З настанням осені всі землероби спантеличені питанням, куди подіти відходи з полів та городів. В Україні не тільки влада, а й науковці застерігають від спалювання стерні й соломи на полі, бадилля, листя й гілок на городах і в садах. Експерти «СонцеСаду» розповідають про причини таких застережень і дають поради, що робити з органічними відходами.
Усі знають, що урожайність залежить від родючості ґрунту, родючість — від вмісту гумусу, інакше кажучи, від вмісту продуктів життєдіяльності рослин, тварин і мікроорганізмів, що накопичувалися на наших теренах весь післяльодовиковий період і сьогодні живлять наші рослини.
Ми традиційно пишаємося українськими ґрунтами, однак вони вже давно не ті. Якщо колись вміст гумусу був 6-12%, то тепер — лише 3-4%. Кожні десять років утрачаємо так багато, що для відновлення треба цілого сторіччя, й то за умов дбайливого господарювання. А однією з причин втрати гумусу науковці називають спалювання стерні й соломи на полі, бадилля, листя й гілок на городах і в садах.
Читайте ще:
Багато селян й аграріїв і досі не вбачає шкоди в спалюванні. Живуть за принципом: знищений ліс наросте, земля відродиться, фауна розмножиться. Однак природа давно не встигає за людиною. До того ж ці господарі переконані в перевагах спалювання, мовляв, полум’я знищує можливі чи наявні хвороби, вивільняє калій для підживлення землі, а землероб ще й заощаджує на оранці.
— Останню причину — заощадження на оранці — землекористувачі наводять найчастіше, — каже Євген Єрмоленко, завідувач відділу дослідження з охорони й підвищення родючості ґрунтів ДУ «Інститут охорони ґрунтів України». — Але така позиція — це безвідповідальність і недалекоглядність. Аграрій, як правило, господарює на ділянках, які є орендованими паями, однак про збереження родючості чужої землі не думає. Окрім того, необачливо знищує енергію, накопичену в рослинах. Під час заорювання стерня могла слугувати кращому наступному врожаю, а солома — стати непоганим добривом, підстилкою для тварин або паливом через брикетування.
За словами Євгена Васильовича, під час спалювання 2 тонн соломи на одному гектарі знищується до 800 кг гумусу. А чим є ґрунт без гумусу? Піском і глиною.Через високу температуру на глибині від 0,2 до 5 см у найродючішому шарі ґрунту випалюються мікроорганізми, черв’яки й комахи, які якраз і створюють гумус, переробляючи різні речовини у форму, доступну рослинам. Крім того, ґрунти при спалюванні втрачають азот і вуглець, переущільнюються. Також стають сприйнятливими до ерозій.
— Вогонь завжди завдає шкоди, — констатує Євген Єрмоленко, — іноді, на жаль, непоправної. Скажете, знищуються патогенні мікроорганізми. Але втрачаються й корисні. Вважаєте, що вивільняється калій. Але він набуває важкодоступної для рослин форми, до того ж, залишаючись на поверхні, розноситься вітром. Як аргумент назвете високу вартість оранки. Але, багато чого в ґрунті втративши, доведеться надолужувати це за допомогою добрив, що теж недешево. А за такого землеробства щороку їх кількість зростатиме. Це однозначно призведе до мінералізації ґрунтів, де «живому» вижити складно. Ще й треба усвідомлювати, що підпалювання — це небезпека виникнення пожежі в лісах і населених пунктах. Горіння кожної тонни рослинних решток створює 8-10 кг мікрочастинок канцерогенного чадного диму, який загрожує людині онкологією.
⌂ Фото: Таке красиве поле буде лише за умови правильного догляду
— Проблема рослинних решток постає уже протягом десяти років, але суттєво ситуація не змінилася. Замість того, щоб дбати про живих істот у верхніх шарах ґрунту, фермер настирливо знищує їх і вкладає в землю хімічні добрива. Земля мінералізується. Копнеш вилами — жодного черв’яка, — зауважує голова правління Федерації органічного руху України Євген Мілованов. — На мою думку, органічні рештки — це не проблема. Для пришвидшення розкладання можна застосовувати біопрепарати. А якщо в ґрунті достатньо мікроорганізмів і черв’яків, то вони й самі впораються. Те що можна зібрати, варто закомпостувати, адже в компості перепріває навіть насіння бур’янів.
Із хворобами рослин очільник органічного руху радить боротися сівозміною. Приміром, кілька років не садити на ділянці томати, картоплю чи баклажани, а вирощувати культуру, яка не цікава для колорадського жука та фітофтори. Або застосовувати біопрепарати, які знищують спори різних хвороб.
Держава і справді перейнялася проблемою спалювання рослинних решток. Згідно з низкою законів, це заборонено, передбачено штрафи: 170-340 грн для громадян і 850-1190 грн для посадовців. Та ці санкції насправді є лише на папері. Можливо, через символічність їхнього розміру. Можна повчитися в Німеччини, де штраф за спалення рослинних решток становить 50% вартості зібраного врожаю. А можна просто ввімкнути здоровий глузд.
Спеціально для «СонцеСаду» матеріал підготувала Олена СУХОРУКОВА
Поради від 
ЯКЩО НЕ ПАЛИТИ, ЩО З ЦИМ РОБИТИ?
✔ ЗАОРАТИ або ОБРОБИТИ БІОПРЕПАРАТАМИ, що пришвидшують розкладання рослинних решток.
✔ ЗАКОМПОСТУВАТИ бадилля овочів, невеликих гілок і листя садових рослин, бур’янів. Не можна закладати в компост лише рештки із залишками хвороби — капусту з килою, томати із фітофторою тощо.
✔ ВИКОРИСТАТИ ЯК МУЛЬЧУ, якщо в рослинних рештках нема хвороб, а в бур’янів — визрілого насіння.
✔ ЗАКОПАТИ рослинні рештки, особливо заражені, подалі від ділянки цьогорічного вирощування.
✔ ПРОДАТИ солому на підстилку для тварин або на виробництво палива (брикетування).
_190x190_c8c.jpeg)
