Серед давніх рецептів приготування ліків є дуже багато таких, що ґрунтуються на використанні прянощів. Недаремно у стародавніх цивілізаціях (аж до часів Середньовіччя) цінність спецій і прянощів була такою, що їх часто прирівнювали до золота й коштовних каменів. Торгові каравани з цими скарбами охороняли особливо ретельно. А коштував такий товар дуже дорого. Сьогодні прянощі доступні всім. Та, на жаль, ми втратили знання і бажання використовувати їх для збереження власного здоров’я. Нині кожен може виправити цю помилку і вирощувати в себе вдома цілющі рослини для раціонального харчування і лікування багатьох недуг, про що нагадує експерт «СонцеСаду» Любов Дудченко, кандидат біологічних наук.
Прянощі скорцонера, або іспанський корінь
Скорцонера, або іспанський корінь — цінна харчова рослина, яка має цілющі властивості. Її коренеплоди містять інулін, тому їх широко використовують у харчуванні хворі на цукровий діабет — вживають як гарнір чи окрему страву.
Готують як цвітну капусту — відварюють, тушкують, обсмажують, можна робити пюре. Сушені кореневища однорічних рослин додають до перших та других страв, соусів (коріння миють, чистять, труть на терці або нарізають соломкою, сушать у духовці). З листя скорцонери можна готувати салати, додаючи цибулю, петрушку, кріп, сметану, сіль за смаком.
✔ Ця рослина має ще й сечо-, жовчо- та потогінні властивості, заспокоює нервову систему й добре гоїть рани.
✔ Народна медицина радить використовувати відвар із коріння скорцонери для лікування кашлю, задухи та інших захворювань верхніх дихальних шляхів, недуг печінки.
✔ Помічний він і при подагрі, ожирінні, недокрів’ї, атеросклерозі, авітамінозі, радіаційному ураженні. Для цього 1 столову ложку подрібнених коренеплодів треба кип’ятити в 1 склянці води впродовж 10 хв., настоювати 20 хв., пити по 1 столовій ложці 3-4 рази на добу.
✔ Можна використовувати свіжий сік із коренеплодів для зрошення ран, аплікацій на ясна (при діабетичному пародонтозі).
⌂ Фото: Скорцонера
Прянощі гісоп, або священна трава
Так автори Біблії назвали гісоп лікарський, якому вони приписували надзвичайно потужну очищувальну дію. Тому й не дивно, що він став однією з найперших лікарських рослин, яку використовували Гіппократ та Діаскорид (як гісопове вино та водний відвар).
Ефірні олії, флавоноїди, цінні кислоти, зокрема урсолова, олеанолова, гіркі дубильні речовини, смоли, барвники — завдяки такому складу цілюща трава має потужні антисептичні властивості, а багатьма фармакопеями світу гісоп визнано ефективним спазмолітиком.
✔ В Україні і народні цілителі, і земні лікарі використовували його для лікування туберкульозу, катарів верхніх дихальних шляхів, як відхаркувальний засіб.
✔ Препарати з цієї рослини помічні при астмі, трахеїтах, підвищеній пітливості (особливо у хворих на туберкульоз), при захворюваннях горла, поганому травленні, коліті, метеоризмі, анемії, неврозах, стенокардії, ревматизмі, стоматиті, для лікування забиттів, ран, екземи.
✔ З наземної частини рослини, яку збирають під час цвітіння, готують лікувальний настій: 1-2 ст. л. на 2 склянки окропу, настоювати впродовж 1 години та вживати по півсклянки 2-3 рази на добу за 20 хв. до їжі. Пити теплим.
✔ Для зовнішнього застосування (полоскань, промивань та компресів) настій готують за іншим рецептом: 2 ч. л. на 1 склянку окропу, настоювати 30 хв. Народна медицина радить хворим на цукровий діабет такий засіб: 1 столову ложку подрібненого коріння на 1 склянку води, кип’ятити 10 хв., настоювати 30 хв., пити по 2 столові ложки тричі на день.
Утім священна трава корисна і для здорових людей — з неї можна приготувати чудові приправи до перших та других страв, холодних закусок, м’ясних та овочевих супів і рагу, салатів.
Гісоп покращує смак страв із квасолі, бобів, гороху (сухе листя гісопу змішують із болгарським перцем).
У багатьох країнах із нього готують тонізуючий напій для людей літнього віку і широко застосовують у дієтичному харчуванні.
⌂ Фото: Гісоп лікарський
✔ Увага!
Особам, схильним до епілепсії, та вагітним жінкам цю рослину використовувати не можна. Варто врахувати і те, що гісоп підвищує артеріальний тиск.
Відео: МОНАРДА – природний антибіотик!
Розповідає Ольга КОРАБЛЬОВА, старший науковий співробітник відділу культурної флори Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка НАН України, кандидат сільськогосподарських наук.
Прянощі, що приборкує змій
Змієголовник — відома ефірно-олійна та медоносна рослина. Можливо, донедавна менш відомий як рослина лікарська. І це невиправдано, оскільки змієголовник має виражені седативні, протисудомні, болезаспокійливі, ранозагоювальні властивості.
✔ У народній медицині цю рослину використовують при тахікардії, невралгії, легких формах мігрені, ломоти, яка виникає під час застуди, а також як знеболювальний засіб при зубному болю, ревматизмі, забиттях.
✔ Для внутрішнього застосування: 1 столову ложку сировини (наземна частина рослини, зібрана під час цвітіння) настояти в 1 склянці окропу 15 хв., процідити, охолодити, вживати по 1 столовій ложці 3-4 рази на добу за 15 хв. до їжі.
✔ Цей засіб можна використовувати і для полоскань та компресів. Подрібнене свіже листя змієголовника прикладають до гнійних ран (або розпарене листя у марлевій серветці).
✔ Листя змієголовника застосовують у кулінарії — для приготування салатів, узвару (воно має лимонний аромат), м’ясних і рибних страв, борщів, бульйонів, овочевих рагу.
⌂ Фото: Змієголовник
Прянощі аптечний кріп
Він же — фенхель. Нині — улюблена приправа французьких та італійських кулінарів. Колись — популярні ліки, які застосовували Діаскорид, Пліній, Авіценна, Гіппократ.
Вони призначали його як відхаркувальний, очний засіб і для поліпшення травлення. Діаскорид рекомендував коріння фенхелю при недостатньому сечовипусканні. Китайці, індійці, греки використовували його як ліки, прянощі й магічний засіб, що начебто відганяв злих духів і захищав від зурочень. Фенхель має солодкуватий присмак, його плоди вживають як десерт, додають до салатів, тушкують із олією тощо.
Стебла та молоді «парасольки» рослини використовують для засолювання овочів. Плоди фенхелю, зібрані у фазі повного дозрівання, подразнюють рецептори слизових оболонок, підсилюють секреції травних залоз, бронхів, мають спазмолітичні властивості.
Препарати із фенхелю рекомендують для покращення травлення, при хронічному закрепі, кишкових кольках, проносі, метеоризмі, при захворюванні верхніх дихальних шляхів, бронхіті, коклюші. Вони регулюють менструальний цикл, помічні при жовчнокам’яній хворобі, статевому інфантилізмі.
Це відмінний глистогінний та антивірусний засіб. Фенхелеве насіння як настій дають дітям, аби позбутися «здутого животика».
У терапевтичній практиці препарати із фенхелю застосовують при спазмах органів черевної порожнини, хронічній коронарній недостатності, як діуретичний засіб, при сечокам’яній хворобі, подагрі, недостатності молока у жінок-годувальниць, клімаксі, ожирінні.
Настій із фенхелю: 1 кавова ложка плодів на 1 склянку окропу, настояти 10 хв., вживати по 1 склянці 3 рази на добу після їжі. Або ж 2 ст. л. плодів заливають 1 склянкою окропу, настоюють упродовж години, вживають по 1/3 склянки 3-4 рази на день. Цей засіб можна використовувати як аплікації при дерматомікозах.
⌂ Фото: Фенхель
Прянощі аніс звичайний, або хлібне насіння
Таку другу назву отримав аніс звичайний. Останнім часом він здобув і подвійну славу. Оскільки вчені відкрили в ньому багато цінних лікувальних властивостей (смакові переваги цієї пряної рослини відомі здавна). Листя і плоди анісу містять багато ефірної олії, вітаміни групи В, Е, К, С, дубильні речовини.
⌂ Фото: Аніс звичайний
✔ І офіційна, і народна медицина використовує цю рослину як відхаркувальний, знеболювальний, жарознижувальний, потогінний засіб і такий, що активізує роботу підшлункової залози, підвищує перистальтику кишечника, допомагає позбутися метеоризму.
✔ Препарати з анісу регулюють менструальний цикл, помічні при менструальному болю, активізують виділення молока в годувальниць і навіть стимулюють пологи. Вони лікують коклюш, ентерит, ентероколіт.
✔ Аніс входить до складу протидіабетичних чаїв. Насіння і стебла рослини поліпшують роботу печінки, розріджують мокротиння та сприяють його виділенню.
✔ Відвар із насіння з яєчним білком використовують для лікування опіків першого і другого ступенів, при алергічних висипаннях і поверхневих ерозіях. Настій із цієї рослини рекомендують пити тим, які мають хвороби сечового міхура, нирковокам’яну недугу та інші захворювання нирок.
✔ Сухі стебла анісу (1 столова ложка на 1 склянку окропу) настоюють 30 хв., п’ють по 1/4 склянки 3 рази на добу до їжі при порушенні функції нирок.
✔ Для лікування алергії: 1 чайну ложку насіння на 1 склянку води, кип’ятити 2 хв., настояти 30 хв., пити по 1/4 склянки 3 рази на добу до вживання їжі.
✔ При застуді приготуйте відвар із насіння анісу з медом — 1 столову ложку залити 1 склянкою води, кип’ятити 15 хв., настоювати 20 хв., пити теплим 3-4 рази на добу, додаючи 1 чайну ложку меду або й 1 столову ложку коньяку.
Свіже листя анісу додають до салатів, особливо він «дружить» із огірками, як гарнір до м’яса, риби. Аніс із лавровим листям — чудова приправа до холодцю та заливних м’яса і риби, до грибних страв. Можна приготувати ароматне пюре з листя анісу — його промивають, тушкують у закритому посуді на вершковому маслі, протирають і подають як гарнір до м’яса та риби.
Ексклюзивно для «СонцеСаду» розповіла
Любов Дудченко,
кандидат біологічних наук
Купити насіння пряних трав
