Щоб полегшити роботу з трояндами, для вчених-інтродукторів, селекціонерів, ландшафтних дизайнерів та садівників було створено класифікації троянд. Садову класифікацію, яку створила в 1976 р. в Оксфорді Всесвітня федерація товариства трояндоводів, вважають найбільш функціональною, адже базується вона на можливостях застосування троянд у саду.
Особливості класифікації троянд
Троянда – одна з найпопулярніших садових рослин протягом уже не одного тисячоліття. Нікого не спиняє ані складність у догляді, ані шипи та примхи цієї красуні. Сьогодні існує понад 30 тисяч сортів троянд та близько трьох тисяч видів шипшин.
Відео: Різновиди троянд: особливості догляду за квітами
Розповідає Тетяна БУБОН, садівник-любитель з 20-літнім досвідом
Усі троянди поділяють, насамперед, на дикорослі, старовинні, сучасні садові з подальшим розподілом на групи.
1. Дикорослі, або видові, троянди поділяють на плетисті та неплетисті, а ті, своєю чергою, мають види, форми і сорти.
2. Старовинні садові троянди – групи, які культивувалися до виведення в 1867 р. першої чайно-гібридної троянди Ля Франс. Що ж стосується сортів, то вони могли з’явитися й пізніше. Зацікавлення знавців старовинними трояндами настільки зросло, що настала повторна хвиля їхньої популярності. Кожен трояндовод пишається тим, що має у своїй колекції старовинні троянди.
Представників груп видових та старовинних троянд у деяких країнах називають парковими.
3. Сучасні садові троянди. До них належать усі групи, що з’явилися в культурі після виведення першого чайно-гібридного сорту. Адже більшість троянд, які існували до того часу, тішили людей лише одноразовим цвітінням. Винятком були розкішні чайні та бенгальські троянди, але вони були занадто теплолюбні навіть для Центральної Європи, їх вирощували в зимових садах.
Та все змінилося, коли у Франції в 20-х роках XIX ст. у результаті складної міжвидової гібридизації було виведено ремонтантні троянди (від франц. «remonter» – цвісти кілька разів на рік). Ці троянди набагато більше підходили для Європи, адже поєднували в собі повторність цвітіння, вищу якість квітки і були досить зимостійкими (в нашій зоні потребують укриття). Висота куща досягала 1,5 м і більше. Запашні квітки (Ø 8–10 см) мали округло-чашоподібну форму й густу махровість.
Вони розміщувалися по три-п’ять на квітконосі. Ці троянди домінували у світовому асортименті упродовж 70 років і налічували безліч сортів. Та вони мали два суттєві недоліки: більшість була рожевого або червоного кольору; білі ж, а тим більше жовті ремонтантні троянди були дуже рідкісними. Та й друге цвітіння було набагато слабшим від першого.
Ось чому такою великою подією стала поява французького сорту Ля Франс: оригінатор Гійо схрестив ремонтантний сорт Мадам Віктор Вердьє з чайною трояндою Мадам Браво й отримав абсолютно іншу троянду. Саме повторне «вливання крові» чайних троянд, що славилися неперевершеною до того часу колористикою, і забезпечило великий успіх потомству. Це відображено і в назві нової групи – чайно-гібридні. Незабаром вони витіснили ремонтантні та інші троянди.
⌂ Фото: Чайно-гібридні троянди добре виглядають в групових посадках
Чайно-гибридні троянди
Незаперечними перевагами цих сортів є найвища якість квітки (форма, розмір, махровість, фактура пелюсток (оксамит, атлас), забарвлення, запах) і безперервність цвітіння. Чайно-гібридні троянди вважають взірцем троянд. Саме вони сьогодні й далі виконують історичну місію Цариці квітів і посідають найпочесніше місце в садах і теплицях.
Існують тисячі сортів чайно-гібридних троянд. Квітки (Ø 10–14 см) можуть бути махровими (25–35 пелюсток) і густомахровими (50–60 пелюсток і більше). Найчастіше розміщуються на квітконосах поодиноко або в невеликих суцвіттях на кінцях пагонів. За багатством основних забарвлень і відтінків, тонових переходів ця група не має собі рівних.
Для чайно-гібридних троянд у садовій культурі дуже важливими є також форма і пропорційна будова куща, густота та колір листя. Висота середньорослих сортів – 60-70 см, високорослих – 80-100 см.
⌂ Фото: Поліантові троянди зазвичай рожеві або червоні, рідше білі (але не жовті)
Поліантові троянди
Поліантові троянди виведено в останній третині XIX ст. шляхом схрещування троянди багатоквіткової з китайською. До речі, перші сорти – Пакеретт і Міньонетт – отримав той же геній Гійо у Франції в 1875-1880 рр. Квітки поліантових троянд дрібні (Ø 3–4 см), іноді запашні, від немахрових до сильномахрових, у великих щиткоподібних суцвіттях.
Сорти зазвичай рожеві або червоні, рідше білі (але не жовті), листя дрібне. Кущі можуть бути низькі (30-40 см) або високі (60 см), але завжди густі, дуже гіллясті. Цвітіння дуже рясне та безперервне – до пізньої осені. Поліантові троянди більш зимостійкі, ніж чайно-гібридні, також стійкі проти надлишкової вогкості та грибкових хвороб. Легко розмножуються укоріненням зелених живців. Добре ростуть і цвітуть у відкритому ґрунті. Після поширення троянд флорибунда поліантові дещо втратили популярність, але їх і далі застосовують як горщикову культуру в кімнатах і зимових садах.
⌂ Фото: Троянди групи флорибунда стали дуже популярні
Троянди флорибунда
Виведення троянд флорибунда було сенсацією XX ст. У 1924 р. шляхом схрещування поліантових троянд із чайно-гібридними данський оригінатор Паульсен отримав гібридно-поліантові троянди, які дуже вдало поєднували ознаки батьків. З поліантовими вони були схожі за суцвіттям і стійкістю. Квітки ж були більші та формою іноді нагадували чайно-гібридні.
Численні сорти нової групи стали дуже популярні. Від повторних схрещувань гібридно-поліантових із чайно-гібридними і мускусними трояндами виникли сорти, об’єднані в групу флорибунда. У цій групі є і низькі бордюрні сорти (40 см), і середньорослі (60–80 см), і високі (метр і більше). Троянди флорибунда мають величезну різноманітність забарвлень.
Квітки прості, напівмахрові та сильномахрові, за формою – від плоских чашоподібних до найдосконаліших келихоподібних. За розмірами (Ø 4–8 см) вони менші, ніж чайно-гібридні, зібрані в суцвіття різної величини. Запах, якого не мали перші сорти цього типу, тепер став важливою властивістю групи. Цвітуть троянди флорибунда дуже рясно і триваліше, ніж чайно-гібридні. Вирізняються доброю зимо- та хворобостійкістю. В озелененні вони, безсумнівно, посідають перше місце. Деякі сорти вирощують на зрізання і в горщиках.
⌂ Фото: Кущі троянд грандіфлора високорослі – до 2 метрів, а тому чудово підходять на зріз
Троянди грандіфлора
Певною мірою самодостатня садова група, до якої входять сорти з рясним цвітінням, як у групи флорибунда, а за розмірами і формою квітки нагадує чайно-гібридні. Характерні властивості – сила росту і зимостійкість. Представників цієї групи часто вирощують на зрізання, оскільки для них характерні довгі прямі пагони.
⌂ Фото: Мініатюрні троянди більш широко використовують як кімнатні рослини
Мініатюрні троянди
Вперше завезено до Європи з Китаю в 1810 р. Квітки дрібні (Ø 1,5–2 см), поодинокі і в суцвіттях, різноманітні за забарвленням, нерідко запашні, дуже гарної форми. Цвітуть рясно й майже безперервно. Кущі низькі (15–20 см). Багато сортів стійкі у відкритому ґрунті, але більш широко використовують як кімнатні рослини.
⌂Фото: Троянди даної групи більшість має пишні суцвіття, рясне і тривале цвітіння
Троянди шраб, модерн шраб, або напівплетисті
Цей термін умовний, оскільки в групу входять не тільки троянди з напівплетистою формою куща, але й троянди з прямостоячими пагонами. Також належать троянди з сильними, об’ємними кущами. Більшість має пишні суцвіття, рясне і тривале цвітіння, добру зимостійкість.
⌂ Фото: Англійські троянди формою нагадують старовинні троянди
Англійські троянди
Вивів Девід Остін, схрестивши французькі, дамаські та інші троянди минулих століть із сучасними. Їхніми відмінними особливостями є квіти, які за формою нагадують старовинні троянди, і приємний аромат. Більшість є ремонтантними та стійкими проти несприятливих факторів.
До речі, після того, як англійські троянди відновили моду на старовинний тип квітки, багато селекціонерів у всьому світі почало виводити чимало новинок такого типу.
⌂ Фото: Група патіо висаджують біля бордюрів і в садові контейнери
Група мініфлора, або патіо
Сорти патіо (45–55 см), густі, компактні кущики мають більш дрібні квіти, ніж флорибунда (одиничні або зібрані в суцвіття). Цвітуть рясно й майже безперервно. Рекомендують їх для бордюрів і садових контейнерів. Саме мода на розміщення горщиків із трояндами у внутрішніх незамощених двориках-патіо і дала назву новій групі.
Одночасно ці троянди увічнюють й ім’я свого засновника Пата Діксона, який у 1980-х роках створив цілу серію дрібноквіткових сортів заввишки до 50 см. Квітки до розпускання мають досконалу форму, властиву мініатюрним, а потім нагадують дрібні троянди флорибунда.
⌂ Фото: Без опор плетисті троянди повзуть урвищами і схилами
Плетисті троянди
Плетистими називають усі троянди, що утворюють довгі батогоподібні пагони. Справжніх витких ліан серед троянд нема. Але є безліч видів і форм, які, чіпляючись своїми колючками за дерева та інші опори, здатні підніматися на значну висоту. Без опор вони повзуть урвищами і схилами.
Серед сортових плетистих троянд особливе місце посідають клаймінги (англ. «climbing»). Це брунькові мутації сортів, які було виведено в кущовій формі. Багато клаймінгів виникло спонтанно, але вони виявилися настільки гарними, що їхню «плетистість» закріпили в культурі селекційними методами. Такі культивари є майже в усіх садових групах кущових троянд.
В ексклюзивному інтерв’ю для «СонцеСаду» розповіла Дарія ГОРДІЄНКО, науковий співробітник Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України
Купити найкращі сорти троянд
