Від чого залежить урожай? Від якісного посадкового матеріалу, дбайливого догляду за рослинами, їхнього підживлення та знешкодження шкідників, скажете ви. І матимете рацію. Але чи не помічали ви, що, незважаючи на дотримання всіх правил та докладання неймовірних зусиль, восени, замість щедрого врожаю, отримували суцільне розчарування? А причина в «малому», яке іноді стає головним: рослинам, які так викохували, просто не підходить ґрунт на вашій присадибній ділянці, зокрема його кислотність. В цьому номері мова піде про ягідні культури, що віддають перевагу кислим ґрунтам. На нейтральних і тим більше залужнених ґрунтах вони загинуть. Тому, перш ніж садити чорницю, журавлину чи брусницю на власній присадибній ділянці чи обирати місце для промислового вирощування цих рослин, перевірте рівень рН ґрунту на обраній ділянці.
Як визначити кислотність ґрунту
Перш ніж вирішити, чи потрібне підкислення ґрунту на ділянці, слід визначити його кислотність. ✔Найнадійніший спосіб такого аналізу — лабораторний. ✔Також можна придбати у спеціалізованому магазині набір для вимірювання кислотності ґрунту в домашніх умовах, до якого входить певна кількість лакмусових папірців.
Для «аналізу» готують ґрунтову витяжку (до частини ґрунту додають п'ять частин води, перемішують і дають відстоятися). У рідину над осадом опускають лакмусову смужку, яка змінює свій колір залежно від кислотності розчину. Кисла реакція «сигналізує» зеленим, синьо-зеленим та синім кольорами на папірці.
⌂ Фото: Сильно кислий ґрунт Середньо- і слабкокислий ґрунт
✔А ще визначити кислотність ґрунту допоможуть рослини-індикатори.
У вас сильнокислий ґрунт, якщо ростуть: мох, кінський щавель, жовтець їдкий, хвощ, подорожник, м'ята, мокрець, вероніка, осока, віола болотна.
На середньо- і слабкокислих ділянках активно поселяються: подорожник, віола триколірна або собача, волошка лугова, жовтець повзучий, пирій, мітлиця біла, конюшина повзуча, редька польова, ромашка аптечна, манжетка звичайна, люпин.
Існує ще один спосіб визначення кислотності субстрату — народний. Залийте окропом жменю листя вишні або чорної смородини, а після охолодження додайте трохи землі з ділянки. Якщо вода почервоніє — ґрунт кислий, посиніє — слабкокислий, позеленіє — нейтральний. На жаль, точність такого способу також на рівні народних легенд.
Як закислити ґрунт
Рослин — любителів кислих і середньокислих ґрунтів — називають ацидофільними рослинами, або ацидофітами. Зазвичай у природі вони «мешкають» у хвойних лісах, заболочених місцях, на торфовищах. Серед них — верес і еріка, брусниця і лохина, гортензії та рододендрони, хвойні чагарники й дерева, деякі види магнолій, трав'янисті багаторічники (бадан, примула, гравілат, дицентра,папороті), кімнатні рослини (азалія, камелія, фуксія, монстера, цикламен, сенполія, представники родини миртових).
Для багатьох із них кисла реакція ґрунтосуміші (рН<5,5) — необхідна життєва умова, адже коріння всіх представників ацидофітів не мають всмоктувальних кореневих волосків, їхню роль виконують мікроскопічні гриби, що разом із корінням утворюють симбіоз — мікоризу, головною умовою існування якої є вологе кисле середовище. Білий наліт на корінні таких рослин — це не захворювання, а мікориза, через яку вони живляться. Тому, окрім виконання загальноприйнятих правил догляду, ацидофільні рослини треба забезпечити субстратом із кислою реакцією рН.
Існує декілька способів, як підкислити ґрунт, залежно від низки чинників (структури та механічного складу ґрунту; початкового показника рН ґрунтового розчину; швидкості отримання результату; площі підкислення:
♦ Органічне і/або мінеральне підживлення
Кислу реакцію дають такі органічні матеріали: верховий (рудий!) торф, перепрілі рештки рослин (хвоя або тирса, листяний компост), сфагновий мох, свіжий гній (завдяки надлишку азоту). Вони підходять для підкислення пухких, добре дренованих, водо- і повітропроникних субстратів. Під час внесення органіки закислення ґрунту відбувається повільно, але його ефект зберігається надовго. Додатковою перевагою цього способу є збереження пухкої структури ґрунту, збагачення субстрату гумусом і мінеральними речовинами. Органічні складові слід закладати у прикореневу зону рослини. Внесення 10 кг перегною або 3 кг свіжого гною на 1 м2 ділянки збільшує кислотність на одиницю рН. Надалі використовують органічні матеріали для мульчування пристовбурового кола. Якщо хочете отримати негайний результат, цей спосіб не підходить.
⌂ Фото: Органічне і/або мінеральне підживлення допомагають зберегти пухкої структури ґрунту
♦ Обробка ґрунту кислотами та кислотовмісними розчинами
Більш ефективним є підкислення важких глинистих ґрунтів за допомогою мінералів:
• Колоїдна сірка. її використовують, коли потрібна істотна зміна кислотності: внесення 1 кг гранульованої речовини на 10 м2 знижує рН на 2,5 одиниці. Сірку рекомендують вносити наприкінці осені, загортаючи на глибину 10-15 см. Результат отримаєте лише через 8-12 місяців.
• Сульфат заліза діє м’якше, але швидше: внесення 0,5 кг порошку на 10 м2 збільшить кислотність на одиницю вже через місяць.
• Аміачна селітра. (її використовують для слабкого підкислення ґрунту навесні.
• Сульфат амонію знадобиться для слабкого підкислення під час осіннього перекопування ґрунту.
• Сірчанокислий калій — для слабкого підкислення восени.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ!
Кальцієва й натрієва селітра спричиняють протилежний ефект, їх використовують для розкислення субстрату.
Для швидкого підкислення ґрунту використовують розчини неорганічних та органічних кислот:
• Сірчану кислоту або свіжий (невикористаний!) акумуляторний електроліт, який розводять у пропорції 50 мл на 10 л води. Такої кількості розчину досить для обробки 1 м2 площі. Якщо поливаєте вже висаджені рослини, уникайте потрапляння розчину кислоти на стовбур і листя. Це найдієвіший засіб швидкого підкислення.
• Лимонну або щавлеву кислоту (неповна столова ложка кристалічної речовини на 10 л води).
• Марганцевокислий калій (слабко рожевий розчин), хоча його використовують рідко.
• Розчин столового дев'яти процентного оцту (100 мл на 10 л води), однак це найменш дієвий засіб.
♦ Використання сидератів
Для підтримування оптимального кислотно-лужного балансу застосовують сидерати, які закислюють ґрунт. Перегнивання зеленого добрива забезпечує рослини доступним азотом та виконує роль легкого підкислювача. До сидератів належать біла гірчиця, рапс, овес, суріпиця, бобові (люпин, соя, віка).
Спеціально для «СонцеСаду» матеріал підготувала Анастасія ГОЛУБЕНКО к. б. н., ст, науковий співробітник ННЦ «Інститут біологїіта медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка
_190x190_c8c.jpeg)
