Двічі на рік вічнозелені кущики поблизу ошатного обійстя на околиці волинського села Зміїнця вкриваються різнобарвними гірляндами цвіту. Кольори тут найрізноманітніші: від білого, рожевого та бузкового до блідо- та темно-фіолетового. Так квітує лаванда. Її п’янкий приємний запах відчувають усі сусіди на вулиці. Можна довго милуватися розкішним цвітінням. І чи не найбільше часу на квітнику з улюбленою рослиною проводить молода господиня Олена Чубай.
Замість пігулок — соки з лавандою
«Перші кущики лаванди придбали мої батьки, — розповідає пані Олена. — Це було десять років тому. Висадили їх, аби прикрасити обійстя. Мені ця квітка одразу припала до вподоби. Тому я взялася за вивчення матеріалів про неї. Дізналася, що лаванда має не лише естетичну, а й споживчу цінність. Нею можна милуватися, а також використовувати у харчуванні. Тому почала експериментувати. Витискала з квіток сік, заморожувала його і потім додавала до різних напоїв. Виявилося, що вони тонізують і заспокоюють».
Завдяки роботі в крамниці здорового харчування можливості для Олениних експериментів розширилися. Саме з її ініціативи до фрешів та соків у барі при цьому закладі торгівлі почали додавати лаванду. Дівчина приносила заготовлений квітковий сік. Напої мали попит, відтак виникла потреба у збільшенні кількості кущів. Тому вона розширила свою лавандову колекцію. Тепер на її присадибній ділянці ростуть кущі різних сортів.
Цвіте рясно і морозу не боїться
«Лаванду можна вирощувати з насіння, — каже Олена Чубай. — Висівати його у відкритий ґрунт треба у жовтні-листопаді. За зиму насіння добре загартується і навесні дружно зійде. Лаванда — рослина невибаглива, добре почувається як на глинистих, так і піщаних ґрунтах. Найкраще в нас приживається Англійська вузьколиста, до того ж, вона морозостійка. Молоді рослини люблять сонце і воду, тому їх треба часто поливати. Дорослі кущі, в яких розгалужена коренева система, вже менше потребують вологи».
Як розповідає квітникарка, перші роки рослини зазвичай ростуть повільно. Тоді їх варто пересадити на постійне місце. Для кращого формування крони кущі слід підстригати. А ось зацвісти вони можуть, за умови доброго догляду, через вісім місяців після висівання у ґрунт – у червні. Якщо перший місяць осені видався теплим, кущі лаванди знову зарясніють цвітом.
«Солодкі хмаринки» з лавандовим смаком
Навіть перебуваючи в декретній відпустці, Олена Чубай, економіст за фахом, знайшла собі заняття до душі, яке давало не лише естетичну насолоду, а й прибуток. Спочатку вона складала лавандові букети й готувала трав’яні збори, до складу яких входила улюблена рослина. Продавала їх через соцмережі. Охочих придбати не бракувало. Потім на Новий рік вирішила здивувати замовників сюрпризом.
«У мене виникла ідея продавати лавандовий чай разом із лавандовими солодощами, — згадує співрозмовниця. — Наприклад, із шоколадом. Я його готувала і посипала лавандовими квітками. Однак для багатопорційного виготовлення шоколаду потрібне спеціальне обладнання. Тоді я знайшла в інтернеті рецепт зефіру з натуральних складників. Вирішила спробувати його приготувати. Починала з традиційних — з малиновим та вишневим смаком. Не все вдавалося одразу – до десяти порцій зіпсувала і викинула. Потім набила руку й «зефірки» вже виходили потрібних форми та розміру. Тоді до базового рецепта додала квіточок лаванди і розмістила фото такого зефіру на своїй сторінці в соцмережах».
Перші замовники купували смаколик, щоб спробувати. Їм сподобалося, і вони передавали контакти господині рідним та друзям. Згодом коло замовників зросло. Тепер, каже пані Олена, з клієнтами проблем нема. Інколи, зізнається, ледве встигає приготувати потрібну кількість. Олениними «солодкими хмаринками» (а саме так вона їх називає) смакують не лише в області, а й за її межами. Аби кохана дружина все встигала, чоловік купив їй потужний кухонний комбайн.
«Процес приготування зефіру тривалий, — ділиться рецептом вправна господиня. – Спочатку треба зробити ягідне пюре. Його слід тримати в холодильнику протягом чотирьох-шести годин, щоб добре збивалося. Потім збиваю цю ягідну масу й одночасно готую сироп із води, інвертного сиропу та цукру. До нього додаю загущувач агар-агар. Після цього змішую складники рецепта, викладаю масу в кондитерський мішок і формую «зефірки». На столі при кімнатній температурі вони сушаться до восьми годин. Потім розкладаю їх у подарункові коробочки. І все: мої «солодкі хмаринки» готові до мандрів! Тішуся, якщо вони покращують людям настрій. Усі докладені зусилля цього варті. Моїй донечці подобається те, що робить мама».
Людмила ПРИЙМАЧУК
Читати ще: