Вічнозелений кущ родини Розових, що походить із Південно-Східної Азії та південної частини Європи. У перекладі з грецької «піраканта» означає «вогняна колючка». Ця назва з’явилася завдяки довгим (до 2,5 см) і гострим шипам на гілках, які спричиняють пекучий біль, якщо ними вколотися.
Декоративні сорти піраканти виростають до 2–4 м. Швидкість росту куща не велика. Дрібне, овальної форми, листя, яке піраканта не скидає навіть узимку, влітку має зелене забарвлення, а зимової пори червоніє. Навесні кущ вкривається маленькими квіточками, зібраними у волоті, з солодкавим ароматом. Квітування тривале. Потім на кущах з’являється безліч схожих на горобину ягід, колір яких може бути від жовтого до червоного, залежно від сорту. Ягоди не отруйні, але дуже гіркі, тому їх не споживають, проте, використовують у народній медицині.
⌂ На кущах з’являється безліч схожих на горобину ягід, колір яких може бути від жовтого до червоного, залежно від сорту
✔ Для висадження треба використовувати дво- чи трирічні саджанці морозостійких сортів із закритою кореневою системою. Такі кущі мають добре розвинені корені й хоча б раз перезимували в розсаднику, а отже, є досить загартованими.
✔ Для піраканти обирають притінене, захищене від холодних вітрів та протягів, місце. Треба уникати низин, де скупчується холодне повітря і можуть застоюватися ґрунтові води. Рослина здатна приживатися на кам’янистих осипах, піщаній землі, але вдячно реагує на родючий, багатий на поживні речовини субстрат.
✔ Перед садінням в ґрунт необхідно розпушити, додати перегною та трохи універсальних мінеральних добрив. Посадкова яма має бути удвічі більшою за кореневу грудку саджанця, на дно насипати дренаж із дрібного гравію чи піску. Перед висаджуванням саджанець рясно полити, щоб, виймаючи з контейнера не пошкодити коріння. Потім корені помістити у яму, рівномірно їх розправляючи, засипати яму грунтосумішшю та делікатно ущільнити. Навколо стовбура зробити неглибоку лунку для зручності поливання та присипати мульчею з кори або трісок. Створюючи живопліт, залиште відстань між кущами, яка має бути не меншою за 60–90 см.
✔ Піраканта легко витримує посуху — її достатньо поливати два–три рази на місяць.
✔ Важливими для піраканти є вчасне формувальне обрізування пагонів, які відросли, та санітарне. їх треба виконувати в щільних рукавичках та гострим секатором. Формування проводять навесні: на 1/3 вкорочують горизонтальні гілки та надають кущу бажаної форми. Старі рослини обрізують радикально, залишаючи пагони завдовжки 30 см. Також ефективним є використання опор під час формування кущів: підв’язані до них пагони швидко звикають до свого розташування і зберігають його після прибирання опор. Упродовж літа вибірково зрізають молоді гілки, які порушують форму рослини. Санітарне обрізування проводять наприкінці літа, вирізаючи старі пагони, пошкоджені та витягнуті гілки, проріджують крону куща.
✔ Для підживлення використовують універсальні гранульовані мінеральні добрива пролонгованої дії. їх розсипають по поверхні пристовбурового кола з розрахунку 30–50 г (1–2 ст. л.) на кущ, розпушують грунт, а потім поливають та мульчують пристовбурове коло. Підживлюють рослину двічі на сезон — рано навесні, коли починається активний ріст, та після закінчення квітування, коли рослині потрібні сили для утворення і розвитку плодів.
✔ Піраканта стійка до шкідників і хвороб. Проте неправильний догляд може призвести до ослаблення імунітету рослини і, як наслідок, до ураження попелицею, павутинним кліщем, червцем та грибковими захворюваннями (борошниста роса). Головними причинами ослаблення імунітету є надлишок добрив, заболочування грунту внаслідок надмірного поливання і загущення куща через відсутність санітарного обрізування. Головний засіб боротьби з хворобами піраканти — профілактика: забезпечення доступу повітря до коренів шляхом розпушування грунту після поливання чи дощу та вчасне санітарне обрізування. Якщо уникнути хвороб і шкідників не вдалося, застосовують обробку інсектицидами, акарицидами та фунгіцидами.
✔ Навіть морозостійкі сорти піраканти потребують утеплення на зиму. Укрийте пристовбурові кола товстим (до 10 см) шаром мульчі — кори, торфу чи опалого листя. Можна також навколо кущів спорудити раму з товстого дроту й обтягнути її агроволокном — рослини будуть захищені від обмерзання і отримуватимуть достатньо світла й повітря. Замість рами для молодих кущів можна використати ящик без дна.
⌂ Квітки білі, дрібні
Вічнозелений прямий кущ. Висота 2-2,5 м, діаметр до 1,5-2 м. Річний приріст до 40 см. Листки можуть опадати при сильних морозах. Квітки білі, дрібні. Цвітіння: травень–червень. Плоди: округлі ягоди, діаметром 6–8 мм, жовтого або яскраво–червоного кольору, залежно від сорту, достигають у кінці літа, на кущі зберігаються до весни. Рослина підходить для створення живоплоту. Відмінний вигляд має як солітер, у групових насадженнях, для оформлення парканів.
Піраканта — чудова рослина, яка може стати окрасою кожного саду. Має чудові декоративні властивості у будь-яку пору року.
Читайте інші статті:
