В ПРИРОДІ ІСНУЄ БАГАТО ДИКОРОСЛИХ ВИДІВ ТА ФОРМ ОЖИНИ, ЯКІ СТВОРЮЮТЬ ГУСТІ НЕПРОХІДНІ ХАЩІ НА ВИРУБКАХ ЛІСІВ, В ЯРАХ ТА БІЛЯ РІЧОК. НАС ЦІКАВИТЬ ОЖИНА САДОВА, А САМЕ БЕЗКОЛЮЧКОВІ ЇЇ СОРТИ С НАПІВСЛАНКИМИ ПАГОНАМИ. ВОНИ ДАЮТЬ СМАЧНІ, СОЛОДКІ, ЗАПАШНІ ЯГОДИ, ЩО ДОСТИГАЮТЬ ТОДІ, КОЛИ ІНШІ ВЖЕ ВІДПЛОДОНОСИЛИ, ШВИДКО ВСТУПАЮТЬ У ПЛОДОНОСІННЯ (НА 2–3 РІК), МАЮТЬ ВИСОКУ ТА ПОСТІЙНУ ВРОЖАЙНІСТЬ.

Ожина відноситься до родини розоцвітих, до роду малини, підроду ожини. Так як ожина - близька родичка малини, їх часто порівнюють між собою. Проте ожина в 2–3 рази перевищує малину по врожайності, а також має більш транспортабельні ягоди. Оскільки ожина цвіте пізніше, вона не пошкоджується весняними морозами, більш засухостійка, але менш морозостійка, ніж малина.

Ожина росте на різних типах ґрунтів, однак на ґрунтах з великою кількістю гумусу дає кращі врожаї. Добре почуває себе на середніх, суглинистих, пухких, повітропроникних ґрунтах з pH 5,5–6,0, із заляганням ґрунтових вод не ближче ніж 1–1,5 м від поверхні, не витримує перезволоження. Враховуючи трохи меншу зимостійкість, ніж у малини, для ожини краще підбирати сонячні, захищені від холодних вітрів, місця. Віддавайте перевагу весняним термінам садіння, щоб запобігти можливого підмерзання рослин зимою. Оскільки у цих сортів ожини напівсланкі пагони, які вже в двохрічному віці потрібно підв'язувати на опору, то краще відразу садити її біля паркану або того місця, де ви зможете цю опору спорудити.

ОЖИНА — ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

У плодах ожини міститься дуже багато вітамінів та мікроелементів. Вітаміни: В3, В1, B2, B9, Е, К, РР. Листя ожини має до 270 мг вітаміну C, що в 4 рази більше, ніж у апельсині. По вмісту нікотинової кислоти (вітаміну PP) ожина значно випереджає інші плоди та ягоди (300 мг).

Наявність кальцію в ягодах робить її надзвичайно корисним продуктом для хворих на остеопороз. Крім того в ягодах ожини багато заліза, фосфору, магнію, марганцю, міді.

В народній медицині використовують всі частини цієї рослини. Відвар із плодів та листя використовують як потогінний засіб. Стиглі плоди використовують як легкий послаблюючий засіб, а нестиглі ягоди — як скріпляючий, відваром коренів полощуть рот і горло при ангінах. Завдяки біологічно активним речовинам ожина зміцнює капіляри, має протисклеротичну та протизапальну дію. Листя і плоди широко застосовують в косметології та дерматології: з листя роблять мазь для лікування вугрів, сік плодів сприятливо діє на шкіру обличчя та шиї.

Не варто забувати і про хороші декоративні якості ожини: на початку літа кущ покритий великими білими або світло-рожевими квітами, а в кінці літа він обсипаний блискучими чорними ягодами. Пагони, знаходячись на шпалері висотою 2 м, є хорошою живою огорожею.

САДІННЯ БЕЗКОЛЮЧКОВОЇ ОЖИНИ

Кущ від куща садять на відстані 1,5–2 м, між рядами залишають 2–2,5 м. У кожну посадочну яму розміром 40х40 см вносять 5–6 кг перегною або компосту, 100–150 г суперфосфату і 50 г калійної солі. Добрива перед внесенням змішують з верхнім шаром землі і на 2/3 об'єму засипають яму. Потім насипають шар землі без добрив, щоб запобігти небажаному контакту коренів з мінеральними добривами. При хорошому передпосадочному удобрюванні перші 2-3 роки вносять лише азотні (20–25 г аміачної селітри на 1 м2). В наступні роки щорічно на один кущ, що вже плодоносить, при перекопуванні дають 6–8 кг перегною, 90-100 г суперфосфату і 20-30 г калійних добрив. Ожина добре реагує на мульчування. Як мульчу можна використовувати гній, перегній, компост, торф шаром в 5-6 см.

ПОПУЛЯРНІ СОРТИ ОЖИНИ

Торн Фрі

Безколючкова ожина Торн Фрі виведена в США в 1966 році. Врожайність цього сорту в три-чотири рази вища ніж у малини.

Сорт має міцний кущ з довгими (до 4–5 м) напівсланкими пагонами. Квіти великі 3–3,5 см в діаметрі, світло-рожеві. Ягоди великі, масою до 5 г, довжиною до 3 см, яйцеподібні, фіолетово-чорні, кислувато-солодкі. Плодоносить з кінця липня до кінця серпня. Сорт стійкий до хвороб.

Лох Нес

Дуже популярний шведський сорт безколючкової ожини. Його перевагами є висока врожайність і дуже хороша якість ягід. Ягоди дуже великі (до 5 г). При повній стиглості — дуже смачні і довго зберігаються, дуже транспортабельні. Збір із другої половини серпня до заморозків.

Блек сатин (Чорний сатин)

Безколючкова ожина, що належить до дуже врожайних сортів. Висота куща 1,2 м, пагони прямостоячі. Ягоди великі, смачні, чорного кольору. Достигає у другій половині серпня.

Тріпл Краун (Потрійна Корона)

Гігантська ожина. Кущі з твердими швидкоростучими паростками, висотою до 2-х метрів. Ягоди великі (до 8 г), дуже смачні, солодкі, соковиті. Сорт надврожайний — до 15 кг з дорослого куща. Сорт середнього терміну достигання. Ще один козир: паростки без колючок — ягоди легко збирати навіть дітям!

Навахо

Сорт з прямостоячими високоврожайними стеблами. Плодоношення триває увесь серпень. Ягоди великі (до 5 г), блискучі, красиві і дуже смачні.

Ожиномалина Бекингемська Тайбері

Це цінна ягідна культура, і зростання інтересу садівників до неї цілком закономірний: вона більш великоплідна і врожайна в порівнянні з малиною. Садові культурні сорти поширюються мало через їх поки що недостатню зимостійкість. Тайбері — найбільш популярний сорт в Європі та Північній Америці.

Високорослий кущ, який, починаючи з липня, дає великий урожай солодких, ароматних ягід. Першокласний, безколючковий сорт. Ягоди подовгасті, червоні, великі, довжиною до 5 см. Ідеальний десерт, особливо з вершками.

ДОГЛЯД ЗА БЕЗКОЛЮЧКОВОЮ ОЖИНОЮ

При вирощуванні ожини потрібна шпалера висотою до 2 м. Для кріплення на шпалері сортів з довгими пагонами більш за все підходить метод плетіння. Дріт діаметром 3–4 мм натягують на висоті 50, 100, 150 см. Навесні стебла, залишені для плодоносіння, піднімають до верхнього дроту, овивають навколо нього 1–2 рази і опускають до середнього дроту, потім їх знову піднімають до верхнього дроту. До нижнього дроту підв'язують, трохи закручуючи, молоді однорічні пагони.

А ЯК «У НИХ»?

В США під ожиною зайнято понад 16 000 гектарів землі, врожай вираховується сотнями тисяч тон. Це тому, що при правильній агротехніці ожина може дати врожай 170–200 центнерів з гектара. Ожина набуває все більшої популярності і в Європі. І там, де попробували вирощувати ожину, вона значно потіснила малину, оскільки значно переважає її по всіх параметрах.

Для підвищення продуктивності кожного пагона їх обрізають. Перший раз — в кінці травня – першій половині червня. У паростка висотою 1–1,2 м верхівки зрізають на 10–15 см. Після цього в пазухах листків пробуджується 4–5 і більше бокових пагонів. Весною після розпускання бруньок бокові прирости слід вкоротити до 40 см. Після збирання врожаю старі пагони, які вже відплодоносили, вирізають повністю, не залишаючи пеньків, потім спалюють. Одночасно кущ проріджують, залишаючи на 1–2 пагони більше норми на випадок підмерзання або зламу пагонів після зимівлі. Навесні при завершальному проріджуванні залишають 4–6 стеблин на один кущ.

Восени молоді стебла пригинають до землі і вкривають будь-якою мульчею: торфом, стружкою, листям, а пізніше — снігом.

Плоди ожини збирають з кінця липня до кінця вересня в залежності від сорту і погодних умов. Вони достигають не одночасно, тому їх збирають з інтервалом в 2–3 дні протягом 3–4 тижнів. Ягоди дуже соковиті і смачні. В холодильнику при відносній вологості 80–85% вони чудово зберігаються протягом 7–10 днів.

Купити саджанці ожини

Читайте ще:

Ожина. Врожай залежить від догляду

Ожина. Секрети щедрого врожаю

Найщедріша ягода — ожина!