⌂ Фундук Варшавський червоний у липні
⌂ Юрій Рейнський, с. Дермань, Рівненська обл.
Коли у 2006 році почав розводити фундук, мені й на думку не спадало, що це так захопить мене. Просто з’явилося бажання створити затишний куточок для життя та відпочинку. Тому купив будинок у селі та трохи більше гектара землі (садок та город) біля нього.
Мої спроби займатися традиційними видами сільськогосподарської діяльності були не дуже успішними. Але прикро було залишати землю без обробітку, адже насіяв та насадив потроху різних дерев, кущів та трав. І поступово серед них виділився фундук. Придбані на ринках саджанці особливо не надихали, і я вирішив звернутися до наших науковців від Харкова до Львова. Проте конкретних рекомендацій щодо вирощування фундука в моїй місцевості (північно-західний лісостеп) не отримав.
Тоді я уже відчув азарт справжнього садівника-аматора й особливо «фундуківника». Зрештою придбав у Харкові, Умані, Києві саджанці доступних сортів і висадив у своєму саду. Минуло понад десять років. Усі мої рослини (понад 60 сортів!) прижилися, добре себе почувають, тішать мене та мою родину плодами (від 1 кг до 8 кг на кущ).
За цей час я ознайомився з надбаннями науки і практики горіхівництва. Дотримуючись переважно рекомендацій Ф.А.Павленка, віддаю перевагу сортам української та північнокавказької селекції, які, на мою думку, найкраще підходять для місцевих ґрунтово-кліматичних умов.
⌂ Фундук Боровський
Найбільш продуктивними виявилися рослини: серед українських сортів – Боровський, Корончатий, Грандіозний, Шедевр, Лозівський кулястий, Кіровоградський; північнокавказьких – Гордієнко, Караманівський, Морозівський; грузинських – Немса і Футкурамі; азербайджанських – Ганджа; європейських – Косфорд, Сирена і Цінний Вебба. До речі, європейські я придбав у «СонцеСаді».
Мої улюбленці – Боровський і Сирена. Вони такі різні, але мають багато схожих властивостей: дуже врожайні – дають щедрі плоди щороку, мають гарні квіти, які рясно цвітуть, добре запилюють інші сорти, горіхи виповнені й дуже смачні. До того ж дають багато садивного матеріалу: засипаю основу куща тирсою, у якій добре вкорінюються пагони, що рясно виростають біля основи куща, і щороку маю десяток-півтора відводків. Сирена неймовірно красива: має найчервоніше листя серед усіх червонолистяних. Як кажуть, неопалима купина: кущ улітку ніби палає! Восени листя втрачає червоний колір, але якими ж красивими є горішки у червоній обгортці! Коли ж пізно восени нема ні листя, ні горішків, то квітки-котики надалі зберігають червоний відтінок. Маю і Варшавський червоний. У нього напрочуд яскраві плюска і горішок. А який він смачний! Мило глянути на Косфорд, який весь обсипаний горіхами. Улюбленим сортом мого дев’ятирічного сина є Цінний Вебба: малий біля нього, як білка, крутиться. По п’ять горішків на день змушую його з’їдати, а до Цінного Вебба запрошувати не треба: залюбки їсть. Дуже смакують горіхи з духовки: прогріваємо у шкаралупі протягом двох хвилин за максимальної температури, даємо охолонути і вони стають такі смачні, що не можна відірватися!
Дбаю і про захист свого саду від шкідників і хвороб. Проводжу три обробки: коли сад спить – мідним і залізним купоросом, ще дві комплексні обробки від горіхового довгоносика та гнилей. Важче боротися з білками, дятлом та сойкою.
Якось побачив велику купку шкаралупи під грушею. Здивувався: звідки вона взялася? Потім приглянувся і бачу: несе дятел горішок, кладе у розщепину – і дзьобом по горіху! Роздовбав – і відразу летить по новий горіх. Як не відганяв його, але відлякати так і не вдалося: купа шкаралупи під грушею до кінця сезону помітно зросла…
А білок допомагає відганяти наша улюблениця – фокстер’єр Герда. Спочатку на краю фундукового саду для кращого запилення було посаджено сіянці ліщини. Довелося їх забрати, щоб створити порожній простір, через який білки по гілках не переберуться, а бігати по голій землі для них небезпечно. Герда вже на них чекає і немов каже: «Ось так буде з кожним, хто ласо дивиться на наші горішки!». «Наші», бо Герда також полюбляє фундук. Під час опадання горіхів «допомагає» нам їх збирати: перша виходить на ділянку і з’їдає найкращі. Також краде горішки із кошика, куди їх кладемо, і ховає.
Раніше думав, що моя ділянка завелика і не вдасться її повністю освоїти, а тепер навпаки – здається, що замала. Оскільки є непереборне бажання додавати і додавати нових сортів до своєї колекції і виплекати сад-довідник із фундука.
Прижилися у мене також й інші рослини, зокрема горіхи: Чорний, Сірий, Маньчжурський, Серцеподібний, Ланкастерський та інші.
⌂ Ось як виглядає Дермань із вікна нашого будинку!
Мульчування фундука
Для збереження вологи в ґрунті мульчую пристовбурові кола.
Спочатку давав тирсу, а тепер сіно: викошую всю траву – і під кущ. Виходить коло діаметром до півтора метра і товщиною мінімум 10–15 см, постійно додаю шар за шаром сіно.
⌂ Ось так вкривається мульчею фундук
Фундук Боровський – для нас найсмачніший, горіхи не продаємо, споживаємо усією сім’єю.
Бесіду вів Остап Михаць
Купити саджанці фундуку можна тут
Читайте ще:
Агротехніка вирощування фундука
Травневий хрущ – всеїдний шкідник
Як вирощувати фундук? Рекомендації
