Господарство Володимира Дмитрієва особливе тим, що в ньому вирощують культури, доволі ще рідкісні на наших ділянках, — лохину (чорницю високорослу), брусницю, журавлину, жимолость, актинідію, лимонник. Про те, чи варто займатися цими рослинами садівникам-аматорам та чи є в цьому фінансовий зиск, ми розмовляли із фахівцем на початку літа.
Розсадник Дмитрієва розташований у маленькому селі, де мешкає не більше сотні жителів, — у Гуті-Забілоцькій Радомишльського району Житомирської області. Зі всіх боків ліс. Його хвойні фітонциди приємно лоскочуть ніс. Праворуч від садиби — луг, звідки долітають запахи свіжоскошеної трави. А прямо перед нами на замульчованих чорною плівкою грядках та в численних горщиках, що підготовані на продаж, радіють життю-буттю «вихованці» Володимира Ігоровича.
⌂ Володимир Дмитрієв
ІНЖЕНЕР ЯГІДНИХ ПЛАНТАЦІЙ
Наливається соком рясна лохина — до стиглості їй треба ще хоча б кілька тижнів. Ловлять сонячні промені листочки лимонника — як тільки в рослин на місці постійного вирощування з’явиться опора, вони потягнуться до світила всіма своїми стеблами-лозами. Поміж глянцевого листя та стебел журавлини біліють дрібні, незвичайні квіточки. Перші ягідки господар збиратиме наприкінці літа. Поряд жовта розлога лапчатка, пурпурова вейгела, червонолиста ліщина, горіх пекан, ремонтантна малина, жимолость, обліпиха... Все це є колом наукового й комерційного інтересів власника рослинного царства Володимира Дмитрієва.
Він не має поважних аграрних звань, проте майже все життя присвятив рослинам. Заснував кілька розсадників, створює здо-ровий посадковий матеріал мікроживцюванням у власній лабораторії за власною технологією, став автором десятка нових ягідних сортів.
Селекція захопила його, мабуть, ще в дитинстві, на рівні підсвідомості, адже батьки були селекціонерами. А син раптом обрав професію інженера й до 35 років працював конструктором київського машинобудівного заводу «Більшовик». Але у проблемні 1990-ті молодому чоловікові стало зрозумілим, що життя доведеться кардинально змінювати, бо, як каже сам наш герой, не хочеш втопитися — стрибай із крижини на крижину. І такою крижиною стала дачна ділянка в Обухівському районі, де він посадив невеличку плантацію чорної смородини. Відтоді засів за книжки. Згодом отримав ще й аграрний фах.
— До речі, інженерна освіта мені постійно стає у пригоді — допомагає при розрахунках, створенні конструкцій, плануванні на перспективу. Хоча мене завжди більше приваблював творчий бік садівничої справи, — зізнається садівник.
Як результат, профі й аматори отримали від Дмитрієва п’ять сортів ремонтантної малини — Брусвяна, Брусилівська, Брусиловський стандарт, Примара і Ярославна, сорт чорниці високорослої Фіолент. Усі названі здобутки містять-ся в реєстрі сортів рослин, рекомендованих для вирощування в Україні в 2019 році. А ще є сорти обліпихи, жимолості, лимонника. Як правило, Дмитрієв брався за селекцію, коли його не влаштовували існуючі сорти — наприклад, наявність колючок на малині чи її недостатня посухостійкість. Над ліщиною червонолистою став чарувати, щоб отримати більш зимостійкі форми.
Та які б стосунки не складалися з тою чи тою рослиною, тридцять років поспіль чільне місце в госпо-дарстві Дмитрієва посідає лохина. Ця рослина потребує певного поводження, проте вміє й віддячити. Один кущ віддає понад три кілограми ягід. Тож із 40 соток, які зараз відведено під цю культуру, господар отримує дві тонни.
БІЛЬША ЗА БОЛОТЯНУ ТА КИСЛА ЯК ТРЕБА
Ще одна улюблениця господаря — журавлина. її урожайність удвічі вища, ніж лохини. Родить упродовж тривалого часу. Дмитрієв тримає три сорти — ранній Бен Лір, середній Стівенс, пізній Пілігрим. Ягода зручна в транспортуванні (частіше в поліетиленових мішках). Продавати можна від початку осені до кінця весни, і весь цей термін вона добре зберігається в холодильнику — замо-рожена чи замочена. За словами Володимира Ігоровича, на ягоди й саджанці тепер є великий попит. Торік ледь встигав робити оголошення в інтернеті, як усе вмить розліталося.
Побачити журавлину, та ще й на грядці, для мене справжня подія. Жодних болотяних драговин. Ошатні горбки, покриті чорною плівкою, по яких розповзаються тонкі стеблі з дрібним листячком. Ця журавлина не з лісу. Великоплідні сорти, які вирощують у штучно створених умовах, родом не з українського Полісся, а з Південної Америки. Володимир Ігорович нахиляється і зриває бордову горошину, удвічі більшу за дику, — останній свідок торішнього урожаю. Кладу її до рота. Ой, яка кисла! Але чи має бути інакше?
⌂ Жодних болотяних драговин. Так виглядає журавлина в городі
Плодоношення журавлини починається другого–третього року садіння. З одного квадратного метра, залежно від сорту, можна зібрати до трьох кілограмів ягід — це до 300 кг із сотки!
Гуртом їх забирають не дешевше ніж по 60 грн за кілограм.
На ділянці Дмитрієва лохина й журавлина, чергуючись, ростуть поряд: грядка лохини, грядка журавлини... Такі насадження доцільні, бо рослини потребують майже однакових умов — кислих ґрунтів (РГі 4–5,5), крапельного поливання м’якою водою.
— ДЕ В УКРАЇНІ Є ТАКІ ҐРУНТИ?
— Ґрунт, який не треба готувати, трапляється дуже рідко.
А якщо ґрунт правильно підготовлений, то вирощуйте навіть на асфальті. Дуже важливо також, якою водою поливаєте. Якщо вона жорстка (із високим вмістом солей), то через два роки ґрунти засолюються та втрачають кислотність. Про урожай тоді вже не йдеться. Рятуйте рослини.
— ЯК ГОТУВАТИ КИСЛІ ҐРУНТИ?
— Спочатку варто визначити тип ґрунту. Перший — легкий, піщаний, супіщаний; другий — суглинок, легкий чорнозем; третій — глинястий, важкий чорнозем. Для лохини й журавлини підходить перший тип, бо легкі ґрунти якраз і є кислими.
Це досягається завдяки тому, що вони водопроникні й дощова вода затягує солі вглиб. На важких грун¬тах вода, якщо й потрапляє в глибину, то потім по капілярах підтягується вгору й випаровується, а солі залишаються у верхніх шарах. Це й називають засолюванням. Щоб цього не сталося, садівник має перервати зв’язок капілярів. Для цього на дно посадкових рівчаків кладуть дренаж — биту цеглу, камені, кору або тріску.
Рівчаки копають завглибшки 30–40 см. На 10 см рівчак засипають дренажем. Далі підготовленим ґрунтом із утворенням гірки 15 см заввишки. Завдяки гірці земля не ущільняється й досягається добра аерація коренів. Плівка зверху збе-рігає вологу та боронить від бур’янів. Гірка прогрівається, черв’ячки працюють, ягоди достигають.
⌂ На ділянці Дмитрієва лохина й журавлина, чергуючись, ростуть поряд: грядка лохини, грядка журавлини...
— ЯКІ СКЛАДОВІ ПІДГОТОВЛЕНОГО ҐРУНТУ?
— Найбільш придатні для лохини й журавлини легкі чорноземи у Черкаській, Київській, Житомирській областях. Та все одно грунт проходить певну підготовку: як правило, до двох третин материнського ґрунту додається третина торфу або тирси. В аматорському садівництві співвідношення материнського грунту легкого типу й органіки (тирси чи торфу) може бути 50 на 50. Якщо ґрунт важкий, то варто створити свій: взяти чистий пісок, додати 30% тирси хвойних порід та 20% торфу або хвойної підстилки. Якщо в такій суміші все ж таки є материнський ґрунт, то частка важкого не має перевищувати 10%, а суглинку чи легкого чорнозему — 20%. Рівень кислотності ґрунту краще визначати в лабораторії.
Але буває й так: все йшло своєю чергою, та раптом листя стало жовтіти, розвиток рослин припинився. Тоді варто провести підкислювання води сірковою або фосфорною (ортофосфорною) кислотою. Норма концентрату фосфорної кислоти — від 100 до 400 грамів (залежно від якості води) на кубометр води. Норма гранульованої сірки — 30–50 г на квадратний метр ґрунту. Альтернатива — використання органічних кислот: 9-відсоткової оцтової (склянка на відро води) або лимонної.
Ще одна важлива вимога — крапельне поливання. Адже журавлина як болотяна рослина не витримує пересихання ґрунту. Єдина відмінність: для журавлини із її більш поверхневим корінням достатньо й дощування.
Не варто нехтувати й підживленням мінеральними добривами, які зазвичай подаються через крапельне поливання. Підживлювати не треба лише після збирання урожаю, щоб зелена маса встигла визріти до морозів.
