«СонцеСад» вже багато років на сторінках журналу публікує цікаві історії з життя людей, які люблять землю. Вони дбайливо ставляться до всього, що можна виростити, тому їхня праця увінчується щедрими врожаями.
Сьогодні — розповідь про Валентину Юрченко.
Валентина Юрченко, родом з українського села Каштанівки Хмельницької області. З дитинства допомагала батькам обробляти великий город. Там і закохалася в усе живе, що можна на земУже, мабуть, життєвою аксіомою стало те, що, де б не оселилися українці, там обов’язково розквітнуть сади, забуяє усіляка городина.
Саме така людина, закохана в рослини, вже сім років живе в італійському селі Сантерно, що поблизу міста Равенналі виростити. Згодом Валентина вдвох із сином у пошуках кращих заробітків вирушила до Києва, а потім — аж до Італії.
На чужині жінка спочатку наймалася на різну роботу, характерну для наших заробітчан: доглядала за літніми людьми, прибирала. Упродовж п'яти років працювала в господарстві, що вирощує органічні помідори. Згодом знайшла на чужині родинне щастя, вийшла заміж. Пустила коріння сама і свою вроджену любов до землі почала плекати в рослинах вже на землі італійській.
Чоловік працює водієм на фурі, городами не цікавиться, але дружину підтримує в усіх її прагненнях.
Біля будинку італійці зазвичай вирощують декоративні рослини: хвойні, магнолії, лаври. Тож свекри Валентини спочатку говорили їй, що на подвір’ї немає місця для фруктових дерев.
Та і навіщо їх садити, якщо все можна купити в магазині? І сусіди дивувалися Валиному проханню посадити біля межі яблуньку чи сливку. Але погодилися, бо й умови Валя запропонувала від щирого серця: «Що виросте на ваш бік — усе ваше». І саме так, з любов’ю та ласкавими словами, ніби живих істот, називає наша героїня ті деревця: яблунька, вишенька, черешенька.
Хімічних добрив господиня рослинам не додає, але вносить кінський перегній, який бере від знайомого ветеринара, що має коня. І ростуть плоди і овочі, і родять рясно завдяки сонцю, воді та праці господині. Посадила українка на своєму італійському подвір’ї ще і смородину, аґрус, персик, виноград, ліщину, айву. Зносила саджанці потроху, вишукувала місця для них. І вже коли усі рослини прижилися, здивувала чоловіка і свекрів своїм садом.
Щоб посадити городину, Валентина домовилася із сусідом, який не використовував частину своєї ділянки, а лише час від часу скошував там траву. Тепер на клаптику городу ростуть різні овочі й навіть пряно-ароматичні трави — шавлія, лаванда, базилік.
Фото: Італійська родина Валентини: чоловік Лука і свекруха Швее. Вони вперше самостійно зварили справжній український борщ. Вийшло дуже смачно!
