Плодові культури відзначаються різною чутливістю до ґрунтово-кліматичних умов. Тому, знаючи біологічні особливості кожної плодової породи, можна створити найбільш сприятливі умови для тривалого продуктивного використання плодових і ягідних насаджень.
ЯБЛУНЯ — основна культура серед плодових, ЇЇ вважають найстійкішою проти несприятливих екологічних умов. Росте і плодоносить на всіх типах ґрунтів України.
На малогумусних ґрунтах (сірі лісові, дерново-підзолисті) для підтримання родючості треба систематично вносити органічні та мінеральні добрива. Погано росте на карбонатних ґрунтах. Якщо вміст карбонатів у верхньому шарі ґрунту (до 1 м) — понад 7–10%, солі заліза не надходить у дерево, що спричиняє хлороз листя. На таких ґрунтах бракує азоту і фосфору, тому рекомендують застосовувати хелати заліза, а також добрива, які збільшують рухливі форми азоту (нітратні форми) та фосфору (суперфосфату). Корисно вносити органічні добрива, компости. Найкращі для яблуні ґрунти зі слабокислою та нейтральною реакцією ґрунтового розчину, у яких лінія закипання карбонатів знаходиться на глибині 70-100 см і глибше від поверхні.
ГРУША за біологічними особливостями подібна до яблуні (хоча й вимогливіша до тепла), тому добре росте і плодоносить на ґрунтах, які придатні для яблуні.
Гірше, ніж яблуня, витримує ґрунти важкого механічного складу, тому їй найкраще підходять легко- і середньосуглинкові та більш вологоємкі ґрунти. Без ознак пригнічення росте на слабокислих або нейтральних ґрунтах при pH 5,7–7,0. На карбонатних ґрунтах із вмістом активного вапна менше ніж 10% проявляються ознаки хлорозу, особливо на підщепах айви. Тому на таких ділянках краще вирощувати грушу на насіннєвих підщепах. Порівняно з яблунею, вона більш солевитривала, особливо на підщепах айви, витримує вміст легкорозчинних солей у верхніх шарах ґрунту до 0,1 %.
Малопридатними для груші є лише піщані й супіщані, карбонатні, щебенисті, холодні та малозволожені або перезволожені ґрунти.
СЛИВА — найбільш вологолюбна плодова культура, яка добре росте і плодоносить на всіх типах ґрунтів України (за винятком дуже щільних та перезволожених). Оптимальне значення pH становить 5,5–7,5, а карбонатів — не більше ніж 8–10%. Добре реагує на калійні добрива.
ВИШНЯ менш вибаглива до ґрунтово-кліматичних умов, ніж інші плодові породи, тому й поширена на всій території України. Добре росте на ґрунтах легкого механічного складу — легкосуглинкових і супіщаних, а на піщаних — незадовільно. Вона краще, ніж яблуня і груша, витримує вміст у ґрунті карбонатів, проте дуже чутлива до засолення. Потребує достатнього забезпечення вологою, особливо в перші роки після садіння, проте негативно реагує на близьке розміщення підґрунтових вод — дерева виділяють камедь і всихають.
ЧЕРЕШНЯ — теплолюбна плодова культура, менш вимоглива, ніж інші, до ґрунтів та умов зволоження. Вона задовільно витримує посуху через те, що врожай формується рано і для його утворення достатньо вологи, яка накопичилася у ґрунті впродовж зими. У разі перезволоження ґрунту плоди розтріскуються, насамперед під час достигання, а за високої відносної вологості ґрунту — уражуються сірою плодовою гниллю.
Незадовільно росте на холодних ґрунтах важкого механічного складу з близьким заляганням води, особливо тоді, коли дерева щеплені на антипці. За таких умов різко знижується зимостійкість дерев, вони менпі стійкі проти грибкових та бактеріальних хвороб і до десятирічного віку, як правило, всихають. Порівняно з усіма іншими плодовими породами, найбільш чутлива до засолення ґрунтів.
АБРИКОС ТА ПЕРСИК. Для них підбирають підвищені ділянки з легкими суглинковими та супіщаними родючими ґрунтами з вапном, а для персика — ще й достатньо зволожені. Придатними є чорноземи глибокі та чорноземоподібні, родючі, добре дреновані ґрунти.
Абрикос краще, ніж інші плодові, росте на карбонатних ґрунтах, але не витримує ґрунтів із високою концентрацією солей. Глинисті, дуже вологі ґрунти затримують ріст рослин, сприяють утворенню морозобоїн і камедетечі.
Для персика кращі ґрунти з нейтральною або лужною реакцією в межах pH 6,5—8,5. На сіянцях аличі він може рости на ґрунтах важкого механічного складу, а на мигдалі та персику — на рихлих, щебенистих, слабокарбонатних із глинистим підґрунтям.
ЯГІДНІ КУЛЬТУРИ. Малина, аґрус, суниця, смородина й порічки добре ростуть на ґрунтах із слабокислою та нейтральною реакцією. Не терплять засолення та високого вмісту карбонатів. Можуть витримувати тривале (до двох тижнів) затоплення.
За механічним складом для них найкращі середньосуглинкові й супіщані ґрунти, водо- і повітропроникні. Глибина кореневмісного шару має бути не менше ніж 1 м, а підґрунтові води — не ближче ніж 1 м від поверхні.
Але всі ці вимоги не стосуються ЛОХИНИ (чорниця високоросла).
Найкращими ґрунтами для неї є добре зволожені (в т.ч. завдяки поливу), підкислені (оптимальний рівень pH - 3,5-5,0), родючі, легкі ґрунти. Ділянка має бути добре дренована, з рівнем залягання ґрунтових вод не ближче ніж 60 см від поверхні ґрунту. Чорниця не витримує як пересихання, так і застою води.
Для зниження рівня pH використовують сірку, кислий торф, перепрілу тирсу хвойних порід. Для підкислення ґрунту за рік до посадки вносять сірку, а протягом вегетації застосовують розчин лимонної або щавлевої кислоти (1 ч. л. на 3 л води). Ґрунт обов’язково мульчують сосновою корою і хвоєю, адже це сприяє збереженню вологи та зниженню температури субстрату в спекотні дні, а також його підкисленню.
ВАЖЛИВО! Визначити кислотність ґрунту можна в спеціалізованих лабораторіях, де проводиться повний агрохімічний аналіз, або в польових умовах портативним pH метром.
Лінія закипання карбонатів повинна знаходитися на глибині 70–100 см від поверхні ґрунту. Коли вона розташована до 30 см від його поверхні, такі ґрунти менш придатні для вирощування плодових культур. Це можна перевірити наступним чином. Якщо викопати траншею до 1 метра і на одній з його стінок пролити кислоту, то лінія закипання карбонатів буде шипіти.
Для поліпшення агрохімічних властивостей ґрунту необхідно внести (за 6 місяців до садіння) 1 т/га сірки та органічні і мінеральні добрива. З мінеральних добрив потрібно надавати перевагу фізіологічно кислим, таким як сульфат амонію, сульфат калію та ін..Вони сприяють зниженню рівня pH.
Автор: Олена Кіщак, доктор сільськогосподарських наук, Інститут садівництва НААН України
