⌂ Яблуневий сад
Вийшовши в сад, Іван смачно потягнувся. Який розкішний сад він має: вишні, сливи, груші, яблуні і звичайні, і колоноподібні! Сусід Степан такого не має. Той тільки й те робить, що мурує: хату, сарай, літню кухню, курник, погріб. І все рохкає, кукурікає, пищить-вищить на його подвір’ї й такі сліди там залишає, що і ступити нікуди. А Іван подружився із «СонцеСадом», тому й радіє: він садок поповнює, а дружина квіти доглядає і так про них дбає, що кращих клумб в усій околиці нема.
Лише теща шипіла: «"СонцеСад"… Що це за холера така? Як наркотик! Влипли донька із зятем і вилікувати неможливо. Всі грошики там протринькують. Краще свиней купили б. Але ж ні: бур’яни якісь замовляють! Візьму та й окропом ті дерева попідливаю».
І таки підливала, і сіллю підсипала. Та, напевно, лише шкідників знищила, бо і дерева в саду, і квіти – все як на дріжджах росло, цвіло, буяло. Раділи зять і донька, а бабця бідкалася: «Яка халепа! Нічого цьому саду не шкодить!»
Чому ж так? Бо бабця не знала, що в мішку в сінях не сіль була, а селітра. Замість того, щоб шкоди завдати рослинам у саду, вона їх підживила. Восени достигли соковиті яблука та запашні груші, смачні, не червиві. Спробувала бабця урожай і як заверещала: «Мамо моя рідна! Яка ж смакота!» Зять вихвалявся: «Це ж я про сад так добре дбаю!» Донька ж квітами намилуватися не могла.
А бабця вигукнула: «Якби не я, ніколи не мали б такого врожаю! Це моя заслуга! Я винищила бур’яни і шкідників окропом і сад підживила добривом».
Відтоді тещу ніби хтось зачарував. Не до свиней їй уже, тільки садом займається. Бо сало їй гризти нічим, а грушки і яблука – м’якенькі й соковиті – з радістю їсть, вітамінками здоров’я зміцнює. Ось так сад людину змінити може!
Ярослав Кравченко
Купити саджанці плодових дерев тут
Читайте ще:
Мигдаль звичайний
Хурма – досить легка культура для вашого саду!
Садіть дерева восени
