Ожина — це харчова, полівітамінна, лікарська, медоносна і декоративна культура. Вона налічує близько 200 видів, яків свою чергу поділяються на групи: з прямостоячими стеблами (куманиці), зі сланкими (росяниці), напівсланкі вічнозелені форми. Ожина — напівкущ з багаторічною підземною частиною (кореневищами) і дворічною надземною. За врожайністю і смаковими якостями росяниці мають перевагу над куманицями, однак наявність сланких пагонів ускладнює їх вирощування.
Росяниці мають сланкі пагони з різним ступенем колючковості, але останнім часом виведено безліч взагалі безколючкуватих сортів. Плоди чорні, більш крупні, соковиті. Плодоношення більш раннє, урожайність висока, але зимостійкість не дуже висока (на зиму укривати листям, агроволокном, тощо).
✔ Ожина дуже вимоглива до світла, стійка до посухи, дуже реагує на зрошення. Ґрунти повинні бути добре дренованими і родючими. Культура не вимоглива до їх кислотності. Оптимальна схема при стрічковому садінні — 2,5x1–1,5 м, а при кущовому — 2x2 м.
✔ Плодоношення насаджень починається на 2–3 рік після садіння, урожайність у період повного плодоношення складає 2–3 кг, окремих сортів («Ізобільна») до 4 кг з куща. Для підвищення врожайності проводять дворазове обрізаання верхівок пагонів, заміщення при досягненні ними довжини 0,8–0,9 м.
✔ Ділянку з ожиною потрібно підтримувати в чистому від бур’янів стані, постійно розпушувати. Сланкі стебла обов’язково потрібно підв’язувати до опорних конструкцій — опор, які б забезпечували не тільки кріплення рослин, але й достатнє освітлення ягід та полегшення їх збирання. Висота стовпів повинна бути 1,8–2 м, відстань між ними — 6–10 м. Між стовпами натягують дріт у 2–3 ряди (нижній — 0,5 м від землі, верхній — 1,5 м). Кожне стебло окремо підв’язують вертикально до нижньої нитки дроту, а до верхніх ниток — горизонтально чи віялоподібно. Ягоди збираються тільки вручну, тому що кістянки не «знімаються» з плодоложа як у малини. Період достигання ягід в кущі досить тривалий, їх збирають у декілька прийомів.
✔ Удобрення починають з третього року після садіння з внесення азотних добрив, після збирання врожаю вносять фосфор (200–300 г суперфосфату) та калій (30–50 г калійної солі). Гній вносять один раз на 2–3 роки.
✔ Поливи припиняють в другії половині серпня, щоб не затягнуть ріст пагонів та пришвидшити дозрівання. За правильної агротехніки тривалість господарського використання ожини — 10–15 років.
До складу ягід і листків ожини входять мікроелементи кровотво рного комплексу (мідь, марганець, вольфрам, молібден та ін.). Корінь ожини, зварений з медом, рекомендують при водянці. Перетерте висушене коріння споживають пре нирко кам’яній хворобі. Листя та молоді пагони мають антисептичну дію. Їх відвар також використовують при неврозах та задишці.
Ожина гарний медонос, дає багато нектару та пилку. Мед світлий прозорий, зі слабким ароматом.
Гончарук Ю.Д., завідуюча селекційно-технологічним відділом, Інститут садівництва НААН
