Поряд з декоративними видами мигдалю практичну цінність в якості одної з найстаріших горіхоплідних культур представляє мигдаль звичайний. В Україні мигдаль мало розповсюджений: він займає незначні площі в Криму, переважно у вигляді лісосмуг, зосереджений в основному на виноградниках, а також на ґрунтах, непридатних для сільського господарства.
Ботанічні особливості мигдалю
Рід Amygdalus об’єднує 40 видів, з яких в плодівництві використовується лише один – мигдаль звичайний – родоначальник усіх культурних форм та сортів.
Надземна частина мигдалю звичайного – дерево висотою 5–6 м, інколи до 10 м. Кора молодих гілок мигдалю звичайного гладка, стального кольору, однорічні пагони сіро-зелені з антоціановим відтінком на сонячній стороні. У саджанців мигдалю значна частина бокових гілок відходить від штамбу практично під прямим кутом, тому для прискорення плодоношення не потрібно ніяких спеціальних прийомів. При посадці в саду рослини зацвітають на перший рік.
Листки витонченої видовжено–ланцетної форми, від темно до сріблясто–зеленого кольору. Квіти красиві, крупні, п’ятипелюсткові, від білого до темно–рожевого забарвлення. Пелюстки гіркого мигдалю рожеві, доволі яскраві, листкові черешки без залозок. Кісточка неламка, дерев’яниста, міцна, насінина гірка, отруйна, з виразним специфічним запахом.
Квіти солодкого мигдалю блідіші, листки з’являються зазвичай після цвітіння, листкові черешки із залозками. Кращими вважаються сорти з тонкою шкаралупкою, котрі легко розламуються натиском пальців. Насіння маслянисто–солодкувате, приємне на смак, практично без запаху.
⌂ Фото: Горішки мигдалю дуже смачні та найдзвичайно корисні
Плід – кістянка довжиною 10–60 мм, в напівсухому перикарпії, зеленого або сіро–зеленого кольору. При достиганні перикарпій зморщується, розтріскується; кісточка, котру й називають горіхом, падає на землю.
Коренева система слабко розвинута, складається з декількох потужних скелетних коренів та майже не має мичкуватих утворень. Скелетні корені проникають дуже глибоко, тому посухостійкість мигдалю просто вражаюча.
Мигдаль – однодомна перехреснозапильна культура. Всі сучасні промислові сорти самостерильні, тому необхідно вирощувати поруч саджанці мінімум двох сортів.
Плодоносити дерева починають на 1–3–й рік після посадки, повне плодоношення настає на 8–9–й рік. За період повного плодоношення одне дерево дає до 20 кг горіхів, або близько 40 ц/га.
По вибагливості до світла та тепла мигдаль стоїть в одному ряду з виноградом та персиками. Основні сорти без пошкоджень витримують морози до –25°С та заморозки в період цвітіння до –3°С.
Серед плодових мигдаль залишається абсолютним лідером по посухостійкості, а невибагливість до ґрунтів приємно вражає.
Лікувальні властивості мигдалю
Мигдаль – перш за все цінна продовольча культура. Ядра горіхів використовують цілими в свіжому та підсмаженому вигляді, застосовують для приготування високоякісних кондитерських виробів. Він – важлива ланка в парфумерній промисловості.
В медицині використовують листки, плоди та насіння мигдалю. Ядра використовують при анемії, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, безсонні, мігрені, судомах і як засіб проти кашлю, при виразці шлунку та дванадцятипалої кишки, гастритах, ниркових колітах. Якщо з’їсти десять зерен мигдалю та запити водою – зникне найсильніша печія.
⌂ Цвіт мигдалю
Сорти мигдалю з махровими квітами цінуються в декоративному садівництві. Сіянці гіркого мигдалю на півдні використовують як невибагливий до ґрунтів, швидкоплідний підвій для персика.
Розмноження мигдалю та догляд за ним
Насіння гіркого мигдалю збирають в жовтні, сушать та зберігають в мішках. В першій половині листопаду горіхи замочують на дві доби, щоденно замінюючи воду. Потім, переконавшись, що ядро намокло, висипають горіхи в плетені пластикові («цукрові») мішки, установлюють на стратифікацію у вертикальному положенні в спеціально вириту яму та засипають землею. Якщо немає дощу, поливають.
⌂ Пророщене насіння мигдалю
Насіння висівають пророщеним в підготовані з осені борозни, воно сходить в другій половині квітня.
За одне літо сіянці підходять до окулірування, яке проводять, як правило, в липні–серпні. Окулірують в ранкові та вечірні години, в основному в приклад.
Через місяць після окулірування плівку знімають, і в такому вигляді окулянти зимують. В середині березня, коли бруньки на деревах набухають, підщепу обрізають над щепленим вічком. За одну вегетацію з бруньки виростає двометровий саджанець з готовою сформованою кроною – штамб, скелетні гілки та обростаюча деревина.
Схема посадки практикується від 5×7 м до 10×10 м, в залежності від сили росту сорту та родючості ґрунту. Ями копають об’ємом 60×60×60 см та засипають хорошою землею. Корені при викопуванні максимально зберігають. Висаджувати краще на початку зими чи рано навесні. Землю навколо саджанця потрібно гарно ущільнити та рясно полити.
Мигдаль мало пошкоджується хворобами та шкідниками, але інколи на ньому проявляється моніліоз та плямистості, тому рекомендується ранньовесняна обробка бордоською сумішшю або її замінниками.
При посадці слід враховувати взаємозапильність рослин – щоб завжди мати врожай, сортові смуги потрібно розміщувати через 4–6 рядів.
(Повну версію статті читайте в номері журналу «Нескучный сад» № 11, листопад 2010)
Купити саджанці мигдалю
