У центрі міста Рівного стоїть ошатний будинок дбайливого господаря і травозная, популяризатора лікарських рослин Анатолія Івановича Терещука, який на чотирьох сотках присадибної ділянки виростив тисячі саджанців гінкго білоба, що вже «розлетілися» по всій Україні. Чим же це дерево полонило серце чоловіка, який знається не лише на вирощуванні рослин, а й на їхніх лікувальних властивостях, пише книги про унікальність світу флори, її цілющу силу і глибоку філософію українських традицій.

⌂ Фото Анатолія Івановича Терещука

— Кажуть, що кожне дерево має свою біографію. Розкажіть про те, як на Вашо­му подвір'ї виросли такі гінкго-красені?

— Це моя перша любов — найміцніша й найдорожча, бо після перших спроб і невдач я таки навчився вирощувати гінкго білоба з насіння, а це нелегко й клопітно. Нині так «відточив» навички, що не бачу в цьому жодних проблем. Я самотужки виростив і поширив Україною понад 10 тисяч саджанців гінкго. А ось понад 15 років тому це здавалося мені неймовірним. Нині на подвір'ї росте Ш понад 30 дорослих дерев гінкго, а малюків і не порахуєш — вони чекають на своїх нових господарів, а поки що перебувають у моїх дбайливих руках.

— Де шукаєте господарів для своїх улюбленців?

—Коли я розмножив стільки рослин, що на моєму подвір'ї вже не вміщалися, вирішив розсилати оголошення у різні журнали та газети про те, що пропоную саджанці гінкго. Люди відгукувалися, попит підви­щувався, а потім з'явилися й оптові покупці — від 100 до 500 рослин. Найбільше замов­лення — дві тисячі штук.

— Чому вирішили вирощувати саме гінкго, а не, наприклад, яблуні, груші?

— Я шукав для себе ліки проти аденоми простати і вичитав, що листя гінкго дуже помічне від цієї хвороби. Мій знайомий пра­цював у ботанічному саду ім. М. Гришка в Києві. Він і допоміг мені роздобути листя гінкго для приготування настоянки, яка мені дуже допомогла: хвороба вже не прогресувала, загальний стан значно поліпшився. Отож, восени знову поїхав до Києва по насіння, аби виростити таке цілюще диво вдома. Я так старався у перший рік, але все — дарма! На другий рік із насіння проросло... кілька ро­слинок. І лише на третій рік завдяки випад­ковості зрозумів, наскільки це тепло- і вологолюбне дерево.

Я накрив грядку з висіяним насінням шифером і постійно поливав його. Думав, що рослини вже там загинули, а виявилося, що дружно зійшли. А далі пішло як по маслу.

Я зрозумів, у чому секрет вирощування, зібрав необхідний підручний матеріал і напрацював власну технологію. Але знач­ного успіху вдалося досягти тільки після того, як роздобув насіння гінкго, яке росте в Абхазії: його схожість досягла 95%, замість 40%, як було раніше. Радості моїй не було меж, адже таки досягмети.

— Ви за фахом агроном?

— Ні, я інженер-будівельник, кандидат технічних наук, але ж усі ми — діти природи, тому не можемо бути до неї байдужими. Пригадую, як ще в дитинстві ходив зі своєю бабусею Оленою збирати лікарські трави, потім навчався на кількох курсах із фітоте­рапії заради цікавості, а не з метою отри­мання дозвільних документів на цілительство. Тісно співпрацював із таким відомим травознаєм, як Іван Носаль, пізніше позна­йомився із ще одним фахівцем у цій галузі — Григорієм Смиком. Від них почерпнув багато знань, хоча не маю права офіційно радити щось іншим людям, але сам лікуюся при­родними засобами. Вирощую вдома мурайю, годжі, зизифус, гуммі. Щодня п'ю чай із цих рослин, який не лише смачний, а й має лікувальні властивості.

— Наші читачі, певно, не відважаться вирощувати гінкго з насіння, а ось ви­ростити дерево в саду захочуть. Що для цього треба зробити?

— Повірити в себе й полюбити дерево. Воно відчуває ваше ставлення до нього і навіть реагує на музику. Я часто розмовляю зі своїми улюбленцями, торкаюся до них, адже кожне дерево має свою особливу ауру. Мені вдалося за допомогою ауро камери зафік­сувати ауру дерева гінкго, її фото опублі­кував у своїй книзі «Гінкго-цілитель. Україн­ські народні звичаї». Більша частина аури — зелена, а це колір зцілення, решта — бла­китна — символізує зв'язок із космосом.

— А якщо спуститися ближче на землю, які практичні поради знадобляться чита­чам?

— Гінкго любить сонячні відкриті ділянки. Що кращий ґрунт, то воно розкішніше. Тому я додаю в посадкову ямку торфосуміші й обо­в'язково деревного попелу, щоб не було за­кислення. Якщо ґрунт піщаний, треба додати в ямку бодай два-три відра родючої землі.

Спершу саджанець треба регулярно поливати, якщо літо спекотне - притінювати деревце й обприскувати надземну частину. Щоб дерево краще зміцніло, виполіть навколо бур'яни і розрихлюйте ґрунт навколо стовбура після кожного дощу, а також замульчуйте цю ділянку торфом, травою тощо. Далі дерево ростиме по 1,5 м щороку.

Підживлювати гінкго можна тільки в моло­дому віці, краще органікою, бо доросле дерево пускає такі довгі корені що ніякі добрива туди не дістануть: воно саме візьме з ґрунту все, чого потребує. Я не вкриваю свої дерева на зиму, але якщо висадили одне деревце, краще його бережіть, в перший рік вкрийте гілками хвойних дерев, тільки не соломою, бо можуть завестися миші. А шкідників і хвороб гінкго не має, тож і клопоту з лікуванням дерев нема.

⌂ Гінкго — ще й надзвичайно красиве дерево

— Тобто гінкго лікує й саме себе?

— Це універсальний цілитель, який містить понад 40 складових, що мають лікувальні властивості! Немає такої хвороби, при якій препарати з гінкго не сприяли б одужанню. Адже вони мають унікальну властивість — повільно, але ефективно й надовго розши­рювати всі судини в організмі, завдяки чому посилюється кровообіг і живлення всіх органів та тканин. Тож, поліпшується зір, робота серця, мозку тощо. Недарма ж ця рослина входить до складу багатьох сучасних і вельми ефективних фармакологічних препаратів. А в країнах Євро­пи з гінкго виробляють ще й омолоджувальну косметику.

Уся сила гінкго — в його листі. З лікуваль­ною метою його збирають упродовж усього вегетаційного періоду — до листопада, хоча в різні періоди хімічний склад листя дещо відрізняється. Його можна змішати вже вису­шеним, і таку суміш використовувати для лікування. Я готую ще й порошок із подріб­неного висушеного листя, пропустивши його через кавомолку, і вживаю по 1/3–1/2 ч. л. один-два рази на день під час або після їжі. Також можна посипати ним гарніри або додавати до кефіру і вживати за одну-дві години перед сном — все це впродовж місяця, потім — сімдесять днів перерви, і так постійно. Спектр використання гінкго дуже широкий. Насіння також має лікувальні властивості.

Цей засіб незамінний для чоловіків, яким понад 40 років: зберігає чоловічу силу і здоров'я. Також надзвичайно корисний лю­дям літнього віку.

— Можна просто додавати до чаю, чи не так?

— Так. Хоча він не має особливого аро­мату чи смаку, тому можна додати інші лікарські рослини чи якісь ягоди, цвіт. Такий чай дуже корисний для здоров'я.

А ще я був свідком того, як у ботанічному саду студенти-іноземці збирали насіння гінкго: вони сказали, що використовують його для приготування плову. Сам такої страви не куштував, зате можу порадити шашлички з горішків гінкго. Треба розлущити шкаралупу насіння, вийняти з нього серцевинку, вимо­чити в солоній воді, трохи приварити і наколоти на зубочистку. Це дуже смачно!

До речі, в Давньому Китаї горішки гінкго були своєрідною валютою, тобто їх вико­ристовували як гроші. А в Японії на весіллі молодятам дарували листок гінкго, розір­ваний навпіл, аби вони його берегли і розу­міли, що їхнє серце — одне на двох.

— Чи треба садити гінкго в парі?

— До досягнення деревами 20-річного віку важко розпізнати на око, хто з них — він, а хто — вона. Тільки в такому віці вони зацвітають і запилюються, утворюють насіння, тоді й видно, хто є хто. Щоправда, японці досліджують стать дерева методом ДНК-досліджень, бо виса­джують на вулицях міст тільки чоловічі осо­бини. Плоди гінкго маслянисті, тому тротуари будуть слизькі. А на вигляд гінкго напрочуд привабливе. Листочки дерева нагадують серце — на таке ніде не натрапиш. Навесні вони яскраво-зелені, а восени набувають чарівного жовтого кольору. Побачиш таку красу, осо­бливо коли дерев кілька, — одразу закохаєшся і очей не відведеш. А якщо розглянете кожний листочок на світлі, побачите ледь помітні хвоїнки, адже гінкго — прапращур усіх хвойних дерев. Загалом воно може рости до 1000 років і досягати 40 м заввишки, а в наших умовах — 25–30 м.

Гінкго універсальне ще й тому, що його можна вирощувати в кімнаті за типом япон­ських «бонсай». Це — архітектор нашого здоров'я, який гармонізує не лише фізичний, а й емоційний стан, навіть своїм виглядом, не кажучи вже про безмежні лікувальні власти­вості цього диво-дерева.

Розмову вела Наталка Польовик

Купити саджанці гінкго білоба