Надзвичайна звичайна айва (журнал СонцеСад №1/2021)

LinkedIn
WhatsApp
Telegram
06.02.2021

Про «попелюшку» українських садів ми розпитали у людини, яка знає цю культуру краще, ніж будь-хто – авторки низки українських сортів айви, доктора біологічних наук, професора, завідувачки відділу акліматизації плодових рослин Національного ботанічного саду НАНУ ім. Гришка Світлани Клименко.

Чим вас привабила айва? Адже це не дуже популярний в Україні фрукт. 

– Скоріше, недооцінений. Передусім, українці не дуже обізнані щодо використання айви. Якось закарбувалося в усіх, що вона – лише для варення, рідше – компоту, кисілю. Проте її, тушковану чи запечену, можна використовувати як гарнір до м’яса чи риби, додавати до каш. Можна плоди запекти, вирізавши серединку й заклавши туди сир. Або підсмажити, як картоплю, із цибулею. Діти точно будуть у захваті від айвового желе. Я вже не кажу про лікарську дію плодів і листя – проти тиску, розладів шлунку, анемії тощо. Пектинові речовини, на які багаті плоди, мають антиоксидантні властивості, тобто корисні для тих, хто живе на забруднених радіонуклідами територіях. Завдяки тому, що цей фрукт не містить цукрози, його включають у меню діабетиків. До речі, без цукру й навіть кип’ятіння айву можна консервувати: порізати дольками, покласти в банку, залити окропом й закрутити. Будь-яка переробка прибирає з плодів дубильні речовини. Хоча селекціонери вже створили такі сорти, які можна вживати без переробки – у свіжому вигляді.

Друга причина, через яку айва малопоширена в Україні, – думка, що ця рослина лише для півдня. Дійсно, так колись і було, але вже кілька десятирічь вона чудово почувається й плодоносить на Київщині, Сумщині, Чернігівщині.

Завдяки чому це стало можливим?

– Завдяки селекції. Першою задачею, яку ставили наші фахівці упродовж багатьох десятиліть, – було створення сортів, стійких до низьких зимових температур. Насіння з Криму, Середньої Азії, Кавказу висівалося в київському ботсаду. Серед сіянців відбиралися найкращі, аби після схрещування отримати нові властивості – вищу зимостійкість, більший розмір плодів, менші насіннєві камери, скороплідність, нові біохімічні показники, тривалість зберігання.

Сьогодні питання стійкості до морозів стоїть не так гостро – зими потеплішали. Остання холодна, нестабільна за температурою зима, що пошкодила дворічну деревину, трапилась у 2009-2010 роках. Добре, що в айви регенерація відбувається дуже швидко. Через рік рослини повністю відновилися. Загалом енергія росту в айви надзвичайна – за рік вона дає приріст до 100 см та не дає порості.

Світлана Клименко

Для саду це не дуже добре. Як її приборкати?

– Щорічним обрізуванням. Якщо приріст 70 см, можна вкоротити гілку на третину, якщо 1 м – на половину. Це потрібно не лише для того, щоб тримати рослину в компактному вигляді, а й для плодоношення. В айви плодові бруньки формуються на кінцях гілочок. Якщо не обрізувати, плодоношення поступово переміщується на периферію крони. Плодів зав’язується багато, вони важкі, тягнуть гілки долу.  Гілки ламаються, бо деревина в рослини не дуже міцна.

Як довго можна їх зберігати?

– У прохолодному приміщенні – до лютого-березня, у холодильниках – до травня. А яке задоволення, коли заносиш айву до приміщення! За кімнатної температури зі шкірки починають вивільнятися ефірні олії, й розтікається чудовий аромат…  

Чи потребує айва особливої агротехніки?

– Це зовсім невибаглива рослина. Призвичаюється до будь-яких ґрунтів, мириться навіть із засоленими. Не страждає від високих ґрунтових вод, у той же час стоїчно витримує посуху. Виживання за відсутності поливання їй забезпечує стрижневий корінь, який сам шукає вологу, однак плоди виходять несоковитими й дрібними. Тож зрозуміло, що полив піде лише на користь урожаю. Іноді трапляються враження плодовою гниллю чи букаркою, але вони не носять масового характеру. Пристовбурові кола восени обкопуємо, влітку мульчуємо, щоб зберегти вологу й не дати пробитися бур’янам.  

Як завести в саду айву: придбати щеплений саджанець, відділити від материнського куща порость, зробити відводок чи вкоренити живець?

– Щеплять айву навесні окуліруванням. Підщепою можуть виступати глід, який підвищує її посухостійкість, а також горобина і хеномелес. Сама айва – універсальна підщепа для груші. Тоді як сіянець груші вступає в плодоношення на 7-8 рік, на айві цей процес скорочується до 3-4 років. До того ж сіянець айви у якості підщепи відрізняється високою зимостійкістю.

Айва настільки цікава й корисна рослина, що хочеться, щоб вона з року в рік поширювалася й все далі просувалася на північ. Адже є приклади, коли її успішно культивують не лише в українському Поліссі, а й у Білорусі.  

ОЛЕНА СУХОРУКОВА

Акція!. Як виняток ми відкрили Вам доступ до журналу "СонцеСад" і запрошуємо передплатити його тут

Скачати електронний варіант журналу тут

Читайте ще:
Ягідне царство Анатолія Гребенника (журнал СонцеСад №1/2021)
Актинідія любить українські землі (СонцеСад №1/2021)
Гіменокаліс – лілія-павук (журнал СонцеСад №1/2021)
Пересаджуємо лілійник (журнал СонцеСад №1/2021)
Королева ночі тубероза (журнал СонцеСад №1/2021)
Лесина Груша в саду (журнал СонцеСад №1/2021)
Лілія як дерево! (Журнал СонцеСад №1/2021)
Кизил сотні літ щороку рясно плодоносить (журнал СонцеСад №1/2021)
Секрети вирощування картоплі (журнал СонцеСад №1/2021)
Вирощуємо смачну картоплю (журнал СонцеСад №1/2021)
Жимолость – максимум користі, мінімум клопотів (журнал СонцеСад №1/2021)
Верба б’є по хворобах (журнал СонцеСад №1/2021)
Астильба – тіньовитривала краса надовго (журналСонцеСад №1/2021)
Десять правил вирощування груші (журнал СонцеСад №1/2021)
Хурма – досить легка культура для вашого саду (журнал СонцеСад №1/2021)
Флокс садовий – невибаглива краса (журнал СонцеСад №1/2021)
Червонощокі яблука - діти сонця (журнал СонцеСад №1/2021)

LinkedIn
WhatsApp
Telegram