Ця весна для мене почалася з відкриття. Розглядаючи фото ошатного кущика з ніжними рожевими махровими пелюстками, що повністю сховали під собою гілки, раптом упізнаю в ньому свою давню знайому — сакуру.
Саме під назвою «сакура» ще на початку 2000-х років на мою донецьку дачну ділянку потрапив подарунок із Хмельниччини. Проте підпис під фото свідчить про інше: це — мигдаль степовий. Я здивована. Адже мигдаль — рослина субтропічна, проте щороку мій екземпляр гарно почувався в нашому степовому кліматі з холодними зимовими вітрами й першим серед рослин починав квітнути. Може, тому, що ріс під підкриттям високої тераси.
⌂ Фото: Мигдаль степовий, або мигдаль низенький
— Даремно дивуєтеся. Мигдаль степовий, або мигдаль низенький, в Україні досить поширений. Це декоративний вид. Пік його цвітіння припадає на квітень. Кущі виростають до метра-півтора. Проблем із ними в нашому саду навіть пригадати не можу, — каже Юрій Клименко, доктор с/г наук, завідувач відділу дендрології Національного ботанічного саду ім. М. Гришка НАН України.
— Щодо мигдалю звичайного, або мигдалю їстівного, то в умовах Київщини й далі на північ він, найімовірніше, вимерзне, — продовжує фахівець. — Не любить ця рослина різкого перепаду температури — коли після морозу одразу настає відлига. Одна така погодна ливість може звести нанівець результати багаторічного клопіткого вирощування та зіпсувати врожай. Якщо деревина навіть витримає морози, то заморозки можуть пошкодити надто ранній цвіт.
А укрити дерево від несприятливих умов не вийде, бо мигдаль їстівний нарощує потужну крону— до 4-х метрів заввишки.
Тому як бізнес-культуру цей вид можна вирощувати лише на півдні України та в Закарпатті.
Погоджується з колегою і і. о. директора Хорольського ботанічного саду, кандидат біологічних наук Володимир Красовський. За його словами, саджанці, які виросли в Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, добре почуваються лише там. Приміщення на північ, вони не завжди виживають під впливом низької температури та холодних вітрів.
Читайте інші статті:
Але науковці на те й є науковцями, що не можуть відмовити собі в експериментах. Особливо фахівці Хорольського ботанічного саду, основним напрямом якого обрано інтродукцію таких субтропічних плодових рослин, як хурма, гранат, інжир тощо. Ботанічний сад на Полтавщині дуже молодий — у 2018 році відсвяткував п’яту річницю від дати офіційного відкриття.
— Ось що ми робимо, щоб зібрати урожай мигдалю звичайного, — розповідає Володимир Красовський. — Привозимо насіння на Полтавщину й висіваємо його. Адже рослини, що пройшли шлях від проростка до дорослішання саме в нашому регіоні, стають витривалішими до всіляких погодних сюрпризів. Цю витривалість на генетичному рівні вони далі передають плодам, які ми знову висіваємо, отримуючи більш пристосовані до наших полтавських умов рослини.
Кілька років поспіль фахівці Хорольського ботанічного саду висівають кісточки гіркого мигдалю. Його сіянці, як правило, садівники використовують як підщепу для сортів солодкого. Адже гіркий більш зимостійкий.
⌂ Фото: Солодкий сорт мигдаля Десертний
Нещодавно висадили кісточки й солодкого сорту Десертний від аматора із Запоріжжя. Сам сорт є кримським — із Нікітського ботанічного саду, але він уже пройшов адаптацію на Запоріжжі, тож і на Полтавщині, сподіваються, почуватиметься як удома.
Тому Володимир Васильович радить купувати саджанці обов’язково вже районовані. Тобто якщо привезти саджанець із Херсонщини та посадити в Полтавській чи Київській області, то доброго результату не буде — узимку може підмерзнути або деревина, або цвіт, або бруньки. Сорти солодкого мигдалю треба вибирати пізні. Щоб квітнули не раніше за абрикос.
Навіть пристосовану до місцевих умов рослину — як їстівний мигдаль, так і декоративний — треба садити в затишному місці, без протягів, на сонячній південній ділянці. Родючістю ґрунту можна не перейматися, бо на батьківщині — у Середній Азії, Криму — він росте на скелистих пагорбах. Коренева система стрижнева, проростає глибоко, до того ж має розвинені бічні корені, а тому поливати треба лише в молодому віці. Запилюються рослини добре. Хоча сусідство з кількома деревами мигдалю дасть надійнішу зав’язь.
Спеціально для «СонцеСаду» матеріал підготувала Олена Сухорукова
Фото: Мигдаль дуже корисний
Поради від «СонцеСаду»
Мигдаль по ботанічним характеристикам належить до розоцвітих. За господарськими ознаками він — горіхоплідних культура.
Між рослинами солодкого й гіркого мигдалю візуальної різниці немає. Лише іноді кісточки гіркого більше. Різні вони тільки за смаком. По-перше, гіркий містить синильну кислоту (у великій кількості вона отруйна); по-друге, більш ароматний, тому його використовують в кондитерській промисловості, але додають 4–10 відсотків від усієї кількості мигдалю.
Добовою дозою вважають 20 г — 8–15 горішків (в залежності від розміру). Вживати ці корисні ядра можна навіть жінкам, які годують груддю, але перевищувати денну норму не варто. Є краще очищеними і підсушеними. Щоб очистити ядро від плівки, горіх замочують на ніч у холодній воді.