Хочете сад з гінкго? Тоді напросіться у гості до Юрія Гулея, який вирощує цілу плантацію гінкго під Києвом. Бажаєте використати цю унікальну рослину для зміцнення власного здоров’я? Посадіть її на своїй присадибній ділянці. Можливо, з часом у вас також виникне бізнес-план щодо вирощування гінкго у великих масштабах. Як це зробити з максимальною користю для себе та інших — розповідає Юрій Гулей.
— Юрію, чому вашу увагу привернуло саме гінкго?
— Мабуть, так розпорядилося життя. Під час військової служби в зоні АТО я отримував від друзів та рідних різні посилки — книги, продукти, сушені трави. А одного разу хтось надіслав коробку цукерок і сушене листя гінкго. Я запарював його як чай. Напій вийшов дуже смачним, тому вживав його залюбки. З часом помітив, що він справляє позитивну дію на організм — знімає втому, додає сил, допомагає сконцентруватися, поліпшує швидкість реакцій, увагу, пам’ять. Почав цікавитися, чи дійсно такий вплив справляє саме новий чай? І дізнався про гінкго дуже багато цікавого. Виявляється, що це не просто корисна для здоров’я рослина, вона має дуже незвичну історію. Це реліктове дерево, яке росло на нашій планеті ще за часів динозаврів. Таких старожилів на сьогодні залишилося зовсім небагато. Вчені пишуть, що пережити всі зміни клімату гінко допоміг високий вміст специфічних флавоноїдів у ньому, які в тому числі справляють позитивну дію на організм людини — допомагають роботі серця, зміцнюють судини, мають протизапальну, спазмолітичну дію, виводять радіонукліди. До речі, показовим є той факт, що в околицях Нагасакі гінкго були єдиними деревами, які там вижили і відновилися після ядерної катастрофи. Ото сила!
Раніше вважали, що ця рослина зникла в природі разом з динозаврами, оскільки знаходили її рештки тільки у скам’янілостях та описах. Однак кілька століть тому, коли мандрівники почали освоювати світ, це дерево помітили в деяких монастирях у Китаї. Тож вчені описали й почали активно його вивчати. На сьогодні встановлено багато унікальних цілющих властивостей цієї рослини. До того ж у всьому світі ще й активно займаються її вирощуванням задля краси — це декоративна рослина з листям цікавої форми. Однак основним напрямком застосування гінкго стала фармацевтична промисловість. На основі екстракту з листя рослини готують пігулки, краплі, фіто чаї.
— Вас настільки захопила історія гінкго, що ви вирішили її продовжити власними руками?
— Так. Взагалі я за фахом інженер-металург, згодом отримав ще одну освіту — гуманітарну. Але так сталося, що я все життя заробляю підприємництвом. Я займався торгівлею до окупації території Донеччини, де я народився, жив і працював усе життя. Потім з родиною змушений був переїхати до Києва, оскільки на батьківщині почалися переслідування за громадську діяльність, а я був засновником проекту безкоштовних курсів з української мови в Донецьку і багато хто сприйняв це як «факт агресії». Після служби в зоні АТО я вирішив продовжувати підприємницьку діяльність, тільки обрав уже іншу сферу — сільське господарство. Впродовж останніх років мене тягнуло до цієї справи ще під час проживання в Донецьку. Після повернення із зони АТО друзі запропонували мені очолити фермерське господарство на Франківщині, де ми займалися вирощуванням великої рогатої худоби і переробкою молока. Але оскільки я мешкаю в Києві, потрібно було розраховувати на власні сили і обирати інший бізнес, інший його масштаб. Тож я вирішив зупинитися на нішевих культурах. Спочатку вагався — хотів розгорнути тепличне господарство, але для того потрібен був значний стартовий капітал, одного ентузіазму замало. Тож у вигляді аматорського починання зайнявся вирощуванням спаржі (аспарагусу) на власній дачі. Зрозуміло, що то не ті масштаби, про які я мріяв. Тому й згадав про гінкго, яким свого часу так захопився. І разом з товаришем ми заклали плантацію гінкго у Броварському районі під Києвом. На 1 гектарі площі висадили приблизно 3 тисячі дерев трирічного віку.
— Це вже точно не аматорство!
— Так, це повноцінний промисловий і комерційний проект. Ми висадили гінкго з дотриманням усіх агротехнічних норм, нині завершуємо монтаж автоматичного поливу. Хочу, щоб ця територія ще й милувала око людей, і головне — стала своєрідною екологічною зоною. Тому ми відповідально поставилися до всього — територія насаджень огороджена, зумисне зробили широкі міжряддя, аби засівати їх сидератами і не використовувати синтетичні добрива. Я засіваю міжряддя чотирма видами культур — фацелія, гірчиця, конюшина й донник. Щоб виглядало красиво — чергую смуги різних сидератів. Можна засівати міжряддя й озимими, бобовими, культурами (овес, віко суміш — чудові седерати). В Україні ще не було таких плантацій! А от у США, Китаї промисловими насадженнями гінкго вже нікого не здивуєш. Хоча справжня краса дивуватиме всіх і завжди.
— А з точки зору економіки вигідно?
— Насправді моя плантація не така велика, аби можна було зацікавити сировиною потужних промислових переробників цієї продукції, зокрема, на експорт. Тому ми можемо розраховувати тільки на внутрішній ринок. Оскільки в Україні немає великих плантацій гінкго, немає й пунктів закупівлі такої сировини. Є лише окремі підприємці, які цим займаються і потім через роздрібну мережу реалізовують сушене чи ферментоване листя. В Україні є фармацевтичні виробники, які виготовляють препарати з гінкго, але вони закуповують сировину за кордоном, і не листя, а вже готовий його екстракт. Найбільшими постачальниками такої сировини у світі є Франція, США, Китай.
— Чи складним є вирощування гінкго?
— Воно нагадує вирощування винограду. Бо якщо в природі гінкго — це дерево до 20–25 метрів заввишки, то для промислового вирощування такий гігант не підходить, листя зібрати неможливо. Тож раз на 5–6 років деревце гінкго обрізують на пеньок (до 60 см), аби воно не росло вище 2-х метрів, а щоразу пускало нові пагони. Вони добре відростають, буквально з кожної бруньки з’являються пучечки листя. У такий спосіб гінкго росте як кущ. Листя з нього зривають як з чайного куща — два рази упродовж річної вегетації — у червні а також у серпні–вересні (залежно від дозрівання). За один раз не можна зривати більше третини листя на кущі.
— У домашніх умовах може бути інший підхід?
— Так, впродовж літа можна просто зривати листки й використовувати їх для приготування чаїв, салатів. Я, наприклад, полюбляю зірвати з дерева молодий листочок і з’їсти його просто так. Він трохи гірчить, але мені подобається цей смак. Та здебільшого люди готують чаї із сирого чи сушеного листя. На смак такий напій нагадує звичайний зелений чай, тобто не має яскраво виражених ароматів. Якщо набридає одноманітність — можна робити купажі, додаючи різні трави. Мені особисто дуже подобається гінкго із ягодами шипшини чи з цвітом липи. Але то — справа смаку. Можна робити міцний відвар листя — 30 г на склянку окропу і випивати його зранку. Серед моїх знайомих є люди, яким лікарі призначили лікування тяжких хвороб за допомогою БАДів на основі гінкго. Але то дороге задоволення, тож вони перейшли на вживання настоїв з листя гінкго і дуже задоволені його лікувальним ефектом. До речі, мені розповідали, що в ботсадах, де росте гінкго, люди восени просто «розмітають» опале листя з-під дерев,бо інакше ж його не дістати. Воно також має лікувальну дію, але не таку потужну, як зібране вчасно, тому якщо хочете мати ліки з гінкго під рукою і є можливість висадити це дерево вдома, не роздумуйте. Якщо потреби в такому лікуванні немає, це дерево просто прикрасить вашу ділянку. До того ж воно не вибагливе — все, що йому потрібно: сонце, тепло й вода. А ще — підживлення ґрунту. Для цього можна використати мінеральні добрива, а можна й сидерати.
Розмовляла Наталка Польовик
