповідає Джамал Рахметов. — Ґрунт під посіви щавнату спершу лущать, орють і боронують, вносять добрива. Органічних добрив треба 40–60 т/га (0,4–0,6 т/сотку), мінеральних — з розрахунку діючої речовини: азоту — 90–120 т/га (0,9–1,2 т/сотку), фосфору — 60–90 кг/га (0,6–0,9 кг/сотку), калію — 90–120 кг/га (0,9–1,2 кг/сотку).

Щавнат сіють рядковим способом від ранньої весни до кінця червня. Відстань між рядками — 45 см, якщо це кормовий або овочевий щавнат. Вирощуючи насіннєві рослини, міжряддя має бути більше — 70 см. Якщо плануєте отримати біоенергетичне паливо, то досить 25 см між рядками. До та після сівби ґрунт ущільнюють. Сходи з’являються за тиждень після посіву.

Розпушують ґрунт у міжряддях після кожного скошування і наприкінці вегетації. Також вносять фосфорно-калійні добрива (40–45 кг/га фосфору та 45–50 кг/га калію). Іноді щавнат хворіє на антракноз, пошкоджується листоїдами, буряковими довгоносиками. У цьому разі доведеться обробити рослини відповідними інсектицидами та фунгіцидами.