Про таких жінок, як наша героїня, зазвичай кажуть: «Невтомна, мов бджілка!»
⌂ Фото: Леонора Адамчук на своїй пасіці
Також слухайте цю статтю в аудіоформаті:
Пані Леонора виймає трепетно рамку з вулика та з повагою спілкується із золотими трудівницями. «Не бійтеся, підходьте ближче! Не вжалять! Вони дружелюбні», – усміхаючись, запрошує «CонцеСад» до своєї пасіки в с. Селезенівка на Київщині Леонора Адамчук, кандидатка сільськогосподарських наук, доцентка кафедри стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції Національного університету біоресурсів і природокористування України, науковиця ННЦ «Інститут бджільництва імені П. І. Прокоповича», засновниця громадської організації «Фундація жінок-пасічниць», яка розповіла нам про бджільництво не як про роботу, а як про стан душі.
Історія Леонори Адамчук:
— Чим для Вас є пасіка?
— Про це можу говорити годинами... Пасіка не лише дарує мед, а й є джерелом позитивної енергії, яке створює щоранку настрій. Бджілка збирає пилочок, немовби усміхається – і ви стаєте щасливішими.
— Відколи займаєтеся бджільництвом? Чи було це сімейною традицією?
— Я пасічниця в четвертому поколінні й запозичила досвід від бджолярів зі своєї родини. Моя племінниця — уже п’яте покоління, яке продовжуватиме солодку справу. Вона з трирічного віку щоразу спостерігає за бджолами, коли приїжджає в гості, й обожнює мед.
⌂ Фото: Повний стільник зазвичай важить до 3 кг
Я народилась у бджільництві та з любов’ю до бджіл. До того ж дідусь по маминій лінії, Юрій Дмитрович Адамчук, плекав у мені це захоплення з дитинства. Він залучав мене до різних робіт. Коли була менша — ходили на околиці села й досліджували медоносні рослини, щоб спрогнозувати, який буде медозбір. Для мене, ще малої дівчинки, ці луки були як джунглі. Дідусь закликав: «Ідемо в джунглі шукати пригод». Це залишило в пам’яті слід на все життя.
Також було цікаво, коли ми їздили на медозбір, вивозили бджіл і ночували в шатрах, варили кашу на вогні. Згодом дідусь залучав мене до важчих робіт: разом із ним чистили рамки, перетоплювали віск. Він навчав практичного бджільництва. На жаль, тоді я присвячувала цим заняттям мало часу.
⌂ Фото: Пані Леонора разом із мамою Світланою займається пасікою
Мріяла стати педагогом, але дідусь переконував: «Ти ж старша внучка, маєш продовжити справу нашої родини! Навіщо бути вчителькою молодших класів, якщо можеш викладати в університеті?» Я подумала хвильку й погодилась. Спочатку при Київському комбінаті з бджільництва здобула першу спеціальність – бджолярки. Після закінчення дев’ятого класу вступила до Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету. Там здобула ще одну спеціальність – зоотехніка із бджільництва. Закінчила Національний університет біоресурсів і природокористування України. Маю ступінь кандидата наук та звання доцента. Зараз досліджую глибоку переробку продуктів бджільництва в харчових технологіях.
Поки була студенткою, пасіку утримувала мама. Тепер улюбленою родинною справою більше займаюсь я. Раніше ми мали від 10 до 40 бджолиних сімей. Однак для жінки це важка праця, тому тепер пасіка налічує 14 бджолосімей. Плануємо розширяти до 18 та зробити пасіку мобільною.
⌂ Фото: Наразі її пасіка налічує 14 бджолосімей
— Розкажіть про «Фундацію жінок-пасічниць».
— Існував стереотип: якщо ти не чоловік, стовідсотково не знаєшся на пасічництві. Я прагнула зруйнувати цей міф. У 2019 році створила організацію, яка підтримує жінок у бджільництві та дає їм змогу бути нарівні з пасічниками-чоловіками. Дружнє коло об’єднує практичних пасічниць, жінок-науковиць, які досліджують бджіл, жінок-педагогинь, які навчають бджільництва, апітерапевтів. Загалом у Фундації є 45 жінок-однодумців із 18 регіонів України. У середньому вони тримають 50-60 бджолосімей. Ми виробляємо мед на будь-який смак, аромат і колір.
⌂ Фото: Фундація жінок-пасічниць
— І наостанок нашої щирої розмови, до якої приєднувались активно ще й миролюбні бджоли, що порадите читачкам «СонцеСаду»?
— Шановні читачки, закликаю, окрім вирощування рослин, завести і бджіл, оскільки це не лише продукти харчування, зміцнення здоров’я, а й дуже цікава справа, якою неодмінно захопитесь після першого розбирання гнізда бджіл.
⌂ Фото: Фундація жінок-пасічниць виготовляє мед на будь-який смак
Ці смугастики мають особливе біополе, яке подібне до людського. Коли ви хворі або чогось бракує організму, пережили стресову ситуацію — побудьте біля цих комах. Їхнє біополе вирівняє ваше, і почуватиметеся фізично та психічно краще. Запевняю, навіть якщо перебуватимете на пасіці недовго, все одно наберетесь сили!
Спеціально для «СонцеСаду» матеріал підготувала Анна Калініченко
Переглянути повний зміст статей журналу «СонцеСад» 4/2023
Купити насіння пряних рослин
