Кожний садівник мріє виростити на присадибній ділянці врожайні й довговічні дерева вишні і черешні, щоб забезпечити родину надзвичайно смачними плодами з цінними дієтичними властивостями. Ці дві культури належать до роду Cerasus, який нараховує приблизно 150 видів. Про перше найбільш чітке розмежування черешні від вишні вказано в ботанічному творі «Гербаріус», датованому 1491 роком. В основних європейських мовах черешня досі не має своєї назви. Її називають солодкою вишнею (Sweet cherry) на противагу вишні кислій (Tart cherry), тобто звичайній. Саме ж слово «церазус» пов’язане з назвою міста Керазос, яке розташоване в Малій Азії, звідки, на думку Плінія Старшого, вишня поширилася по всій Європі.

Культурні сорти черешні походять від дикого виду — вишні пташиної, а для культурних сортів вишні вихідними видами слугували лише три: вишня звичайна, вишня степова та черешня.

ВИБІР МІСЦЯ ДЛЯ САДІННЯ

Щоб виростити щедрий врожай вишні і черешні, треба дбати про них від першого дня висадження. Для обох культур слід ретельно підбирати земельну ділянку. Найкращими для них є рівнини з доброю природною тренованістю території і плодородючими ґрунтами. Якщо таких ділянок нема, то на півночі України перевагу віддають пологим схилам південного та південно-західного напрямку в середній їхній частині, де ґрунти краще прогріваються. На півдні варто обирати захищені від суховіїв північні та північно-західні схили. Підґрунтові води повинні залягати для вишні на глибині не менше ніж 1,5–2,0 м, а для черешні — 2,5–3,0 м від рівня ґрунту. Не можна висаджувати ці культури біля річок та водоймищ, понижених та не захищених від вітру ділянках, де збирається і утримується холодне повітря. У таких місцях сильніше підмерзають квіткові бруньки та гірше зав’язуються плоди. Ґрунти повинні бути легкого механічного складу, придатні для вирощування сільськогосподарських культур.

Читайте ще:

• Малиновий рай – про хвороби забувай
• Черешня має рости у кожному дворі!
• Як правильно садити черешню?

САДЖАЄМО ЗА СХЕМОЮ!

Маючи багато спільних біологічних особливостей, ці культури відрізняються одна від одної низкою ознак.

1. Черешня, незважаючи на нижчу, порівняно з вишнею, зимостійкістю, характеризується кращим зав’язуванням плодів, більш регулярним плодоношенням та вищою стійкістю до таких хвороб, як кокомікоз та моніліоз. Як наслідок – її урожайність у період повного плодоношення сягає 60–100 кг із дерева, тоді як у вишні середня урожайність – 30–40 кг із дерева.

2. За силою зросту черешня більш сильноросла, ніж вишня, і може досягати заввишки до 15 м, тоді як вишня – 6 м, а її слаборослі сорти – навіть 2–2,2 м.

Це треба враховувати під час садіння дерев. Для черешні на сильнорослих підщепах (сіянці дикої черешні, антипки) потрібна відстань між рядами — 6 м, а між деревами в ряду — 3–4 м, на слаборослих (ВСЛ–2, Гізела 5, Студениківська) — 4,5–5 м та 2–2,5 м відповідно. Для сильнорослих сортів вишні рекомендована схема садіння — 5–6 х 3 м, а слаборослих — 4 х 2–3 м.

У північних і центральних районах України черешню і вишню найкраще висаджувати навесні, а в південних районах можна садити їх і восени. За рахунок тривалішого періоду для приживлюваності коріння восени і вчасного вступу у вегетацію навесні саджанці в перший рік садіння краще ростуть і розвиваються. Для ліпшої приживлюваності висаджувати навесні слід якомога раніше — з початком весняно-польових робіт. На родючих ґрунтах ями копають завглибшки 50 см і шириною 60 см. Верхній родючий шар ґрунту відкидають в один бік, нижній — в інший. На дно ями насипають 2–3 відра чорнозему, який перемішують із перегноєм (8–10кг) та фосфорно-калійними добривами, норми внесення яких залежать від виду та родючості ґрунту. Для уникнення опіків молодих коренів добривами або гноєм безпосередньо на корені насипають ґрунт із верхнього шару або чорнозем. Органічні добрива обов’язково перевіряють на наявність личинки травневого хруща і у разі її присутності здійснюють протруєння ґрунту такими препаратами, як базудин, актара ґрунтова, антихрущ та ін.

Якщо ґрунт піщаний, ями копають 1 х 1 м, а на дно накидають шар глини завтовшки приблизно 20 см, утрамбовують його і заправляють яму родючою сумішшю. Саджанці при садінні треба тримати на такій висоті, щоб місце щеплення було вище від рівня ґрунту на 3–4 см. Щоб не помилитися, під час садіння поперек ями кладуть рейку або садильну дошку. Після поливання деревця, як правило, разом із ґрунтом осідають, і тоді місце щеплення залишається на рівні ґрунту. Під кожне дерево виливають по 20–30 л води з таким розрахунком, щоб витиснути з ями повітря і ущільнити в ній ґрунт. Лунку навколо саджанця мульчують перегноєм, компостом або сухим ґрунтом шаром 2–3 см, що запобігає зайвому випаровуванню вологи.

Відео: Як проводити обрізку гілок черешні та вишні

Поради від нашої експертки Олени Кіщак

ФОРМУЄМО КРОНУ

Незалежно від часу садіння, саджанці вишні та черешні обрізують лише навесні.

Якою має бути крона?

ЧЕРЕШНЯ. Серед плодових культур черешня відрізняється сильнорослістю, вираженою стовбуристістю і ярусністю, тому крони черешень, які ростуть на присадибних ділянках, краще формувати на низьких штамбах (50–60 см), щоб дерева були зручні для догляду та збирання врожаю.

Черешня погано розгалужується і їй не подобається, коли її сильно обрізають. Тому під час формування крон обрізувати дерева черешні треба якомога менше, уникаючи вкорочення пагонів. Лише на 2–3–й рік після садіння, якщо у дерева утворюється мало пагонів, їх доводиться сильно вкорочувати, навіть на зворотний ріст, щоб спричинити відростання нових пагонів для закладання скелетних гілок нижнього ярусу. Найбільш ефективною для вишні і черешні є округла крона з пониженою зоною плодоношення. Складається вона з трьох ярусів: у нижньому – по 4–5 скелетних гілок, у другому – 2–3, у третьому – 2 гілки з відстанню між ярусами 60–70 см. Згодом гілки третього ярусу втрачають значення скелетних, оскільки для кращого освітлення центру крони та при зниженні висоти дерев ці гілки, як правило, видаляють. Проте в молодих дерев слід закладати гілки й у третьому ярусі, щоб сприяти відхиленню гілок нижніх ярусів від центра крони на периферію.

У перші роки пiсля садіння особливу увагу приділяють, щоб молоді дерева не розросталися передчасно у висоту i щоб нижні гілки не відставали у рості від верхніх, а навпаки – розросталися сильніше, створюючи компактний нижній ярус. Для цього у дерев, які повільно ростуть, у разі відростання одного чи кількох пагонів лише на центральному провіднику в зоні закладання другого ярусу їх також сильно укорочують або ж провідник зрізують разом iз сильнорослими пагонами над нижче розташованим коротким пагоном. Не слід допускати розростання гілок у вищих ярусах, якщо гілки нижнього ярусу ростуть слабко.

У дерев із помiрним ростом обрізування зводиться переважно до проріджування пагонів, що конкурують із пагонами подовження, ростуть догори, у середину крони чи назустріч іншим гілкам.

ВИШНЯ. Розрізняють 2 групи сортів вишні — кущоподібні та деревоподібні. Термін «кущоподібні» не включає поняття невеликі дерева-кущі. До цієї групи належать як слаборослі, так і сильнорослі сорти. Характерним для них є сильне галуження пагонів, внаслідок чого крони сильно загущуються і стають розлогими. Плодоносять такі сорти на приростах минулого року. Після збирання плодів гілки стають оголеними, а квіткові бруньки формуються вже на новому пагоні, який виріс із верхівкової бруньки. До представників цієї групи сортів належать: Молодіжна, Чорнокорка, Любська, Гріот Побєльський, Встрєча, Лотівка, Елегантна, Альфа та ін.

⌂ Кущоподібний сорт Лотівка 

Деревоподібні сорти відзначаються слабшим гілкуванням, ніж кущоподібні, мають довгі (70–90 см) пагони, а гілкування відбувається, як і у черешні, на верхівках дерев. Внаслідок цього крони стають розрідженими. Плодоносять переважно на букетних гілочках та коротких (до 20 см) минулорічних приростах. З віком, коли процеси росту послаблюються, плодоношення відбувається на коротких пагонах. З групи цих сортів – Метеор, Англійська рання, Тургенєвка, Ксенія, Ігрушка та інші. Ці особливості треба враховувати при обрізуванні. Формування крони в кущоподібних сортів досить просте і полягає переважно у прорідженні сильнорослих пагонів без укорочування. Насамперед вирізують зайві сильнорослі пагони на центральному провіднику та скелетних гілках, що ростуть із верхнього боку всередину крони, щоб вони не розросталися у товсті гілки, які потім доводиться вирізувати. Інші бічні пагони й ті, що розташовані знизу скелетної гілки, не вирізують. Їх проріджують лише у випадку розташування паралельно один до одного в одній площині на відстані 10–15 см.

⌂ Деревоподібний сорт Тургенєвка

Короткі пагони (до 15–20 см) не проріджують. Вони є основними органами плодоношення і недовговічні. Формування та обрізування у деревоподібних сортів вишні такі ж, як у черешні, і зводяться переважно до вкорочення довгих (понад 60–70 см) пагонів.

У період плодоношення дерева з нормальним приростом (30–50 см) не потребують майже ніякого обрізування. У цей період вирізують лише сухі, поламані i пошкоджені гілки та вчасно обмежують висоту крони до 2,6–4 м, залежно від сили росту сорту.

ОМОЛОДЖЕННЯ ДЕРЕВ

Омолоджувальне обрізування проводять, коли пагони подовження скелетних гілок стають меншими, ніж 10–15 см. Скелетні та напiвскелетнi гілки проріджують, крону знижують до 2,5–3 м на бічні розгалуження. Гілки, що залишилися, обрізують на 3–5–рiчний приріст дерев над букетною гілочкою або одиноким пагоном із ростовою верхівковою брунькою чи над багаторічною розгалуженою плодоносною гілочкою, яку вкорочують до нижньої (від основи) гілки. Так часто роблять під час омолодження дерев кущоподібних сортів вишні. Плодоносні гілочки в них проріджують i вкорочують до самого нижнього бічного розгалуження, а в деревоподібних — на половину довжини над букетною гілочкою. Наступного року на кожній омолодженій скелетній гілці вибирають добре розвинуту однорічну гілку на провідник подовження i залишають прирости для скелетних гілок вищих порядків на вiдстанi 30–35 см один від одного або супротивні через 60–70 см. Ці прирости в кущоподібних сортів та дерев черешні вкорочують до 60–70 см від основи, у деревоподібних — до 50–60 см. Усі суміжні з ними пагони на відстані до 10–15 см вирізають як конкурентів, інші проріджують. Якщо вони довші від пагонів, відібраних для скелетних гілок, їх підпорядковують укорочуванням. При доброму догляді в омолоджених дерев за 2–3 роки відновлюється крона i врожайність, поліпшується якість плодів.

УДОБРЕННЯ: ДОТРИМУЄМОСЯ НОРМ!

Вишні і черешні потребують удобрення. Однак дози внесення органічних та мінеральних добрив треба визначити диференційовано, виходячи з рівня забезпеченості ґрунту основними поживними речовинами. З обережністю потрібно застосовувати азотні добрива при удобрюванні молодих черешень, бо їх надмірна кількість призводить до повільного визрівання клітин молодої деревини і як наслідок – зниження зимостійкості дерев. Надлишок азотних добрив також спричиняє надмірний ріст молодих черешень, а також ураження бактеріальним раком та слабке плодоношення. Тому при додаванні органічних добрив перед садінням обмежуйте азотні добрива до настання плодоношення черешні.

Щодо удобрення вишень. Якщо перед їх садінням ви внесли у посадкові ями достатню кількість органічних і мінеральних добрив, тоді в перший рік вегетації дерева вишні також не удобрюють. На 2–3–й рік після садіння рано навесні вносять тільки азотні мінеральні добрива з розрахунку 40 г аміачної селітри або 30 г синтетичної сечовини (карбаміду) на 1 м² пристовбурної смуги. Починаючи з 4–го року після садіння дерева, черешні і вишні підживлюють калійними і фосфорними добривами.

Калійні добрива (калійна сіль) вносять по 30 г, а фосфорні (суперфосфат) – по 50–70 г на 1 м² пристовбурної смуги. Найціннішим органічним добривом є гній. Його додають, починаючи з 4-5–го року після садіння з розрахунку 5–6 кг на 1 м² пристовбурної смуги. Добрий ефект дає удобрення курячим послідом. Сухий курячий послід вносять восени з розрахунку 0,3 кг на 1 м² удобрюваної площі. При весняному підживленні курячий послід розбавляють водою (1 кг на 10 л води).

У період повного плодоношення дерев їх удобрюють повним складом мінерального добрива: аміачної селітри — 40–50 г, суперфосфату — 40 г, калійної солі — 30 г (усе це на 1м² удобрюваної площі). Один раз у два роки додають по 6–8 кг гною на 1 м² пристовбурної смуги. Мінеральні добрива вносять щороку (азотні — навесні, калійні і фосфорні — восени), а гній — восени. При цьому як органічні, так і мінеральні добрива обов’язково загортають у ґрунт.

Ефективними є і позакореневі підживлення (після цвітіння дерев, у період зав’язування плодів) 1% сечовиною з додаванням 0,1% марганцю та 0,3% розчином бору. Це збільшує врожайність черешні на 29–34 %.

Відео: Хвороби та шкідники черешень: як боротись

Поділилась інформацією Анна Шкіндер-Барміна, старший науковий співробітник відділу селекції та сортовивчення Мелітопольської дослідної станції

ВОРОГИ ВРОЖАЮ

Вони також спільні для вишень і черешень. Найбільшої шкоди їм завдають такі хвороби:

⌂ Кокомікоз

Кокомікоз — найнебезпечніша хвороба вишні і черешні. Проявляється наприкінці травня – на початку червня переважно на листках у формі дрібних поодиноких цяточок, пізніше кількість їх збільшується і вони ніби зливаються в суцільні плями темно-бурого кольору. Згодом листки жовтіють і опадають. При сильному ураженні листя опадає уже в липні, а на початку серпня дерева можуть бути зовсім оголені.

⌂ Моніліоз

Моніліоз починає проявлятися навесні під час цвітіння дерев. Спори гриба потрапляють на приймочку, проростають. Міцелій гриба проростає у зав’язь і квітконіжку, а звідти – у плодоносну гілочку. Квітки, листки і молоді пагони раптово в’януть і засихають, не опадаючи, та мають вигляд обпалених вогнем. Під час дощової погоди хвороба швидко поширюється, спричиняючи відмирання великих гілок, камедетечу. У формі плодової гнилі хвороба проявляється під час достигання плодів. Плоди буріють і засихають.

У боротьбі з монілією необхідно збирати і знищувати уражені плоди. Навесні, як тільки з’являються ознаки пошкодження квіток і листків, гілочки зрізують на 10–15 см нижче від місця пошкодження і спалюють. З хімічних заходів боротьби проти кокомікозу й моніліозу найефективнішими є 1% бордоська рідина (до і одразу після цвітіння та ще за 12–14 днів).

⌂ Бактеріальний рак

Бактеріальний рак можна спостерігати ще рано навесні, коли листки, квітки, пагони й молоді плоди раптово в’януть, буріють, засихають і тривалий час не опадають. Кора буріє, розтріскується, відстає від деревини, утворюючи відкриті рани, з яких виділяється камедь. Бактерії, що знаходяться в уражених органах, є джерелом інфекції. Хвороба може поширюватися через комах, при обрізанні та перещепленні, зараженими саджанцями, краплями дощу та вітром.

Хворі дерева обприскують 3% розчином сірчанокислого цинку, а також вносять його в ґрунт (1–2 кг під дерево) у суміші з мінеральними добривами. Сильно уражені дерева спалюють, а ґрунт дезінфікують хлорним вапном (100 г/м²) і перекопують.

Найбільшими ворогами вишні і черешні серед шкідників є попелиці, вишнева муха та личинка травневого хруща.

Для захисту від хвороб використовують бордоську рідину, препарати «Хорус», «Скор», «Топсин-М», від шкідників – «Актара», «Актофіт», «Сумітіон», «Антихрущ» тощо.

Захист черешні і вишні від хвороб та шкідників

ХТО КОМУ ДРУГ?

Черешні і вишня — ентомофільні культури (ті, що запилюються комахами) і для гарного плодоношення потребують сортів-запилювачів. Для багатьох сортів вишні гарним запилювачем може бути черешня, якщо терміни цвітіння сортів обох культур збігаються. Черешня менш примхлива до погодних умов під час цвітіння, оскільки її пилок більш зимостійкий і довше зберігає добру схожість, ніж у вишні. Для гарантованого отримання стабільних урожаїв вишні найкраще висаджувати самоплідні або частково самоплідні сорти.

Сорти-запилювачі для вишні

Олена Кіщак, завідувач відділу технології вирощування плодових і ягідних культур Інституту садівництва НААН

Купити саджанці вишні

Купити саджанці черешні