Слива - цінність кожного саду

LinkedIn
WhatsApp
Telegram
03.09.2020

 

Слива-найбільш розповсюджена кісточкова культура. ЇЇ виробництво в світі перевищує в чотири рази вишню та черешню разом взятих і складає близько 6 млн. тонн в рік. Слива найбільш урожайна серед кісточкових культур, досить швидко плідна – починає плодоносити на 3-4 рік та найбільш пристосована до наших кліматичних умов. Найсприятливішими умовами для вирощування культури вважаються Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська, Харківська та Донецька області, ці регіони і є основними виробниками знаменитого українського чорносливу. Найголовніше – плоди сливи цінні, як для споживання в свіжому вигляді, так і для різних видів переробки.
В силу еколого-географічного походження і біологічних особливостей культури, сливі потрібно багато світла і тепла, тому при виборі місця для посадки необхідно акцентувати увагу на середині пагорбів захищених з північно-західної сторони та на самих пагорбах. Ні в якому разі не можна висаджувати культуру в низинних місцях, ярах, урвищах, вздовж річок та водойм, так, як в період цвітіння та зав’язування плодів тут накопичується велика кількість вологи та найчастіше спостерігаються весняні заморозки, в результаті знищується весь урожай. Слива досить теплолюбна культура. За ступенем морозостійкості надземної частини слива поступається яблуні, вишні, груші, але перевищує черешню, аличу, абрикос та персик.
Слива може рости, як деревом так і в формі високого куща. Рослини можна висаджувати, як осінню так і весною. При посадці потрібно акцентувати увагу на такі аспекти: не додавати в посадкову яму сильнодіючі добрива, можна тільки перегній; після посадки коренева шийка саджанця повинна знаходитись на 5-7 см вище рівня ґрунту; посаджене дерево потрібно добре та часто поливати; дуже глибока посадка шкідлива для сливи, цим самим вона може призвести до відпрівання кори та пригнічення дерева, це скажеться на рості та плодоношенні; більш сильнорослі сорти сливи потребують в перші роки кріплення до кілків м’яким шпагатом, не можна застосовувати для цього проволоку, або інші матеріали, які можуть пошкодити кору; в перші 2 роки потрібно перевіряти чи не перетягує шпагат кору і не врізається в дерево.
На 3-й рік після посадки вносять мінеральні та органічні добрива. При стовбуровий шар періодично рихлять та видаляють бур’яни. В ранньовесняний період та після цвітіння вносять азотні добрива. В другій половині вегетаційного періоду вносять азотно-, та фосфорно-калійні добрива. Восени під перекопку ґрунту вносять органічні та фосфорно-калійні добрива. Важливим заходом по догляду за сливою, щепленою на аличі, є регулярне видалення прикореневої порослі, яка може з’являтися в радіусі 3 м. від дерева. Через деякий час після початку плодоношення потрібно провести проріджування плодів, вони мають знаходитись на відстані 5-8 см. один від одного.
Не зважаючи на те, що кісточкові культури негативно реагують на інтенсивну укорочуючу обрізку, при посадці потрібно провести закладку крони. У некронованих однорічок – відміряють від землі висоту крони (50-60 см.), залишають 4-5 бруньок, в свою чергу у кронованих однорічок або дворічок видаляють на кільце найближчі до провідника бокові конкуруючі гілки або переводять на одну із них. Із бокових залишають більш-менш розріджені і направлені в різні сторони 3-4 гілки. Провідник залишають на 50-60 см довшим від верхньої бокової гілки, яку обрізають на 1/3 або 2/3 довжини, а решта приблизно на висоті, яка залишилась. В подальші роки закладають розріджено ще 2-3 бокові гілки, пізніше вирізають і провідник. Далі обрізка сливи, як інших кісточкових, має бути бережною, з видаленням на кільце загущуючих, «вовчкових» та поломаних гілок. Як і всі кісточкові, сливу слід обрізати ранньою весною, або літом.
Слива пошкоджується багатьма шкідниками та хворобами, тому проведення заходів по боротьбі з ними необхідні. Найпоширенішими хворобами для сливи є: кокомікоз, плодова гниль, сіра гниль, сумчаста хвороба сливи, бактеріальний рак. В боротьбі з ними найчастіше застосовують такі фунгіциди: Хорус, Світч та Гарт. В боротьбі з сисними шкідниками, плодожеркою, листокруткою, квіткоїдом, тлі та іншими застосовують такі інсектициди: Актара, Нурел Д, Бі-58, Фас, Конфідор Максі, Денис Профі.
Плоди сливи по калорійності переважають над плодами яблуні, груші, абрикоса, персика, ягідних культур, поступаються лише винограду та вишні. Плоди сливи мають у своєму складі 13-26% сухих речовин, 7-15% цукрів, 0,25-2,9% органічних кислот, 0,2-1,5% пектинів, дубильні речовини, вітаміни групи Е, РР, В2, К, піродоксин, фолієва кислота, вітаміну С в плодах сливи відносно не багато – 10-25 мг %. Проте плоди врожають великим набором елементів : калій, кальцій, магній, фосфор, натрій, желізо, марганець, кобальт та ін.
Плоди сливи рекомендують при гіпертонії, запаленні легенів, туберкульозі, ревматизмі. Вони виводять з організму багато шкідливих речовин , в тому числі і радіонукліди, мають послаблюючу дію. В своєму складі плоди мають солі калію, які виводять з організму надлишкові сіль та воду. Ядрах кісточок мають до 52% масел, які широко використовують в парфумерії та медицині. В їх склад входять вищі жирні кислоти, такі, як олеїнова, лінолева та пальметова. Гарну коричнево-червону деревину сливи використовують в столярній майстерності.

Лисенюк Ю.М., аспірант, Інститут садівництва НААН

Купити саджанці слив можна тут

Читати ще:
Шовковиця - універсальний лікар
Айва японська - яскрава красуня у наших садах
Черешня має рости у кожному дворі!

LinkedIn
WhatsApp
Telegram