Фрітіллярія (Fritillaria), або Рябчик, — рід багаторічних цибулинних рослин родини Лілійні, який налічує близько ста видів, поширених у помірних широтах Північної Америки, Азії та Європи. Сьогодні ці квіти стали надзвичайно популярними серед українських господарів. Особливості вирощування рябчиків та правила огляду за ними «СонцеСаду» розповіли провідні експерти Ольга Тимченко та Наталія Тарасюк.
Латинська назва фрітіллярії походить від слова «fritillus», що в перекладі з латини означає «посудина для гральних кісток», і пов’язана з формою квітки, а Рябчик, більш поширена назва рослини, вказує на строкате забарвлення квіток деяких видів.
Рябчики — ефемероїди, тобто рослини з дуже коротким вегетаційним періодом. Цибулина складається з широких м’ясистих лусок. Стебло з численним вузьколінійним або ланцетно–довгастим листям, що має розташування колотівками або розсіяне по стеблу.
До складу роду входять як низькорослі (5–10 см заввишки), так і дуже високі (до 120 см) види. Квітки, поодинокі або зібрані в парасольку чи волоть, розташовані у верхній частині стебла. Проста оцвітина — яскраво забарвлена (червона, біла, жовта, фіолетова), часто плямиста, дзвоникоподібна, складається з шести пелюстків. Плід — тригніздова шестигранна коробочка із плоским насінням.
✔ Цвітіння рябчика починається у квітні–травні, триває 18–20 днів.
Найбільш популярним є Рябчик імператорський (Fritillaria imperialis), або Рябчик турецький, Царська корона. Рослина досягає заввишки 1,2 м. Цибулини — кулясті, трохи сплюснуті по вертикалі, діаметр — до 15 см. Листя — широколанцетне, яскраво–зелене, блискуче, 7–12 см завдовжки і 4,5 см завширшки, в колотівках, покриває нижню частину стебла.
Вище на стеблі імператорського рябчика розташовується парасолькоподібне суцвіття із 4–8 квіток, спрямованих униз. Діаметр квітки — близько 5 см, забарвлення — яскраво–помаранчеве, жовте або цегляно-червоне. Над суцвіттям — пучок вузького листя, схожого на корону. Рябчик імператорський росте тільки на сонці. Цвіте Царська корона у травні.
⌂ Фото: Рябчик імператорський (Fritillaria imperialis)
Рябчик шаховий, або Рябчик строкатий (Fritillaria meleagris), — висота рослини — до 35–40 см, листя — лінійно–ланцетне, квітки зазвичай — поодинокі, пониклі, білі або темно–червоні з чітко вираженим шаховим малюнком.
Існують і однотонні сорти строкатого рябчика — білі, пурпурні, фіолетові. Віддає перевагу зволоженим місцям і легкій півтіні. Без пересадження може рости багато років, утворюючи куртини. Добре розмножується як вегетативно, так і насінням. Цвіте у квітні–травні.
⌂ Фото: Рябчик строкатий (Fritillaria meleagris)
Рябчик Михайлівського (Fritillaria michailowskyi) — висота рослини — близько 20 см. Листя завдовжки 5–9 см. Квітки — поодинокі завдовжки до 3 см, бордові, пурпурні, по краю з широкою жовтою облямівкою, кінці пелюсток загнуті вгору.
Росте рябчик Михайлівського на сонці і в півтіні. Розмножується, як правило, насінням. Великі цибулини схильні до грибкових захворювань, що особливо проявляються в роки з вологим літом. Їх треба щорічно викопувати. Цвіте в середині травня.
Рябчик перський (Fritillaria persica) — висота рослини — 60–90 см. Квітки — пурпурні, зібрані у високі гроноподібні суцвіття. Вимогливий до тепла й освітлення. Висаджувати слід тільки на відкритих сонячних ділянках. Цибулини щорічно викопують і прогрівають. Добре розмножується вегетативно. Цвіте в кінці травня.
⌂ Фото: Рябчик Михайлівського (Fritillaria michailowskyi)
Рябчик російський (Fritillaria ruthenica) — висота рослини — до 50 см. Листя — вузьке, лінійне, на верхівці стебла — зі спірально закрученими кінцями. Цибулина — куляста, діаметр — близько 4 cм. Має від двох до п’яти квіток, коричнево–червоних із шаховим малюнком, діаметр — близько 2 см, зібрані в рихлу кисть. Віддає перевагу напівтіні. Цвіте у квітні–травні.
⌂ Фото: Рябчик російський (Fritillaria ruthenica)
Вирощують рябчики на сонячних або напівзатінених ділянках. Ґрунт має бути легким, рихлим, родючим, з добрим дренажем. Під час вегетації в посушливий час рослини поливають, а ґрунт розпушують.
Висаджують рябчики у вересні. Перед висадженням ділянку треба ретельно підготувати. Для цього землю скопують завглибшки не менше ніж 30 см, вносять компост, торф, гній, що перепрів. Якщо ґрунт важкий — додають пісок.
Під час висадження з цибулинами слід поводитися обережно, щоб не пошкодити луски і коріння, які часто відростають під час зберігання. Глибина висадження — така ж, як і для всіх цибулинних. Вона повинна втричі перевищувати висоту цибулини (великі цибулини заглиблюють на 20–25 см, дрібні — на 10–15 см, дітки — на 6–10 см). Відстань між цибулинами низькорослих видів — 15–20 см, високорослих — 30–45 см.
Цибулини багатьох видів рябчиків мають у центрі виїмку, в якій може скупчуватися вода, що призводить до загнивання. Тому при висадженні цибулини укладають набік, заздалегідь насипавши в посадкову ямку трохи піску. Згори насипають земляну суміш. Якщо заглибити цибулини або посадити їх у вологих, низинних місцях, то сходів узагалі не буде.
⌂ Фото: Відстань між цибулинами високорослих видів — 30–45 см
Важливо знати!
✔ На зиму посадження бажано укрити, для цього використовують сухе листя, ялинове гілля, торф. Навесні після початку росту мульчу потрібно забрати.
Підгодовують рослини двічі: вперше — рано навесні, в період відростання — мінеральним добривом із переважанням азоту, вдруге – повним мінеральним добривом під час цвітіння.
Пересаджують рябчики залежно від виду через за 1–4 роки. Викопування можна проводити тільки після повного висихання листя (для більшості видів — це у червні). Викопані цибулини, після нетривалого просушування в тіні, розкладають в у сухому, теплому, захищеному від сонця місці, де і зберігають до осінньої посадки восени.
⌂ Фото: Викопані цибулини просушують в тіні
Важливо знати!
✔ Цибулини рябчиків не мають покривних лусок і швидко пересихають, тому їх краще зберігати в злегка вологому піску, торфі або в паперових пакетах.
Спеціально для «СонцеСаду», Ольга Тимченко, к.б.н., ст. науковий співробітник та Наталія Тарасюк, провідний інженер НБС ім. М.М. Гришка.
Рекомендовані товари!