«СонцеСад» ділиться порадами від експерта

Близько п’ятнадцяти років Ніна Сінько із селища Іванополя на Житомирщині вирощує біля свого будинку красивий екзот — амарант. Велетенські чудернацькі рослини буяють на її обійсті від кінця весни до пізньої осені.

— Я спершу й гадки не мала про унікальні властивості цієї рідкісної культури, — щиро каже Ніна Іванів­на. — Подароване подругою насін­ня посадила на городі заради ціка­вості поруч із картоплею. А через кілька місяців тут виріс справжній тропічний ліс. Деякі кущі сягнули заввишки трьох-чотирьох метрів!

— А що ж це за рослина така — амарант? Чим вона цікава?

— Амарант має й іншу назву — щириця. Батьківщиною його є Пів­денна Америка. Цю культуру ви­рощували ще давні ацтеки та інки. Вони назвали амарант «даром бо­гів». Унікальна рослина була дуже поширена в цих народів. Потім про неї забули на 400 років. І лише на­прикінці XX століття амарант знову потрапив до Європи.

Нині відомо понад 100 видів амарантів. Я вирощую два — хвос­татий та багряний. Щириця є одно­річною рослиною. Але мені не до­водиться щороку садити їх знову й знову — цю роботу квіти роблять за мене самі. Наприкінці літа насіння падає у землю, а наступної весни квітуча плантація з’являється на тому самому місці. Пізно восени скошую стебла на городі, загортаю їх у ґрунт, де вони перегнивають узимку. І таким чином як сидерати підживлюють грунт для весняного висаджування іншої городини.

— Отож, доглядати за цим екзо­том нескладно?

— Зовсім ні! Він є дуже неви­багливим, добре витримує перепад температури, без поливання може обходитися дуже довго. Найкраще для нього підходять освітлені сон­цем ділянки городу. А грунт для висаджування краще вибирати жи­вильний, пухкий та легкий. Після садіння слід лишень час від часу прополювати грядки та мульчувати їх скошеною травою, аби рослина не засохла. Якщо є потреба, можна підживити амарант настоєм золи і коров’яку. У період активного росту (травень-червень) бажано обску­бувати верхню частину куща, щоб посилити зав’язь плодів. За умов такого нескладного догляду ама­рант ростиме дуже швидко — по сім-вісім сантиметрів на добу!

— А шкідники цій рослині не докучають?

— Аж ніяк! Амарант зовсім не боїться комах-шкідників і майже не хворіє. Саме через це я посадила його поряд із картопляною ділян­кою городу. І після цього карто­пля стала набагато краще родити. Чому? Бо коріння амаранту живить її киснем, допомагаючи рости. А специфічний аромат відлякує всіх комах-шкідників.

— Як використовувати врожай амаранту в господарстві?

— Ще в період цвітіння ці рос­лини є мовби оздобою мого горо­ду. Надзвичайно красиві стебла з оксамитовими квітками прикраша­ють обійстя, милуючи погляд. Але є від щириці не лише естетична, а й практична вигода.

По-перше, це дуже корисна їжа. Амарант містить у складі фосфор та кальцій — поживні мікроелемен­ти. Листя рослини я зриваю восе­ни та використовую під час заква­шування огірків. Ще готую чудові салати з амаранту. З висушених листків заварюю смачний чай.

До речі, вживання амаранту за­побігає багатьом хворобам. Про це знали ще давні інки й ацтеки. Ама­рант зупиняє поширення ракових клітин, підвищує імунітет, знижує рівень холестерину в крові, лікує псоріаз, виразку шлунка, опіки, стенокардію та жіночі хвороби.

Отже, амарант на моєму горо­ді виконує одразу кілька функцій: око милує, хвороби лікує, у стравах смакує та картоплю вартує!

Спеціально для СонцеСад матеріал підготував Олександр ЛАРІН

Купити насіння амаранту