Ім’я лучанина, заслуженого діяча мистецтв, скульптора-монументаліста Василя Рижука знають далеко за межами Волині. Свого часу його роботу «Серце кохання», що прикрашає місто Чернівці, занесли до Книги рекордів Гіннеса як найоригінальніший в Україні пам’ятник.
Погруддя Тараса Шевченка у містах Луцьку та Горохові, монумент полеглим у локальних війнах у місті Володимирі-Волинському, меморіальний комплекс воїнам-афганцям біля села Лобачівки — роботи скульптора, встановлені на волинській землі. Саме тут, біля підніжжя останнього, Василь Рижук задумав справу свого життя, якою займається вже упродовж двадцяти років.
«Я сидів біля пам’ятника і сумував за полеглими побратимами, бо й сам пройшов пекло афганської війни, — згадує пан Василь. — Так тяжко було на душі, а тут ще почалася чорна смуга в житті: гонорари за роботи не платили, у коханні не таланило. Словом, світ був немилим. Раптом звернув увагу на квіточки чорнобривців, які власноруч навесні насіяв біля пам’ятника. Їхні золотаві голівки від негоди схилилися додолу, немов розділяючи мій біль. Я їх погладив руками, і на душі полегшало».
Після того дня, каже пан Василь, депресія почала поволі відступати. А митець загорівся ідеєю засіяти чорнобривцями дорогу біля рідного села — хай милують око! Згодом — відрізок шляху від Горохова до Луцька. Жовтогарячі квіти вже кілька років палають яскравими барвами на клумбах на вулиці Кравчука в обласному центрі Волині, де нині мешкає митець. Кількома роками пізніше чорнобривці зацвіли і на дорогах «Луцьк – Рівне», «Ягодин – Ковель» та «Луцьк – Львів». З ранньої весни до пізньої осені їздить пан Василь волинськими шляхами з сапкою та бідоном із водою. Митець каже, що водії рейсових автобусів та мешканці придорожніх сіл уже знають його, вітають сигналами, бажають здоров’я. Як стверджує Василь Рижук, там, де ростуть його квіти, навіть аварій нема.
«Ці квіти — символ України, — говорить волинянин. — Їх топчуть ногами, їздять по них, а вони, як наша багатостраждальна земля, всупереч усім негараздам, встають із колін і зацвітають».
За двадцять років Василь Рижук засадив чорнобривцями шістсот кілометрів волинських доріг. Не зупиняючись на досягненому, вирішив «замахнутися» на трасу «Луцьк – Київ». Свого часу написав листа до керівництва держави з проханням про допомогу. Йому відмовили: мовляв, економічно невигідно, криза. Дешевше садити газонну траву. Та й клопоту менше.
Ентузіаста своєї справи відмова чиновників не зупинила. Він і дотепер сподівається побачити всю Україну, заквітчану соняшниками, мальвами, чорнобривцями.
Людмила ПРИЙМАЧУК
Насіння чорнобривців можна купити тут.
Читати ще:
Все своє життя любила і люблю квіти
У каталозі просто гарні, а в мене ще й пахнуть
Гіпеаструм – розкішний букет на вашому вікні
Дивовижна юка
