Тільки-но прокинулася природа, із-під землі починають проростати травичка, кульбабки. Від споглядання свіжої зелені душа городника співає. Проте чим більше виростає, тим менше настрою має господар до співу. Адже не для цих нахаб — бур’янів — городник свої грядки копав, удобрював, поливав! І починається відчайдушна боротьба.
Це правильно, але виникає запитання: що робите з бур’янами, які вириваєте, рослинними рештками зібраних протягом сезону овочів? Марнотратці викидають усе це за межі ділянки. Ощадливі роблять компост і таким чином отримують найцінніше добриво.
— Відомо, що огірки, помідори, квасоля потребують мало азоту й багато калію. Тож, кидаючи до компостної купи всі бур’яни й рослинні рештки, обов’язково додайте рослини, які здатні накопичувати різні мінеральні елементи, — радить городник із багаторічним досвідом Мартін Єршов із Миколаєва. — Живокіст, гречка, конюшина, лобода, овес, пижмо, жито, серадела, тютюн (листя і стебла) багаті на калій. Чимало фосфору містить зелена маса гірчиці, гречки, буркуну, кінського щавлю, люцерни, ріпаку, серадели. Велика кількість кальцію в листі дині, гречки, лободи, кульбаби. Джерело заліза — щириця, кропива дводомна, а рекордсменка — кульбаба. Вона накопичує втричі більше заліза, ніж петрушка, чемпіон серед культурних рослин за вмістом цього мікроелемента. У зеленій масі гірчиці й ріпаку є сірка, у родовику — багато магнію, у вики й польовому хвощі — кобальт, в осоті — мідь. За спостереженнями Мартіна Омеляновича, компост краще дозріває, коли в нього покласти більше кропиви. Пізніше він знайшов наукове пояснення: у кропиві міститься амоній і вугільна кислота, які допомагають ферментації.
Великий досвід компостування має подружжя Бурмістрових із Вінниці.
— На нашій дачі — піщаний ґрунт, на присадибній ділянці в місті — суглинковий, тому підживлення компостом для наших овочів — єдиний порятунок, — каже Ольга Бурмістрова. — Цілком готовий компост приємно брати в руки: має темно-коричневий колір, пухкий, сипкий, пахне лісовою землею. Для тих, хто ще не усвідомив важливість такого добрива, наведу цифри: у родючому ґрунті — в середньому 2% гумусу, у правильно приготованому компості — до 20%.
⌂ Цілком готовий компост приємно брати в руки: має темно-коричневий колір, пухкий, сипкий
На наше прохання Ольга Анатоліївна розповіла, як вони з чоловіком отримують «правильний» компост.
1. Місце для компостної купи має бути на височині, вдалині від колодязів. Тепле, захищене від вітрів, затінене живоплотом від надто зацікавлених поглядів. Створять ажурну тінь і замаскують купу кущі бузини, жасмину, калини, бузку або насадження кукурудзи, соняшника, в’юнкої квасолі. До компосту облаштуйте доріжку, щоб нею могла проїхати садова тачка.
⌂ До компосту облаштуйте доріжку, щоб нею могла проїхати садова тачка
2. Краще на компостній ділянці мати три купи різного ступеня готовності, але можна обмежитися і двома: весняною та осінньою. Кожну компостну купу бажано відгородити з трьох боків, а четверту стінку зробити знімною. Обов’язковим є прямий контакт із землею, щоб до рослинних решток могли потрапити черв’яки та мікроорганізми, які й здійснюють компостування.
3. Бажані розміри компостної купи: ширина — 1,5–2 м, дов жина — 2–4 м, висота — 1,5–1,7 м. Компостна купа в процесі достигання дуже «худне», тому бажано, щоб її мінімальний обсяг був не менше кубометра, інакше швидко пересихатиме. На поверхні купи бажано зробити поглиблення для збирання дощової води.
4. Готуємо компост, закладаючи всі компоненти у міру надходження. На розпушену поверхню ґрунту вкладаємо шар дренажного матеріалу — гілки дерев та кущів, опале листя, торф, тирсу, солому, очерет, стебла кукурудзи, соняшника, топінамбуру. Щоб прискорити процеси розкладання, можна все це викласти на шар перепрілого старого компосту. Далі укладаємо без трамбування, шарами 10–15 см, органічні матеріали, пересипаючи їх тонким шаром садової землі (до 5 см). Для збагачення компосту можна додавати попелу, вапна, мінеральних добрив. Бадилля, грубі стебла й капустяні качани краще подрібнити до розміру 10–15 см. Якщо хочете досягти бродіння, а не гниття, скошену траву і листя перед приготуванням компосту треба підсушити й укладати тонким шаром.
5. Дуже важливо стежити за вологістю компосту. Оптимальна вологість — 55–60% (як відтиснена мокра губка). Якщо сухо, полийте.
6. Улітку всі процеси розкладання відбуваються з великою інтенсивністю. Оптимальна температура для діяльності мікроорганізмів і черв’яків — 25–28 градусів. Тоді відбувається відоме явище — «горіння» свіжого гною. Такий процес виникає і під час компостування, коли вносять відразу велику кількість гною або інших багатих на азот матеріалів. За високої температури працюють термофільні бактерії, знищується патогенна мікрофлора і частково насіння бур’янів. У холодну пору року такий ефект досягається під час поливання компосту гарячою водою. Коли компост охолоне, починають працювати інші види бактерій, з’являються дощові черв’яки, настає фаза синтезу. На цьому етапі можна вносити біопрепарати на основі корисних мікроорганізмів, що прискорюють розкладання органіки, створюють гумус водою, а ще краще розведеним гноєм, настоєм із кропиви, кульбаби, живокосту. Зайва волога теж не потрібна: струшуйте вилами (не перекопуйте, правильно укладений компост достигне і без цього), робіть дренажні отвори, укрийте купу під час затяжних дощів. На зиму теж треба вкрити товстим шаром листя, торфу, соломи, землі, щоб менше промерзла.
Приготування компосту
✔ Для приготування компосту можна використовувати всі органічні матеріали, придатні для розкладання за допомогою мікроорганізмів і черв’яків: солому, торф, сапропель (мул ставків, озер), дерен, тирсу, кору, гній тварин (20%), пташиний послід, скошені трави, бур’яни (до обсіменіння), сидеральні рослини, попіл, залишки рослин після збирання врожаю, листя (краще з лісу), дрібні гілочки, кухонні відходи, вичавки після приготування соків і вина, яєчну шкаралупу, лушпиння соняшника, гречки, картон, папір (якщо газети без кольорового друку). Обов’язково вносити городню землю, бажано суглинну, найбагатшу на гумус, — близько 10% загальної маси.
✔ Для приготування компосту не можна використовувати кістки, тваринний жир, рослинну олію, гілки із шипами, отруйні рослини, хворі рослинні залишки: капусту з килою, картоплю, томати з фітофторою тощо. Харчові відходи треба
відразу присипати тонким шаром торфу або землі, щоб не приманювати гризунів.
Ніка СЕРЬОГІНА
